Одіссея - Гомер

— XX. 210; XXIV. 355, 377, 429.
Кідони (кідоняни) — плем'я, що жило на острові Криті. — НІ. 292; XIX. 176.
Кіклопи (циклопи) — міфічні одноокі велетні, що жили, як вважали античні коментатори Гомера, на острові Сицилії. — І. 70; VI. 5; VII. 206; IX. 106, 275, 357 та ін.
Кікони — фракійські союзники троян. — IX. 47 та ін.
Кіллена — гірська місцевість в Аркадії, батьківщина Гермеса. — XXIV. 1.
Кімерійці — народ, що жив, за уявленням стародавніх греків, в країні вічної темряви, далеко на півночі, куди не сягає сонячне світло. — XI. 14.
Кіпр — острів у східній частині Середземного моря біля берегів Кілікії та Сирії, давній центр культу Афродіти. — IV. 83; VIII. 362; XVII. 442 та ін.
Кіркея (Цирцея) — дочка Геліоса й Океанової дочки Перси, сестра колхідського володаря Еета; лиха чарівниця, що жила на острові Ееї; супутників Одіссея обернула на свиней, а його самого цілий рік затримувала на своєму острові; породила від нього сина Телего-на. — VIII. 448; IX. 31; X. 135, 211, 308, 426, 501 та ін.; XI. 6 та ін.; XII. 9, 148, 273 та ін.; XXIII. 321.
Кітери — острів біля берегів Пелопоннесу (IX. 81), відомий храмом Афродіти, яку називали через це Кіферською, або Кітереєю. — VIII. 288; XVIII. 193.
Клімен — тесть Нестора, батько його дружини Еврідіки. — III. 452.
Клімена — мати Іфікла. — XI. 326.
Клітемнестра (Клітеместра) — дружина Агамемнона, дочка Леди й Тіндарея. — III. 265; XI. 422 та ін.
Клітій — батько Пірея, Телемахового друга. — XV. 540.
Клітоней — син Алкіноя, кращий з бігунів феакійських. — VIII. 119, 123.
[556]
Кнос — місто на острові Криті, столиця міфічного володаря Міно-са, з славетним лабіринтом. Розкопками в Кносі відкрито пам'ятки стародавньої високої культури, яку назвали мінойською. — XIX. 178.
Кокіт (Коцит) — ріка в підземному царстві, притока Стіксу. — X. 514.
Кратеїда — мати Скілли. — XII. 124.
Креонт — володар фіванський, батько Мегари, що стала дружиною Геракла. — XI. 269.
Кретей — фессалійський володар, син Еола, чоловік Тіро. — XI. 237, 258.
Крит — великий острів у Середземному морі, центр стародавньої культури, що існувала задовго до гомерівської епохи. — III. 191, 291; XI. 322; XIII. 256; XIV. 199, 300 та ін.; XVI. 62; XVII. 523; XIX. 173 та ін.
Кронід, або Кроніон — син Кроноса, Зевс, — часто згадується під цим ім'ям у багатьох піснях "Одіссеї".
Кронос — один з титанів, яких Гея — Земля, породила від Урана — Неба; скинувши батька, Кронос став царювати над світом. За його влади настав золотий вік. Боячись, що хтось із дітей скине його, Кронос ковтав їх, як тільки вони народжувались. Тільки новонародженого Зевса Гея, богиня-мати, сховала в печері на острові Криті, давши замість нього Кроносові проковтнути камінь. Пізніше Зевс скинув Кроноса, визволив з його утроби поглинутих братів і сестер і, перемігши титанів, став владарювати світом. — XXI. 415.
Круни — місцевість у південній Еліді, відома своїм джерелом. — XV. 295.
Ктесій — володар острова Сирії, син Ормена, батько свинопаса Евмея. — XV. 414.
Ктесіпп — один з Пенелопиних женихів, з острова Сами. — XX. 288 та ін.; XXII. 279 та ін.
Ктімена — сестра Одіссея, що була видана заміж на острів Саму. —
XV. 363, 367.
Лаерк — коваль-золотар у Пілосі. — III. 425. Лаерт — Одіссеїв батько, син Аркесія. — І. 188, 430; II. 99; IV. 111, 555, 738 та ін.; VIII. 18; IX. 505; XIV. 9, 173, 451; XV. 353, 483;
XVI. 118, 302 та ін.; XIX. 144; XXII. 185, 335 та ін.; XXIV. 134, 206, 327, 498 та ін.
Лаертід — син Лаерта, тобто Одіссей. — IV. 555; V. 203; IX. 19, 505; X. 401 та ін; XI. 60, 617 та ін.; ХНІ. 375; XIV. 486; XVI. 167 та ін.
