Плавучий острів - Верн Жуль

Деякі з них пропонують піти на крайні заходи: затопити плавучий острів або підпалити парк, плантації і поля, для того щоб таким чином втопити або випалити всю цю нечисть. Але і той і інший спосіб не допоможуть проти амфібій, і тому краще всього зробити добре організовану облаву.

Так і вчинили.

Слід зауважити, що капітан Сароль, малайці і новогебрідці запропонували свої послуги, які губернатор прийняв дуже охоче. Ці славні люди, здавалося, прагнули віддячити за те, що для них було зроблено. Насправді ж капітан Сароль найбільше побоювався, що ця подія може перервати плавання, що мільярдці зі своїми сім'ями захочуть покинути Стандарт-Айленд або змусять адміністрацію повернути прямо в бухту Магдалени, і тоді з його задумів нічого не вийде.

Квартет виявився на висоті становища. Ніхто не скаже, що четверо французів побоялися пожертвувати собою, коли нависла небезпека. Вони віддали себе в розпорядження Калістуса Менбара, який, за його словами, не то ще бачив і тепер тільки знизував плечима на знак презирства до всіх цих левів, тигрів, пантер та іншим нешкідливим тварям! Може бути, цей нащадок Барнума сам був раніше приборкувачем або принаймні директором мандрівного звіринця?..

Облава почалася рано вранці, і справа відразу пішло успішно.

Два крокодила необачно виповзли з Серпентайн-рівер на берег, а відомо, що ящери, дуже небезпечні в водної стихії, менш страшні на суші через свою неповороткість. На них кинувся безстрашний капітан Сароль зі своєю командою, і хоча один з малайців був поранений, парк все ж очистили від крокодилів.

Але тут виявили ще не менше десятка цих тварин, причому великого розміру —від чотирьох до п'яти метрів — і тому надзвичайно небезпечних. Вони сховалися в річці, але моряки залягли неподалік стерегти їх, зарядивши рушниці розривними кулями, які пробивають найтвердіші панцири.

У той же час загони мисливців розійшлися в різні боки по полям. Один лев був убитий Джемом Танкердоном, який не без підстави говорив, що він в цій справі не новачок. Він, і правда, знову проявив холоднокровність і спритність бувалого мисливця Далекого Заходу. Звір був воістину прекрасний. Свинець пронизав його серце в той момент, коли він кинувся на музикантів, і Пеншіна запевняє, що "його так і обдало вітром, коли лев, стрибнувши, летів мимо".

Після полудня на звірів повели нову атаку, під час якої один солдат отримав укус в плече, а губернатору вдалося вбити прекрасну левицю. Цим лютим тваринам не доведеться наплодити тут дитинчат, на що, мабуть, розраховував Джон Буль.

До кінця дня пара тигрів гине під кулями комодора Сімкоо, який виступав на чолі своїх моряків, одного з яких, важко пораненого ударом пазуристої лапи, довелося відправити до Штирборт-Харбору. Серед випущених на плавучий острів хижаків, мабуть, найбільше було цих страшних тварюк котячої породи.

На схилі дня звірі, яких весь час невідступно переслідували, сховалися в заростях біля батареї хвилеріза, звідки їх вирішено витіснити з настанням ранку.

Аж до самого ранку грізний рев не перестає наводити трепет на жіноче і дитяче населення Мільярд-Сіті. Страх жителів нітрохи не зменшується, та й як від нього звільнитися? Хіба є впевненість в тому, що Стандарт-Айленд покінчить з цим авангардом британської армії? Тому всі жителі Мільярд-Сіті не перестають обсипати прокльонами підступний Альбіон.

Облава поновлюється на світанку. За наказом губернатора, схваленому комодором Сімкоо, полковник Стьюарт готується застосувати артилерію, щоб вибити хижаків з укриттів. З Штирборт-Харбора до батареї хвилеріза підвозять дві скорострільні гармати, заряджаються картеччю, як гармати Гочкіса.

У цьому місці лінію електричної залізної дороги, що веде до обсерваторії, перерізають зарості залізного дерева. Якраз тут і сховалися на ніч леви і тигри, —їх палаючі очі виблискують серед заростей.

Моряки, солдати, мисливці, очолювані Джемом і Уолтером Танкердонами, Нетом Коверлі і Хаблі Харкуром, займають позицію ліворуч від цих заростей, щоб зустріти лютих звірів, що вціліли після перших залпів картечі.

За знаком комодора Сімкоо обидві гармати стріляють одночасно. У відповідь чується лютий рев. Без сумніву, багато з хижаків вбиті або поранені.

Ті, що залишилися в живих — їх близько двадцяти — вибігають із заростей і проносяться повз членів квартету; дружні постріли звалюють двох хижаків. У ту ж саму мить на артистів кидається величезний тигр, і Фрасколен, збитий потужним стрибком, відлітає кроків на десять убік.

Товариші кидаються до нього на допомогу. Його піднімають, він майже без свідомості, але, втім, досить скоро приходить до тями. Йому дістався тільки поштовх... але який поштовх!

Одночасно вживаються заходи для очищення Серпентайн —рівер від кайманів.

Але як упевнитися в тому, що ці кровожерливі тварини знищені всі до єдиного? На щастя, помічнику губернатора Хаблі Харкуру приходить в голову думка спустити воду, відкривши затвори річкових шлюзів, щоб в крокодилів можна було стріляти без промаху.

Єдина жертва — чудовий пес, що належав Нету Коверлі.

Бідна тварина, схоплена алігатором, миттю була перекушена навпіл.

Тим часом солдати вбивають одного за іншим близько дюжини цих гадів, і тепер, можливо, Стандарт-Айленд буде остаточно очищено від амфібій.

