Отелло, венеціанський мавр - Шекспір Вільям

Благословенна лемішка! Чи ти не бачив, як вона гладила його долоню? Чи ти цього не помітив?

Родріго
Так, помітив; але то була звичайна чемність.

Яго
Ні, то хіть. Щоб я оцієї руки позбувся, коли ні! Це оглав і темний пролог до історії розпусти і безсоромних думок. Вони так зближали свої уста, що їхнє дихання змішувалося. Паскудні думки, не що інше, Родріго! Коли така взаємність торує шлях, то скоро вони візьмуться до головного — до плотських утіх... Тьху!.. Отже, синьйоре, дозвольте мені керувати вами: адже я привіз вас із Венеції. Станьте сьогодні вночі на варту разом із солдатами. Я все влаштую. Кассіо вас не знає[7]. Я буду недалеко. Знайдіть якусь нагоду, щоб розсердити Кассіо,— чи голосною розмовою, чи то глузуючи з його військової дисципліни, чи в якийсь інший спосіб, який вам пошле нагода.

Родріго
Гаразд.

Яго
Синьйоре, він запальний і гарячий у гніві. Дуже можливо, що він ударить вас палицею. Спровокуйте його, щоб він це зробив, бо того мені буде досить, щоб збунтувати жителів Кіпру, а втихомирити бунт можна буде, тільки усунувши Кассіо. Так знайдете ви найкоротший шлях до здійснення ваших бажань, а засоби до цього будуть у моїх руках. І коли ми усунемо в такий найвигідніший спосіб перешкоду, то ніщо більше не заважатиме нашому успіхові.

Родріго
Я виконаю все, якщо ви влаштуєте зручну нагоду.

Яго
Ручуся за це. Приходь трохи згодом до цитаделі, а я тим часом маю перевезти його речі на берег. Бувай здоров!

Родріго
До побачення.

(Виходить)

Яго
Що Кассіо закоханий — я вірю;
І що вона закохана взаємно —
То і можлива, і природна річ.
Мавр,— хоч його терпіти я не можу,-
Людина чесна, ніжна, і шляхетна;
Гадаю я, що Дездемоні з нього
Чудовий буде муж. І я також
Її люблю; не те щоб плотським чином
(Хоч я й такого не чужий гріха),
Але тому почасти, що бажаю
Йому помститись. Маю я підозру,
Що сластолюбний мавр не раз скакав
До мене в постіль шлюбну. Думка ця
Моє нутро гризе, немов отрута...
Лише тоді я угамую душу,
Коли сквитаюся із ним за все:
Жоною — за жону. Якщо ж не вийде —
Я ревнощі у ньому розпалю
Такі жагучі і такі страшні,
Що їх зцілити розум не зуміє.
Щоб досягти цього,— аби той пес,
Якого я держу на мотузку,
Венеціанець той, не напсував,
Щоб не зірвавсь він передчасно,— я
Мікеле Кассіо візьму на повід
І так його знеславлю перед мавром,-
Бо щось мені здається, ніби й він
Із ковпаком моїм нічним знайомий,-
Що дякувать мені ще буде мавр,
Мене любитиме і нагородить
За те, що я зроблю його ослом
І оберну в нім спокій у шаленство.
Це поки що самі надії смілі,-
Лукавство виявиться лиш на ділі.

(Виходить)

СЦЕНА 2

Вулиця.
Входить герольд з наказом; за ним — юрба.

Герольд
Наш благородний і доблесний генерал Отелло бажає, щоб з нагоди щойно одержаних певних звісток про цілковиту загибель турецького флоту всі святкували цю подію — хто танцями, хто вогнями, як кому заманеться. І хай кожен розважається, і хай усі бавляться, бо, крім цієї радісної події, генерал святкує ще й своє одруження. На те є його воля, щоб оголосити це привселюдно. Всі зали палацу відчинено, і в них кожен може вільно бенкетувати від п'ятої години вечора до одинадцятої. Хай небо благословить острів Кіпр і нашого благородного генерала Отелло!

(Виходить)

СЦЕНА З

Зала в замку.
Входять Отелло, Дездемона, Кассіо та почет.

Отелло
Мікеле добрий, ви цієї ночі
Самі доглянути повинні варти.
Ми мусимо подати добрий приклад,
Аби веселощі не вийшли з міри.

