Річард ІІІ - Шекспір Вільям

З думкою про них
І з тягарем на серці йду я в замок.
Сурми.
Виходять усі, крім Глостера, Бекінгема та Кетсбі.
Бекінгем То цей, мілорде, балакун малий
Від матері лукавої навчився
З вас так зарозуміло глузувати?
Глостер Авжеж, авжеж. Це небезпечний хлопчикі
Дотепний, сміливий, меткий, зухвалий:
Весь в матір він — від голови до п'ят.
Бекінгем Облишмо їх. Ну, підійди-но, Кетсбі.
Ти клявся наші наміри здійснити
.. : І глибоко їх тайну берегти.
Ти чув, про що ми радились в дорозі.
Як ти гадаєш, легко буде нам
Упевнить лорда Гастінгса, що мусить
Наш благородний герцог трон посісти
Й на славнім острові стать королем?
Кетсбі До батька шану мавши, любить він
І принца, тож не піде проти нього.
Бекінгем Що думаєш про Стенлі? Він не проти?
Кетсбі Те саме він чинитиме, що й Гастінгс.
Бекінгем Гаразд. Тепер іди, мій любий Кетсбі,
Та здалеку від Гастінгса розвідай,
Як ставиться він до цієї справи,
Й назавтра в Тауер проси його —
Порадимось ми про коронування.
Помітиш ти, що він до нас прихильний,
То підбадьор, всі плани розкажи,
А буде впертий він, хмурний, холодний,-
То стань таким же, припини розмову
І нам про настрій лорда сповісти.
Окремо завтра скличемо дві ради
Й важливу річ доручимо тобі,
Глостер Вітай від мене Гастінгса, скажи,
Що кодлу ворогів його запеклих
У замку Помфрет завтра пустять кров.
Хай з радощів від добрих цих новин
Він пані Шор міцніше поцілує.
Бекінгем йди, добрий Кетсбі, і налагодь справу.
Кетсбі Що в силі, я усе зроблю, мілорди.
Глостер До ночі, Кетсбі, подасте нам вістку?
Кетсбі Подам, мілорди. .
Глостер Ми в замку Кросбі будемо обидва.
Кетсбі виходить.
Бекінгем А що робить, мілорде, як помітим,
Що Гастінгс наш не приста* до змови?
Глостер Зітнемо голову йому, та й край!
Як стану королем, віддам тобі
І графство Герефорд, і все майно,
Що залишив мій брат, король покійний.
Бекінгем Ну що ж, ловлю на слові вас, мілорде.
Глостер Що обіцяв, зроблю я від душі.
Ходім же, повечеряєм, щоб потім
Перетравити краще наші плани.
Виходять.
СЦЕНА 2
Перед будинком Гастінгса.
Входить гонець.
Гонець
(стукаючи в двері)
Мілорде!
Гастінгс
(за дверима)
Хто стукає?
Гонець Від лорда Стенлі я.
Входить Г а с т і н г с.
Гастінгс Котра година?
Гонець Било вже четверту.
Гастінгс Не спиться лорду Стенлі в довгі ночі?
Гонець Та, мабуть, так, з доручення судивши.
По-перше, він вітає вас, мілорде.
Гастінгс А далі?
Гонець Повідомляє вас,— він бачив сон,
Що ніби вепр шолом зірвав із нього;
Звіщає, що дві ради буде нині:
Що схвалять на одній, те вам обом
Завдасть жалю, як будете на другій.
Тож він послав спитати вашу милість,
Чи зволите ви спішно вкупі з ним
На конях враз податися на північ
Від небезпеки, що він серцем чує?
Гастінгс Ти, хлопче, до свого вертайся пана,
Скажи, щоб цих двох рад він не боявся,-
Ми з ним обидва будем на одній,
На другій — Кетсбі, мій хороший друг;
Усе, що там могло б і нас торкатись,
Всі рішення їх будуть нам відомі.
Скажи, що всі страхи ці безпідставні,
А щодо снів — невже такий він простий,
Щоб вірити примхливій грі дрімоти?
Від вепра ж, що не гониться, тікати —
Це показати здобич там йому,
Де він за нею і не думав гнатись.
Скажи, щоб сам сюди мілорд приїхав,-
Ми підем в Тауер, і він побачить,
Який до нас ласкавий буде вепр.
Гонець Все передам, мілорде, як сказали.
(Виходить)
Входить Кетсбі.
Кетсбі Із добрим ранком, лорде благородний!
Гастінгс Добридень, Кетсбі. Ви раненько встали.
Що чути у хиткій державі нашій?
Кетсбі Все, справді, в ній хитається, мілорде.
Та, вже, мабуть, міцнішою й не стане,
Поки вінця наш Річард не надягне.