[557]
Лакедемон, або Лаконіка — область на південному сході Пелопоннесу; в Гомера також головне місто Лаконіки — Спарта, де владарював Менелай. — III. 326; IV. 1, 313, 702; V. 20; XIII. 414 та ін.; XV. 1; XVII. 121; XXI. 13.
Лам — засновник лестригонського міста Телепіла. — X. 82.
Ламп (світлий) і Фаетон (сяючий) — світлосяйні коні золото-шатної Еос-Зоряниці. — XXIII. 245.
Лампетія — одна з геліад (дочок Геліоса), разом із сестрою Фа-етусою пасла батькові стада на острові Трінакії. — XII. 132, 375.
Лаодамант — син Алкіноя. — VII. 170; VIII. 117, 207 та ін.
Лапіти — міфічне войовниче плем'я, що жило в Фессалії, на півночі Греції. — XXI. 295.
Левкадська скеля — при вході до підземного царства мертвих. — XXIV. 11.
Левкотея — див. Іно.
Леда — дружина Тіндарея, мати Клітемнестри і Єлени та синів Кастора і Полідевка. Захоплений красою Леди, Зевс з'явився їй в образі лебедя, коли вона купалась в річці Евроті; після цього Леда знесла два яйця, з одного вилупилась Єлена Троянська, з другого — брати Діоскури (чи один з них — Полідевк). З міфом про знесене Ледою яйце пов'язується вислів "з яєць Леди", тобто з самого початку. — XI. 298.
Лемнос — острів (з однойменним містом) в Егейському морі, де, за переказом, була Гефестова кузня, центр його культу. — VIII. 283, 301.
Леод — син Ойнопа, один з женихів Пенелопи. — XXI. 144; XXII. 310.
Леокріт — син Евенора, один з Пенелопиних женихів. — II. 242; XXII. 294.
Лесбос — острів у північно-східній частині Егейського моря. — III. 169; IV. 342; XVII. 133.
Лестригони — міфічне плем'я велетнів-людоїдів. — X. 81 та ін.; XXIII. 318.
Лето (Латона) — титаніда, Зевсова дружина, що породила від нього Аполлона й Артеміду. — VI. 106; XI. 318, 580.
Лівія — первісна назва всієї Африки, згодом — країна в Північній Африці на захід від Єгипту. — IV. 85; XIV. 295.
[558]
Лотофаги — казкове плем'я, що нібито жило в Лівії й живилося лотосом. Люди, які покуштують лотоса, забувають минуле; звідси країна лотоса, або земля лотофагів, — край, де забуваються печалі. — IX. 84, 91 та ін.; XXIII. 311 (див. також прим, до IX. 101).
Малея — мис на півдні Пелопоннесу. — III. 287; IV. 514; IX. 80; XIX. 186.
Мантій — син віщуна Мелампода. — XV. 242, 249.
Марафон — місто на узбережжі Аттіки, недалеко від Афін. — VII. 80.
Марон — син Еванта, жрець Аполлона в Ісмарі. — IX. 197.
Мастор — батько віщуна Галіферса. — II. 158; XXIV. 452.
Мегапент — син Менелая від рабині. — IV. 11; XV. 100, 121 та ін.
Мегара — дочка Креонта, Гераклова дружина. — XI. 269.
Медонт — окличник на острові Ітаці. — IV. 677, 711 та ін.; XVI. 252, 412; XVII 172; XXII. 357 та ін.; XXIV. 439 та ін.
Мелампод — віщун з Пілоса, родоначальник багатьох ворожбитів. — XV. 225, 231 (див. прим, до XI. 287 — 297).
Меланей — батько жениха Амфімедонта. — XXIV. 103.
Меланта — дочка Одіссеєвого слуги Долія. — XVIII. 321 та ін.; XIX. 65.
Мелантій, або Меланте'й — син Долія, пастух кіз, невірний слуга Одіссеїв. — XVII. 212, 369 та ін.; XX. 173, 255; XXI. 175, 265 та ін.; XXII. 135, 182, 474 та ін.