Кассіо
Вже ж Яго знає, що робити треба
Одначе хоч надійний він, я сам
Все перевірю.

Отелло
Яго дуже чесний.
Мікеле, на добраніч! Завтра рано
Я з вами маю говорити.

(До Дездемони)

Люба,
Торг завершився. О моя кохана,
Прийшла щаслива мить — за всі труди
На нас чекають чарівні плоди!
Ходімо ж! На добраніч!

Отелло, Дездемона й почет виходять.
Входить Яго.

Кассіо
Здоров будь, Яго! Нам час уже йти на варту.

Яго
Іще не час, заступнику. Ще не вибило десятої. Генерал відсилає нас так рано тільки з кохання до своєї Дездемони. І хто його за це осудить? Він ще жодної ночі не зазнав утіхи з нею. А вона й для самого Юпітера ласий шматочок.

Кассіо
О, вельми приваблива синьйора!

Яго
І, ручуся вам, повна вогню.

Кассіо
Так, правда, вона таке свіже й тендітне створіння.

Яго
Які в неї очі! Так і закликають до спокусливих розмов.

Кассіо
Так, дуже привабні! І водночас такі скромні.

Яго
А коли вона говорить, хіба то не сигнал до кохання?

Кассіо
Звичайно, вона — досконалість.

Яго
Ну, що ж, хай їй щастить у постелі! Ходімо, заступнику! В мене є барильце вина, а ось тут, недалечко, кілька кіпрських молодців, які бажали б випити за здоров'я чорного Отелло.

Кассіо
Тільки не сьогодні, добрий Яго: голова моя надто слабка для вина, негодящий я пити. Я волів би, щоб чемність вигадала якийсь інший спосіб бавити час.

Яго
О, та це ж усе наші друзі. Тільки один келих! Я питиму за вас.

Кассіо
Я вже випив келих сьогодні, та й то нишком добре його спершу розбавив, а глянь, що він зі мною зробив. Мені прикро, що я такий нестійкий, але не годиться мені піддаватися цій слабості вдруге.

Яго
Як же це, чоловіче! Та сьогодні ж ніч веселощів, ніч бенкетування! Ті молодці так цього бажають.

Кассіо
Де ж вони?

Яго
Тут, за дверима. Будь ласка, запросіть їх сюди.

Кассіо
Добре, я запрошу. Хоч і не лежить до цього моя душа.

(Виходить)

Яго
Як зможу я хоча б один ще келих
До того, що вже випив він, додати,-
Задирливий він стане, злий, як пес
Синьйори молоденької моєї.
А дурень той Родріго, що з любові
Аж вивернувсь, як рукавичка, встиг
На честь улюбленої Дездемони
Вже не один піднять глибокий келих
І вихилить до дна; а він на варті!
І трьох кіпрян шляхетних та палких,
Що так завзято честь охороняють
І боронити острів войовничий
Готові кожної хвилини, встиг я
Вже напоїти добре і вином
Їх розігріть. Вони на варті теж.
Тепер мені лишилось так зробити,
Щоб Кассіо у зграї тих п'яниць
Чимсь острів цей зневажив. Мушу я
На це його підбити. Ось вони!
Якщо здійснити задум пощастить —
З погожим вітром човен мій помчить!

Повертається Кассіо з Монтано й дворянами; слуги несуть вино.

Кассіо
Присягаюся небом, вони вже напоїли мене, я стільки випив...

Монтано
Пусте! Зовсім маленький келишок, не більше пінти, слово честі справжнього солдата!

Яго
Вина сюди, гей!

(Співає)

Хай келих — цок-цок! Нехай він дзвенить!
Хай келих — цок-цок-цок — дзвенить!
Солдат — чоловік,
Нам жити — не вік,
Тож дайте солдатові пить!
Вина сюди, хлопці!

Кассіо
Присягаюся небом, чудова пісня!

Яго
Я навчився її в Англії. Отам люди вміють пити й гуляти! Чи датчанин, чи німець, чи товстопузий голландець — та пийте ж, гей! — ніщо проти англійця.

Кассіо
Чи то ж ваш англієць і справді такий мастак випити?

Яго
Ого! Англієць іще зовсім не п'яний, як уже датчанин з ніг валиться під стіл, наче мертвий. Йому за іграшки перепити німця,— і не впріє. А голландця доведе до блювоти, перше ніж устигнуть налити другий глечик.