Гастінгс Вінця! Якого це вінця? Корони?
Кетсбі Авжеж, мілорде.
Гастінгс Хай краще голову мені зрубають,
Ніж бачити корону не на місці.
її, гадаєш, на меті він має?
Кетсбі Клянусь життям, це так. І вас схилити
До партії хотів би він своєї.
Тому-то й шле цю добру вістку вам:
Рід королеви, ваших ворогів,
Сьогодні в Помфреті ведуть на страту.
Гастінгс За ними, справді, плакати не буду,-
Вони мої одвічні вороги.
А щоб за Річарда подав я голос,
Щоб у наступника відняти трон,-
Бог бачить, хай умру, а так не буде!
Кетсбі Хай бог зміцнить вас в мислях благородних!
Гастінгс Тож цілий рік радітиму я щиро,
Що вже дожив до смерті тих, хто гнів
На мене королівський накликає.
Ще й тижня не мине, як зажену
Я декого, куди він не гадав.
Кетсбі Страшна, мілорде, смерть, коли її
Не ждуть і не готуються до неї.
Гастінгс Жахливо це, жахливо! Так загибель
Знайшли граф Ріверс, Воган, Грей; так може
Ще де з ким статись, хто себе вважає,
Як ти і я, в безпеці. А до нас
І Річард сам, і Бекінгем прихильні.
Кетсбі Вас високо обидва принци ставлять.
(Убік)
На міст поставлять голову твою.
Ганстінгс Я знаю, та цього ж і заслужив я.
Входить Стенлі.
А, друже! Де ж рогатина у вас?
Ви вепра боїтесь, самі ж без зброї?
Стенлі Привіт, мілорде! Й вам добридень, Кетсбі!
Для вас все жарти, але — хрест святий! —
Наради ці мені не до вподоби.
Гастінгс Своїм життям, мілорде, дорожу
Так, як і ви; й клянусь, воно ніколи
Дорожчим не здавалося мені.
Невже б, гадаєте, я міг радіти,
Якби не знав, що всі в безпеці ви?
Стенлі Пани, що в Помфреті, теж виїздили
Веселі з Лондона, біди не ждали;
В них і причин боятись не було,
А як же швидко день для них померкнув!
Мене лякає помста ця раптова.
Дай боже, щоб це був лиш: марний страх!
Ну, в Тауер ходімо. День настав.
Гастінгс Ходім, ходім. А.знаєте, мілорде,
Що голови панам тим постинають?
Стенлі Ніж голови за вірність їм стинати,
Шапки з їх суддів краще б поскидати.
Ну що ж, ходім, мілорде.
Входить посланець.
Гастінгс Ви йдіть, а я поговорю з цим хлопцем.
Стенлі й Кетсбі виходять.
Ну як тобі ведеться, друже мій?
Посланець Тим краще, що мілорд питати зводить.
Гастінес Скажу й тобі, що краще я живу,
Аніж тоді, як стрілись ми востаннє.
Тоді з намови рідних королеви
Під вартою я в Тауер ішов.
Тепер скажу (тримай лише про себе) —
Сьогодні йдуть на страту вороги,
Мені ж сьогодні добре, як ніколи.
Посланець Щасти вам боже, дорогий мілорде!
Гастінгс Спасибі! Випий за моє здоров'я.
(Кидає йому гаманець)
Посланець О, дякую, мілорде!
(Виходить)
Входить священик.
Священик Добридень! Радий бачить вас, мілорде.
Гастінгс Всім серцем дякую, сер Джрн шановний!
Я за останню службу винен вам;
Прийдіть в суботу— я за все віддячу.
Священик Я буду ждати, ваша світлість.
Входить Бекінгем.
Бекінгем Про що в мілорда з панотцем розмова?
Він вашим друзям в Помфреті потрібний,
А вам, мілорде; рано сповідатись.
Гастінгс Я, слово честі, й сам про них подумав,
Із преподобним стрінувшись отцем.
І ви у Тауер?
Бекінгем Іду, мілорде, тільки ненадовго.
Раніш за вашу світлість повернуся.
Гастінгс Можливо, я лишусь там на обід.
Бекінгем
(Убік)
І на вечерю, хоч того и не знаєш.
(Уголос)
Ну що ж, ходім?
Гастінгс Я з вами, ваша світлість.
Виходять.
СЦЕНА З
Помфрстський замок.
Входить Ретк ліф із вартою, що веде Р іверса, Грея й Воганана
страту.
Реткліф Ану, виводьте в'язнів!
Ріверс Дозволь сказать тобі, сер Річард Реткліф:
Побачиш ти сьогодні, як підданці
За правду, честь і вірність умирають.
