Борис Годунов (переклад О. Грязнова) - Пушкін Олександр

БОРИСІВ ДІМ.
ВАРТА БІЛЯ ГАНКУ.

Ф е д і р під вікном.
Ж е б р а к. Дайте милостиню, заради Христа!
В а р т а. Іди геть, не можна говорити з в'язнями.
Ф е д і р. Іди, старий, я бідніший за тебе, ти на волі.

К с е н і я під покривалом підходить також до вікна.

О д и н з н а р о д у. Брат та сестра! бідні діти, мов пташки у клітці.
Д р у г и й. Є про що жалкувати? Прокляте плем'я!
П е р ш и й. Батько був злодій, а дітки невинні.
Д р у г и й. Яблуко від яблуні далеко не падає.
К с е н і я. Братіку, братіку, здається, до нас бояри ідуть.
Ф е д і р. Це Голіцин, Мосальський. Інші мені незнайомі.
К с е н і я. Ой, братіку, серце завмирає.

Г о л і ц и н, М о с а л ь с к и й, М о л ч а н о в і Ш е р е ф е д и н о в.
За ними т р о є с т р і л ь ц і в.
Н а р о д. Розступіться, розступіться. Бояри ідуть.
Вони входять у дім.

О д и н з н а р о д у. Нащо вони прийшли?
Д р у г и й. А певне, приводити до присяги Федора Годунова.
Т р е т і й. Справді? — чуєш, який шум в будинку! Тривога, б'ються...
Н а р о д. Чуєш? вищання! — це жіночий голос — зайдемо! — Двері заперті —
крики замовкли.
Відчиняються двері. Мосальський з'являється на ганку.

М о с а л ь с ь к и й. Народе! Марія Годунова і син її Федір отруїли себе отрутою. Ми бачили їх мертві трупи.
Народ мовчить від жаху.
Чому ж ви мовчите? кричіть: хай живе цар Димитрій Іванович!
Народ безмовний.

К і н е ц ь.

Переклад: Грязнов Олександр Андрійович