Кассіо
За здоров'я нашого генерала!

Монтано
І я п'ю за нього, заступнику; і не відстаю від вас!

Яго
О люба Англіє!

(Співає)

Король Стефан, як владував,
Собі штани за крону справив,
Але шість пенсів недодав
Та ще й кравця за це ославив.
Він був король, вельможний пан,
А ти, бач, невелика птиця...
Ти зносиш і старий каптан,
А край пихою розориться!

Ще вина сюди, гей!

Кассіо
О! Ця пісня ще краща за ту!

Яго
Хочете послухати її ще раз?

Кассіо
Ні, бо я вважаю, то той не гідний свого становища, хто таке робить. Гаразд... Усі ми під богом ходимо; і є душі, які спасуться, і є душі, які не спасуться.

Яго
То правда, добрий заступнику.

Кассіо
Щодо мене, то, не бажаючи образити ні генерала, ані якоїсь іншої вельможної особи, я сподіваюся спастись.

Яго
І я теж, заступнику.

Кассіо
Так, але, з вашого дозволу, не поперед мене; попереду має врятуватися душа заступника, а вже потім душа хорунжого. Та годі про це; вернімося до наших справ... Господи, прости нам гріхи наші! Синьйори, час братися до діла! Ви не думайте, синьйори, що я п'яний: оце мій хорунжий, оце моя права рука, а оце моя ліва рука... Я зовсім не п'яний; я можу досить добре стояти на ногах і досить добре розмовляти...

Всі
Надзвичайно добре!

Кассіо
Гаразд! Отже, зовсім добре! Отже, ви не повинні думати, що я п'яний!

(Виходить)

Монтано
На плац, синьйори! Ходімо, вже час ставити варту.

Яго
Ви бачили того, хто перший вийшов?
Який солдат добрячий! Міг би він
Із Цезарем командувати разом,
Коли б не заважав йому цей гандж...
Бо доблесті його ця слабкість рівна,
Як рівні день і ніч в час рівнодення,
Й цілком урівноважує її.
Мені так шкода Кассіо! Боюсь,
Щоб він колись, ось у таку хвилину,
Не обернув довір'я, що на нього
Отелло покладає, у нещастя
Для острова цього.

Монтано
Такий він часто?

Яго
Щораз це в нього мов пролог до сну.
Не спатиме геть чисто всю добу,
Якщо вино його не вколисає.

Монтано
То слід про це сказати генералу.
Можливо, він не поміча того;
Чи, може, то його предобра вдача
Так Кассіо цінує за відвагу
І хиб його не бачить. Чи не так?

Входить Родріго.

Яго
(стиха, до Родріго)
Ну що, Родріго?
Ідіть ви за заступником. Та швидше!

Родріго виходить.

Монтано
То дуже жаль, що благородний мавр
Заступника свого посаду звірив
На чоловіка із таким пороком.
Годилося б, та й чесно це було б,
Про все сказати маврові.

Яго
О ні,-
Хоч цілий Кіпр мені за це віддайте.
Я Кассіо люблю і дав би все,
Щоб від хвороби вигоїть його.
Та тихо! Чуєте? Що там за гамір?
За сценою крики: "Поможіть! Поможіть!"
Повертається Кассіо, женучись за Родріго.

Кассіо
Шахрай! Падлюка!

Монтано
В чім річ, заступнику?

Кассіо
Негідник! Він насмілюється навчати мене моїх обов'язків! Стривай, негіднику, ось я тебе зажену в пляшку!

Родріго
Мене заженеш?

Кассіо
Ти ще й базікаєш?!

(Б'є Родріго)

Монтано
(стримує його)
Облиште, добрий командире! Прошу вас, синьйоре, стримайте вашу руку!

Кассіо
Пустіть мене, синьйоре, а то дістанете по зубах! Чуєте?

Монтано
Помалу, помалу! Ви п'яні.

Кассіо
П'яний?

Б'ються.

Яго
(стиха, до Родріго)
Геть звідси, геть! Кричіть на ґвалт, мерщій!

Родріго вибігає.

Заступнику, спиніться ж! Ну ж бо, тихо!
Синьйори, заспокойтесь! Поможіть!
Заступнику! Синьйоре мій Монтано!
Та поможіть же, люди! Ну і варта!

Дзвонить дзвін.

Та хто там б'є на сполох? Що за дідько?!
Прокинеться все місто...