Одіссея - Гомер

146.)
Салмоней — син бога вітрів Еола, фессалійський володар, батько Тіро, що була матір'ю Пелея й Нелея; видаючи себе за Зевса, роз'їжджав на колісниці з гуркотом котлів та блиском факелів, що мали імітувати грім та блискавку, і за це зухвальство був убитий Зев-сом. — XI. 236.
Сама — острів недалеко від Ітаки, частина Одіссеєвих володінь. — І. 246; IV. 671, 845; IX. 24; XV. 29, 367; XVI. 123, 249; XIX. 131; XX. 288.
Сирени — казкові напівжінки-напівптахи, що заманювали своїми співами моряків, які ставали таким чином їх здобиччю. — XII. 39, 159 та ін.; XXIII. 326.
Сирія — острів на захід від Ортігії, батьківщина Евмея. — XV. 403.
Сідон — велике торговельне місто в Фінікії, яку називали також Сідонією, а фінікійців — сідонянами. — IV. 84, 618; XV. 117,415 та ін.
Сізіф — син Еола, засновник і володар Корінфа, якому пощастило обманути саму смерть і якийсь час тримати її в полоні. За це Сізіф був змушений в Аїді вічно викочувати на гору великий камінь, який зараз же скочувався вниз. Звідси і крилатий вислів "сізіфів труд", що означає безконечну й безрезультатну працю. — XI. 593.
[566]
Сіканія — острів Сицилія, Сікелія — грецька назва Сицилії, сіка-ни та сікелійці — його жителі. — XX. 383: XXIV. 211, 307 та ін.
Сінтіяни — жителі острова Лемносу. — VIII. 294.
Скелі блуденні — див. прим, до XII. 61.
Скілла — міфічне морське страховисько з шістьома парами ніг і шістьома собачими головами; жила навпроти Харібди в печері біля морської протоки між Італією та Сіціліею. В переносному розумінні "опинитися поміж Скіллою та Харібдою" означає зазнати небезпеки з різних боків. — XII. 85, 108, 223, 310, 430 та ін.; XXIII. 328.
Скіра — острів в Егейському морі. — XI. 509.
Солімські пагорки — узвишшя в Лікії, на заході Малої Азії, за назвою войовничого племені солімів. — V. 283.
Спарта, або Лакедемон — столиця Менелая і Єлени. — І. 93; II. 214 та ін.; IV. 10; XI. 460; ХНІ. 412.
Стікс — річка в підземному царстві Аїда; її водами клянуться боги. — V. 185; X. 514.
Стратій — син Нестора. — НІ. 413, 439.
Суній — мис на південному сході Аттіки. — III. 278.
Схерія — міфічний острів, на якому жили феаки; деякі дослідники ототожнюють його з сучасним островом Корфу. — V. 34; VI. 8; VII. 79; ХНІ. 160.
Тайгет — гірське пасмо в Лакедемоні. — VI. 103.
Тантал — син Зевса, дід Атрея, володар малоазійського міста Сіпіла (у Фрігії); зловживав довірою богів, розголошував їх таємниці; бажаючи вивірити всевідання богів, подав їм на бенкеті мясо із свого сина Пелопса; боги воскресили юнака, а Тантал був приречений на вічні муки голоду і спраги та постійного страху бути роздушеним навислою над ним скелею. Звідси вислів "танталові муки". — XI. 582.
Тафос — невеличкий острівець в Іонійському морі біля берегів Акарнанії; тафіяни — жителі цього острова, відомі як морські розбійники. — І. 105, 417 та ін.; XIV. 452; XVI. 426.
Тектонід — син Тектона, Поліней, батько феака Амфіала. — VIII. 114.
Теламон — саламінський володар, батько Еанта великого. — XI. 553.
Телем — син Еврімія, віщун у кіклопів. — IX. 509.
[567]
Телемах — син Одіссея й Пенелопи, вихований Ментором, в образі якого Афіна допомагала Телемахові під час шукань батька. Міф про Телемаха ліг в основу роману французького письменника XVII — XVIII ст. Фенелона "Пригоди Телемаха". Ім'я його згадується багато разів — майже в усіх піснях "Одіссеї".
Телепіл — місто лестригонів. — X. 81; XXIII. 318.
Телеф — кетейський володар, батько Евріпіла. — XI. 519.