Мемнон — син розоперстої Еос, богині світанку, і ефіопського володаря Тітона; велетень надзвичайної сили, в кінці Троянської війни прийшов на допомогу троянцям; був убитий Ахіллом. — XI. 522.
Менелай — син Атрея, молодший брат Агамемнона, володар Спарти. Після викрадення його дружини Єлени Парісом зібрав ахейське військо в троянський похід. Після зруйнування Трої вернувся з Єленою в Спарту. В переносному розумінні — чоловік, обманутий дружиною. — І. 285; III. 141, 249, 311 та ін.; IV. 2, 116, 203, 307, 561 та ін.; VIII. 518; XI. 460; XIII. 414 та ін.; XIV. 470; XV. 4, 97, 167 та ін.; XVII, 76, 116 та ін.; XXIV. 116.
Мент — син Анхіала, вождь тафійців, Одіссеїв друг, що його вигляд прибирає Афіна на початку "Одіссеї". — І. 105, 180, 418.
[559]
Ментор — син Алкіма, товариш і друг Одіссея; вирушаючи в троянський похід, Одіссей доручив йому доглядати свій дім і виховувати Телемаха. В вигляді Ментора Афіна допомагає Телемахові шукати батька. Завдяки романові французького письменника Фе-нелона "Пригоди Телемаха", ім'я Ментора набуває особливої популярності в XVIII ст. як синонім авторитетного наставника; звідси й пізніший вислів — менторство, менторський (тобто повчальний) тон. — II. 225, 401 та ін.; III. 22, 240; IV. 654; XVII. 69; XXII. 206, 235 та ін.; XXIV. 446, 503 та ін.
Мера — супутниця Артеміди, убита нею після того, як породила (від Зевса) Локра, родоначальника ахейського племені локріян. — XI. 326.
Месавлій — невільник, куплений Евмеєм у тафіян. — XIV. 449, 455.
Мессена — головне місто Мессенії. — XXI. 15, 18.
Мікена — а) дочка аргоського героя Інаха. — II. 120; б) Мікени за гомерівських часів — головне місто Арголіди, де володарем був Агамемнон; один з центрів стародавньої культури. — III. 305; XXI. 108.
Мімант — малоазійське передгір'я проти острова Хіосу. — III. 172.
Мінос — син Зевса й Європи, мудрий і справедливий правитель острова Криту, після смерті став суддею мертвих. Міф про Міноса був основою трагедії Евріпіда "Критяни", що не збереглася. — XI. 322, 568; XVII. 523; XIX. 179.
Мірмідоняни — фессалійське плем'я, вождем якого був Ахілл. — III. 188; IV. 8; XI. 495.
Мойри — богині людської долі. (Див. прим, до VII. 197).
Музи — дочки Зевса й богині пам'яті Мнемосіни, що живуть на горі Парнасі, покровительки різних видів мистецтва; на початку "Одіссеї" це одна (І. 1; VIII. 63, 73, 480, 488), а в останній пісні (XXIV. 60, див. примітку) — всі дев'ять богинь музики й поетичної творчості, імен яких Гомер, проте, не називає.
Мулій — окличник з острова Дуліхію, товариш жениха Амфіно-ма. — XVIII. 424.
Навболід — син Навбола Евріал. — VIII. 115.
Навсікая — дочка феакійського вождя Алкіноя; в післягомерів-ських міфах — дружина Телемаха, героїня Софоклової трагедії, що не збереглася. — VI. 17, 101, 213 та ін.; VII. 12; VIII. 458, 464.
[560]
Навсітой — вождь феаків, син Посейдона, батько Алкіноя. — VI. 7; VII. 56 та ін.; VIII. 564.
Навтей — один з юнаків феакійських. — VIII. 112.
Неера — мати Лампетії й Фаетуси. — XII. 133.
Нейон — вкрита лісом гора на Ітаці. — І. 186; III. 81.
Нелей — пілоський володар, син Посейдона і Тіро, батько Не-стора, брат Пелія. — III. 4, 409; XI. 254, 282 та ін.; XV. 229 та ін.
Нелід (або Нелеіад) — син Нелея, тобто Нестор. — III. 465; IV. 639.
Неоптолем — син Ахілла, учасник Троянської війни, без якого вона, за провіщенням богів, не могла закінчитись. — XI. 506.
Нерік — кефаленське місто на острові Левкаді. — XXIV. 378.
Неріт — названа за ім'ям одного з синів Птерелая (див.