Загалом, день пройшов вдало. Серед убитих звірів налічується шість левів, вісім тигрів, п'ять ягуарів, дев'ять пантер — самців і самок.

Увечері члени квартету, включаючи і Фрасколена, який оговтався після струсу, всідаються за столик в ресторані казино.

— Хочеться вірити, що наші біди приходять до кінця, — говорить Івернес.

— Якщо тільки той пароплав не був другим Ноєвим ковчегом, — відповідає Пеншіна, — і в ньому не знаходилися всі земні створіння!

Але це мало ймовірно, і Атаназій Доремюс настільки осмілів, що зважився знову мати домівку у своїх володіннях на двадцять п'ятій авеню. Там, в забарикадованому будинку, він знайшов стареньку служницю, яка в повному відчай вважала вже, що від її старого господаря залишилися лише ріжки та ніжки!

Ніч пройшла досить спокійно. Зрідка з боку Бакборт-Харбора долинало віддалене гарчання. Можна сподіватися, що завтра, після загальної облави по всій рівнині, звірі будуть повністю винищені.

На світанку загони мисливців збираються знову. Само собою зрозуміло, що вже протягом доби Стандарт-Айленд стоїть на місці, так як весь персонал машинного відділення зайнятий у спільній справі.

Загони, кожен з двадцяти чоловік, озброєних скорострільними рушницями, отримують наказ "прочесати" весь острів. Тепер, коли звірі розсіялися в різних напрямках, полковник Стьюарт не вважав за потрібне застосовувати гармати. Було вбито тринадцять хижаків, вистежених в околицях батареї Корми. Але від них не без зусиль вдалося відбити двох митних стражників сусіднього поста, які були підім'яті — один пантерою, а інший тигром — і отримали важкі поранення.

В цей день число тварин, убитих з початку першої облави, дійшло до п'ятдесяти трьох.

В чотири часа Сайрес Бікерстаф і комодор Сімкоо, Джем Танкердон і його син, Нет Коверлі і обидва помічника губернатора, а також дехто з іменитих громадян, повертаються в супроводі військового загону до мерії, де рада приймає донесення з обох портів і з батарей.

Наближаючись до міста, уже у якихось ста кроках від будівлі мерії, вони раптом чують відчайдушні крики і бачать, що натовп народу, головним чином жінок і дітей, охоплених раптової панікою, біжить уздовж Першої авеню.

Негайно ж губернатор, комодор Сімкоо, їх супутники кидаються до скверу, решітка якого повинна була бути замкнені... Але за чиєюсь незрозумілою безпечності вона залишилася відкритою, і немає сумніву, що один з хижаків, можливо останній, проник за неї.

Нет Коверлі і Уолтер Танкердон, що прибігли першими, мчать в сквер.

Раптово Уолтера, в трьох кроках від Нета Коверлі, перекидає величезний тигр.

У Нета Коверлі немає часу зарядити рушницю, він вихоплює з —за пояса мисливський ніж і кидається на допомогу Уолтеру в той момент, коли пазурі хижака вже встромлюють в плече молодої людини.

Уолтер врятований, але тигр обертається і кидається на Нетан Коверлі.

Той б'є звіра ножем, але, не потрапивши йому в серце, сам перекидається додолу.

Тигр відступає ричачи, в роззявленій пащі видніється криваво —червоний язик.

Постріл...

Це б'є рушниця Джема Танкердона.

Другий постріл...

Куля розірвалася в тілі звіра.

Уолтера піднімають, на плечі його — рвана рана.

Нет Коверлі хоч і не поранений, але відчуває, що мить тому заглянув в очі смерті.

Він встає і, підійшовши до Джем Танкердона, каже урочисто:

— Ви врятували мене... дякую вам!

— Ви врятували мені сина... дякую вам! — відповідає Джем Танкердон.

І обидва подають один одному руки на знак вдячності, яка може стати щирою дружбою...

Уолтера негайно ж переносять в особняк на дев'ятнадцятій авеню, де сховалися його рідні, а Нет Коверлі повертається до себе, спираючись на руку Сайреса Бікерстафа.

Що стосується тигра, то пан директор подбає, щоб не пропала його розкішна шкура. З цього чудового звіра зроблять відмінне опудало, і воно буде красуватися в природно-історичному музеї Мільярд-Сіті з наступним написом:

"Дар Сполученого королівства Великобританії та Ірландії нескінченно вдячному Стандарт-Айленду".

Якщо злочинний замах слід приписати Англії, важко придумати більш дотепну помсту. В усякому разі так вважає "Його високість" Пеншіна, відмінний знавець в справах такого роду.

Не доводиться дивуватися тому, що на наступний же день місіс Танкердон приїхала з візитом до місіс Коверлі, щоб подякувати за послугу, надану Уолтеру, і що місіс Коверлі віддала візит місіс Танкердон, щоб подякувати за послугу, надану її чоловікові. Додамо також, що міс Ді побажала супроводжувати свою матір, і, зрозуміло, обидві вони справлялися у місіс Танкердон про здоров'я дорогого пораненого.

Словом, все тепер йде як не можна краще, і, позбувшись від страшних гостей, Стандарт-Айленд може спокійно продовжувати свій шлях до архіпелагу Фіджі.

8. ФІДЖІ І ФІДЖІЙЦІ

— Скільки ти сказав ?.. — запитує Пеншіна.

— Двісті п'ятдесят п'ять, друзі мої, — відповідає Фрасколен. — Так... в архіпелазі Фіджі нараховувалося двісті п'ятдесят п'ять островів і острівців.

— А яке нам до того діло, — каже Пеншіна, — раз "перлина Тихого океану" не збирається робити двохсот п'ятдесяти п'яти стоянок?

— Ти ніколи не будеш знати географії! — проголошує Фрасколен.

— А ти...