Темеса — місто на Кіпрі, відоме мідними копальнями. — І. 184.
Тенед — острів в Егейському морі, недалеко від Трої. — III. 159.
Теоклімен — ворожбит, правнук Мелампода. — XV. 256, 508 та ін.;ХУІІ. 151.; XX. 350таін.
Терпій — батько співця Фемія. — XXII. 330.
Тесей — аттічний герой, син афінського володаря Егея; багатьма подвигами, подібно до Геракла, очистив рідну землю від страховиськ і розбійників; найбільше вславився перемогою над Мінотавром (напівлюдиною-напівбиком), який щороку вимагав у жертву сім афінських юнаків та сім дівчат; убивши Мінотавра, що жив у лабіринті на острові Криті, Тесей з допомогою Аріадниної нитки вийшов з лабіринту і після смерті Егея став володарем Афін. — XI. 323, 631.
Тідей — батько Діомеда, упокірника коней. — III. 167.
Тіндарей — чоловік Леди, що була матір'ю Клітемнестри, Єлени, Кастора й Полідевка. — XI. 298; XXIV. 199.
Тіресій — фіванський сліпий ворожбит, що викрив злочин царя Едіпа; в "Одіссеї" виступає його душа в А'іді. — X. 492, 524 та ін.; XI. 32, 139, 479 та ін.; XII. 267; XXIII. 251, 323.
Тіро — мати Нелея й Пелея. — II. 120; XI. 235 та ін.
Тітій — велетень, син Геї — Землі; за намагання зневажити Геру був покараний вічними муками в Аїді. — VII. 324; XI. 576.
Тіфон — коханець розоперстої Еос. (Див. прим. V. 1.)
Трінакія — міфічний острів, на якому паслись корови Геліоса. (Див. прим, до XI. 107.) — XII. 127, 135; XIX. 275.
Трішогенея — народжена біля Трітону, лісового потоку в Беотії, епітет Афіни. (Див. прим, до НІ. 378.)
Троя — інша назва міста Іліона, за яке точилась Троянська війна. — І. 2, 210, 326 та ін.; III. 85, 220, 256 та ін.; IV. 6, 99 та ін.; V. 39, 307; VIII. 219, 502; IX. 38, 259; X. 40, 332; XI. 160, 510 та ін.; XII. [567] 189; XIII. 137, 248, 315 та ін.; XVII. 314; XVIII. 259, 266; XIX. 8; XXIV. 27 та ін.
Трояни (або троянці) — осельники Трої. — І. 237; НІ. 86, 100 та ін.; IV. 254, 273 та ін.; V. 309; VIII. 82, 504 та ін.; XI. 169, 532 та ін.; XII. 190; XIV. 367; XVII. 119; XVIII. 261; XXII. 36; XXIV. 27 та ін.
Фаетон — див. Ламп.
Фаетуса — див. Лампетія.
Фарос — невеличкий острів у гирлі ріки Нілу. — IV. 355.
Феаки (феакійці) — міфічне плем'я, що жило на острові Схерії. — V. 35, 280, 345 та ін.; VI. З, 114, 202 та ін.; VII. 11, 108, 315 та ін.; VIII. 5, 108, 201, 368, 428, 535 та ін.; XI. 336 та ін.; XIII. 12, 121, 204, 302 та ін.; XVI. 227; XIX. 279; XXIII. 338.
Феб (блискучий) — друге ім'я Аполлона. — III. 279; VIII. 80 та ін.
Федім — сідонський володар. (Див. прим, до IV. 617.)
Федон — володар феспротійський, друг Одіссея. — XIV. 316; XIX. 287.
Федра — дружина Тесея, закохана в свого пасинка Іполита; коли він відкинув її кохання, звела на нього наклеп і домоглася його смерті; покінчила самогубством. — XI. 321.
Феміда — дочка Урана й Геї, богиня справедливості. — II. 68.
Фелій — син Терпія, ітакійський співець. — І. 153, 337; XXII. 331 та ін.
Ферет — син Кретея й Тіро, брат Есона й Амітаона. — XI. 259.
Фери — а) місто в Мессенії. — III. 488; XV. 186; б) місто в Фес-салії. — IV. 798.
Феспроти — грецьке плем'я, що жило в північно-західній частині Греції. — XIV. 315 та ін.; XVI. 65, 427; XVII. 526; XIX. 271 та ін.