Грей Хай принца бог від вас охороняє;
Проклята зграє лютих кровопивців!
Воган Ще й ви колись заплачете, стривайте!
Реткліф Кінчайте! Вашому життю вже край!
Ріверс О Помфрет, Помфрет! О тюрмо кривава,
Фатальна ти для перів благородних!
За мурами злочинними твоїми
На смерть зарубаний був Річард Другий.
Для більшої ганьби твоєї й ми
Безвинною тебе напоїм кров'ю.
Грей Побило нас прокляття Маргарити
За те, що з Гастінгсом дивились мовчки,
Як Річард убивав її Едварда.
Ріверс Вона і Річарда, і Бекінгема,
І Гастінгса кляла. Згадай, о боже,
її мольбу за них, як і за нас!
А за сестру мою й її синів
Прийми, о боже, нашу вірну кров,
Що, знаєш сам, проллється безневинно.
Реткліф Хутчіш! Година смертна ваша б'є.
Ріверс Востаннє, Грей і Воган, обнімімось.
Прощайте, до побачення на небі!
Виходять.
СЦЕНА 4
Лондон. Кімната в Тауері.
Входять Бекінгем, Стенлі, Гастінгс, єпископ Ілійський, Рет-
кліф, Кетсбі, Ловел та інші лорди й сідають навколо стола.
Гастінгс Зібралися ми, пери благородні,
Щоб день коронування призначити.
Назвіть же, в ім'я господа, той день.
Бекінгем Чи все для коронації готове?
Стенлі Все, тільки день лишилось призначити.
Єпископ Вважаю я, що завтра — день щасливий.
Бекінгем Чи знає хто, як думає протектор?
Хто, лорди, з вас до герцога найближчий?
Єпископ Це чи не вам найлегше знать, мілорде.
Бекінгем Обличчя знаєм лиш; що ж до сердець —
Ні він мого, ні ваших я не знаю,
И думки його для мене не відомі.
Ви, Гастінгсе, йому найближчий друг.
Гастінгс Спасибі герцогу, мене він любить,
Але про день коронування з ним
Не розмовляли ми, і він високих
Бажань мені своїх не повіряв.
Самі назвіть ви день, шановні лорди.
Я замість герцога подам свій голос,-
Він прийме це, гадаю я, прихильно.
Входить Г л о с т є р.
Єпископ В щасливий час, іде сюди сам герцог.
Глостер Добридень вам, шановне товариство!
Сьогодні я заспав; та сподіваюсь,
Моя відсутність вам не заважала
Й без мене справи вирішать важливі.
Бекінгем Якби на репліку ви не ввійшли,
Провів би Гастінгс вашу роль, мілорде,-
За вас назвав би день коронування.
Глостер Ніхто, крім Гастінгса, цього не смів би,-
Мене він добре знає й любить щиро.
Гастінгс Мілорде, дякую.
Глостер Мілорд єпискоиі
Єпископ До послуг я.
Глостер У вас в саду, в Голборні,
Чудові полуниці бачив я;
Пошліть, будь ласка, їх мені нарвати.
Єпископ 3 великою приємністю, мілорде.
(Виходить)
Глостер Мій любий Бекінгеме, лиш два слова.
(Відводить його вбік)
У Гастінгса був Кетсбі в нашій справі,
Та норовиться дворянин упертий:
Радніш він голову складе, ніж дасть
Відняти трон у сина владаря,
Як він його в шанобі величає.
Бекінгем Ви на хвилину вийдіть; я — за вами.
Глостер і Бекінгем виходять.
Стенлі Ми дня врочистого ще не обрали.
Здається, завтра — ще занадто раноа
Я й сам іще не все приготував
' І був би радий, щоб той день відкласти.
Повертається єпископ Ілійськйй.
бпііскоп А де ж це лорд-протектор? Вже послав я
По полу Ниці.
Гастінгс Веселий.нині герцог і привітний.
На думці щось хороше в нього є,-
Він так ласкаво з нами привітався.
Навряд чи є хто в християнськім світі,
Хто б менше вмів ховати ласку й гнів!
З його обличчя й те, що в серці, видно.
Стенлі Яку ж сьогодні вичитали ви
Частину серця із його обличчя?
Гастінгс Клянусь, він ні на кого зла не має,
А то було б це видно по очах.
Стенлі Дай боже, щоб було, як ви сказали.
Вертаються Глостер і Бек ін гем.
Глостер Скажіть усі, чого достойні ті,
Хто смерть мені проклятим чаклуванням
Змовляється наслати; хто мені
Виснажує бісівським чаром тіло?
Гастінгс Любов до вас мені велить, мілорде,
Раніш за всіх присутніх вирок винним
Проголосити.