Сонет 4 - Шекспір Вільям
"Сонет 4" - це захоплююча поезія від знаменитого драматурга і поета Вільяма Шекспіра, яка відкриває нам світ кохання, часу та мимовільних змін.
У цьому сонеті Шекспір звертається до молодого і красивого юнака, закликаючи його вести родослідну лінію та продовжувати своє життя через нащадків. Він висловлює свою турботу про те, що краса юнака може вигаснути, але якщо він залишить нащадків, його краса і життя продовжать жити в них.
Шекспір використовує витончений мовний стиль, багатий образами та символами, щоб передати свої думки і почуття. Він грає зі словами, використовуючи їхній звуковий ритм та мелодійність, що створює гармонію і виразність поезії.
"Сонет 4" - це музична й емоційна подорож, де Шекспір зачаровує нас своїм виразним мовленням і глибоким розумінням людських почуттів. Його слова вибухають енергією, милозвучністю та глибиною думки, розкриваючи нам універсальну природу кохання та протікання часу.
"Сонет 4" - це не лише літературний шедевр, але й запрошення до роздумів про молодість, вічність та нашу місце в ході часу. Шекспірові слова залишають слід у серцях і викликають роздуми про перехідність життя та значення, яке ми залишаємо після свого перебування на цій землі.
Лише на себе тратиш долі дар?
А як ти борг природі віддаси?
Хіба забувся, що вона — лихвар?
Навіщо ти так ревно бережеш
Те, що віддати маєш без торгів?
І чом неситим скнарою живеш,
Одержавши багатство від батьків?
Ведеш ти із самим собою торг
І дуриш ти себе самого сам —
Що скажеш ти природі про свій борг,
Як прийде час прощатися з життям?
Ти сам своїй красі втинаєш шлях,
А їй би жити й жити у віках.
Переклад С. Караванського