Фест — місто в південній частині острова Криту, один з центрів стародавньої мінойської культури. — НІ. 295.
Фетіда — дочка Нерея й Доріди, мати Ахілла, керівниця хору нереїд. На весілля Фетіди і смертного Пелея запрошені були всі боги, крім Еріди, богині розбрату; Еріда помстилась, підкинувши гостям яблуко з написом "найгарнішій", що й стало "яблуком розбрату" і призвело до Троянської війни.
Фея — гавань в Еліді. — XV. 297.
Фіви — а) стобрамні — в Єгипті. — IV. 127; б) семибрамні — в Ееотії. — XI. 263 та ін.; XV. 247.
[569]
Філак — батько Іфікла. — XV. 231.
Філака — місто в Фессалії. — XI. 289; XV. 235.
Філо — служниця Єлени в Спарті. — IV. 125, 133.
Філоктет — славетний стрілець, що одержав лук від умираючого Геракла; брав участь у троянському поході на чолі фессалійського війська, але по дорозі був ужалений змією і з невигойною виразкою залишився на острові Лемносі. Коли на десятому році війни грекам було провіщено, що без Гераклової зброї їм не взяти Іліона, Філок-тета було запрошено до участі в війні, і незабаром від його руки упав Паріс. Міф про Філоктета відбито в трагедіях Есхіла, Евріпіда, Софокла (збереглась лише остання). — III. 190; VIII. 219.
Філомелід — лесбоський володар, якого Одіссей подолав у змаганні. До того Філомелід убивав у кулачному двобої кожного чужоземця, який опинявся в його володіннях. — IV. 343; XVII. 134.
Філотій — пастух кіз, вірний слуга Одіссеїв. — XX. 185, 254; XXI. 240, 388; XXII. 359.
Фінікія — країна, що межує з пасмом Ліванських гір на малоазійському узбережжі Середземного моря (див. Сідон). — IV. 83; XIV. 291.
Фінікіяни (або фінікійці) — народ семітської мовної групи, що жив на сирійському узбережжі Середземного моря і здавна провадив морську торгівлю; від фінікіян греки запозичили свій алфавіт. — XIII. 272, 283; XIV. 287; XV. 415, 455 та ін.
Фоант — син етолійського вождя Андремона. — XIV. 499.
Форкін — а) один з морських богів, батько Фооси, матері Полі-фема. — І. 72; б) названа ім'ям цього божества затока на острові Ітаці. — XIII. 96, 345.
Фракія — країна на узбережжі Босфору та Мармурового моря.
Фрасімед — син Нестора. — III. 414, 442 та ін.
Фроній — батько ітакійця Ноемона. — II. 386; IV. 630.
Фронтій — син Онетора, стерничий Менелая. — III. 281.
Фтія — столиця мірмідонян. — XI. 496.
Фтон — чоловік Полідамни. (Див. прим, до IV. 228.)
Фтоон — один з феаків. — VIII. 113.
Халкіда — місто в Етолії. — XV. 295.
Харібда — міфічне морське страховисько, яке то поглинало хвилі разом з кораблями, то викидало їх, — втілення морського водоворо-ту (див. Скілла). — XII. 104, 235, 428 та ін.; XXIII. 327.
[570]
Харити — вічноюні богині краси і радості, втілення жіночої вродливості. В Римі їх називали граціями. — VI. 18; VIII. 364; XVIII. 194. Хіос — острів у східній частині Егейського моря. — III. 170, 172. Хлоріда — Нелеєва дружина, мати Нестора. — XI. 281, 286. Хромій — син Нелея, брат Нестора. — XI. 286.
Ярдан — ріка на острові Криті. — III. 292.
Ясіон — коханець богині землеробства Деметри, з ревнощів убитий Зевсом. — V. 127.
Ясон, чи Іасон — очолив похід аргонавтів у Колхіду і з допомогою дочки Еета Медеї здобув золоте руно; пізніше кинув Медею, яка стала його дружиною, і вона тяжко помстилася, вбивши його наречену і своїх спільних з ним дітей; загинув Ясон під уламками спорожнілого корабля "Арго", заснувши в його тіні. Міф про Ясона й Медею відбито в трагедіях Евріпіда і Сенеки, а також у творчості багатьох пізніших поетів, художників і композиторів. — XVIII. 246.