О, мій Бос - Ірен Васильєва

- Я, коли згадую, що міг вас втратити… Що міг десь затриматися і зайти в палату на пару хвилин пізніше… Міг не встигнути вас врятувати…. Я не пережив би цього… Не зміг би…

Вона притулилася до сильного тіла коханого. Погладжуючи його груди. Раз у раз торкаючись мітки на грудях.

Майкл поцілував кохану, намагаючись вгамувати її тривоги і погані спогади. Не відомо скільки вони б так просиділи, якби за їхніми спинами не пролунало нервове покашлювання.

- Вибачте, що відволікаю… Я тут приїхав із дітлахами пограти… Ну якщо хочете залишитися на одинці можу їх забрати морозива поїсти в дитячому кафе?

Реймс старший, посміхався. Судячи з його задоволеного обличчя, він навіть не зніяковів, що перервав закоханих. В їхньому домі він був частим гостем. І вже звик до того, що його син не може відірватися від своєї дружини. І щиро був за них радий. Вони заслужили на щастя. Заслужили на це як ніхто інший. За все те, що вони пережили.

Він дуже любив проводити час із своїми онуками. Потурав усім їхнім забаганкам. Пестив. Робив усе можливе, щоб стати для них найкрашим дідусем. І якщо ці малюки бажали пограти в конячку, без вагань, великий бізнесмен, у дорогому костюмі перетворювався на ту саму конячку. Повзав з ними по підлозі, ліпив паски з піску. Неодноразово рятував від покарання за прокази від батьків. Він був тим дідусем, про якого мріє кожна дитина. І той факт, що після таких розваг, його улюблені костюми досить часто приходили в непридатність і їх доводилося викидати, його зовсім не бентежило.

Батьки Елізабет приїжджали досить часто погостювати. І не відставали від Реймса старшого. А спільні забави дідусів і бабусі часто закінчувалися курйозними наслідками.

То м'яч у вікно влетить, коли повільний дідусь гол пропустив.

То штори у вітальні постраждають, коли другий дідусь повільно шукає онучку граючись у піжмурки, і та від нудьги її розмалює.

Або бабуся забуде сховати косметичку, і улюбленна маленька шкодниця не розмалює їх червоною помадою, сплячих і втомлених дідусів після пляшки коньяку.

Святкували приїзд того самого дідуся та бабусі. Чим Реймс старший і порадував здивованого поліцейського, який зупинив його на шляху додому. Думаючи, що того обличчя в крові.

Цю історію часто згадували на святах. Чим до речі того самого дідуся навіть не бентежили, а зовсім навпаки. Він пишався тим, що в нього багато таких веселих забав з його крихітками.

Він мало уваги свого часу приділяв своїй дитині. Про що шкодував і часто просив пробачення у сина. І тепер намагався все наздогнати з маленькими пустунами.

Не так уже й рідко й Джоанна відвідувала онуків. Правда відразу привчала називати її на ім'я. І в жодному разі не говорити таке «жахливе» їй слово бабуся.

Діти її по-своєму любили. Адже вони лише діти. А діти завжди відкриті для нових вражень.

Майкл так і не зміг пробачити матері. Тримався з нею відсторонено. Ніколи не був відвертим. Але й проганяти не став. Вона все ж таки була його матір'ю. І він би не зміг остаточно викинути її зі свого життя. Та й Елізабет йому цього не дозволила б зробити. Адже вона його мати. Образи треба забувати. Потрібно рухатися у перед.

З колишнім чоловіком Джоанна як не намагалася, так і не змогла налагодити спілкування. Він категорично відмовлявся йти на зближення, і ніхто не наважувався його чимось звинуватити або упрікати.

Через два роки після їхнього розлучення він зустрів гарну жінку. Довго бентежився і боявся говорити про неї Майклу, боявся його несхвалення. Але випадкова зустріч у ресторані допомогла розібратись і з цим. Тепер як Майкл посміювався майбутня місіс Реймс була бажаним гостем у їхньому домі. Чим трохи бентежив батька.

Новина про нові стосунки колишнього чоловіка Джоанна перенесла дуже важко. З новим потоком образ та звинувачень у бік колишнього та його пасії не обійшлося.

На спільні свята вона не приходила. Не вважала гідним сидіти за одним столом з колишнім чоловіком та його… не згадуватимемо як вона називає жінку.

І святкування нового року не стало винятком.

З самого ранку в будинку було багато народу. Друзі та близькі зібралися щоб зустріти свято всі разом.

Елізабет відчувала себе трохи недобре. Легка нудота не відступала. Тиждень тому вона дізналася, що знову вагітна.

Чоловік поки що ні про що не здогадувався. А ось Реймс старший швидко все зрозумів. Але дав Елізабет  обіцянку нічого не говорити. Вона побоювалася, що Майкл про все здогадається.

Його батько не міг стримати щасливої ​​посмішки бачивши невістку. Та чоловік став помічати що з ним щось відбуваеться. Від хвилювань став ставити питання. Чому той так реагує на його дружину? Чим міг зіпсувати весь новорічний подарунок.

— Що ви там задумали?

Чоловік не відводив погляду від батька.

- Ти про що?  

Той, в свою чергу намагався виглядати спокійним. Але Майкл його добре знав. І відчував, коли йому щось не домовляють.

- Батьку. Я чекаю. Говори, що відбувається, адже ти знаєш, що я не відчеплюся.  

Той тяжко зітхнув.