О, мій Бос - Ірен Васильєва

Склавшася перед ним картина шокувала і жахала.

Перед ним стояла Соня, спрямовуючи пістолет на побілілу від страху кохану, що лежала на підлозі. З її розсіченої брови стікала кров. Очі його дружини, дивилися на нього, сповнені жаху та болю.

Він швидко окинув кімнату поглядом, шукаючи ще когось стороннього. Погляд зупинився на нерухомій крихітці, що лежала у своєму ліжечку.

Дитина не рухалася.

Майкл благав усіх богів, аби його малюк був живий. Аби з його Елізабет нічого не трапилося.

Будь ласка, поворухнулися. Дай мені сили для життя, благав він.

І тут… тут малюк, наче почувши його прохання, смикнув крихітною ручкою уві сні.

Живий. Живий. Живий.

Подумки зітхнувши з полегшенням. Майкл перевів невидящим від злості поглядом на Соню.

Він не дасть заподіяти якійсь розпещеній стерві, шкоду своїй родині. Вона за все перед ним відповість. Разом із її татком. Нехай не сумнівається.

Соня заговорила першою.

- О, любий, ти нарешті прийшов. А я тут з твоєю, майбутнею колишньою дружиною спілкуюся. Все чекаємо, коли ти прийдеш. А тут… ось і ти нарешті.

- Соня ти що робиш? Ти з глузду з'їхала?

Майкл зробив маленький крок у їхній бік. Але Соня, на його слова лише голосно засміялася.

- Може й зійшла. Від кохання до тебе.

Дівчина явно була не в собі. Але це не виправдовувало її вчинок. Вона напала на його дружину та дитину. І це не можна було виправдати.

Майкл вирішив піти на хитрість і трохи заспокоїти Соню. Вона була не в собі, і це м’яко кажучи. Про що й говорили її похитування з боку на бік і помутнілий погляд.

- Соня, я якраз планував їхати до тебе.

Та пильно на нього подивилася, шоковано витаращівши очі.

– Що? Правда? – Хмикнула та, не повіривши.

Майкл зробив ще один крок у їхній бік.

- Так, звичайно. Хотів поговорити з тобою.

Соня трохи повеселішала.

- І про що ти хотів зі мною поговорити?

Майкл посміхнувся до дівчини. Сподіваючись, що його посмішка не схожа на оскал. Бо надія заспокоїти ту й відволікти, його не покидала. Боявся не спровокувати ту до більш активні дії ніж погрози.

- Я тут подумав і усвідомив, що ти мала рацію. Нам треба бути разом. У нас багато спільного.

Він повільно підбирався до неї ближче. Крок за кроком.

- Не вірю. Не вірю не единому твоему слову.

Соня знову направила пістолет на дівчину.

Елізабет зрозуміла, що хоче зробити Майкл і вирішила йому підіграти. Іншого випадку у них здається не було.

- Він тобі правду каже. Ми… ми все вирішили між собою… У нас немає нічого спільного. Ми… ми з різних світів. А ви з ним із одного. Вам потрібно бути разом.

Соня примружилася не відводячи від Майкла погляду.

- Ви що, мене зовсім за ідіотку сприймаєте?

- Соня не кажи дурниць. Ти й сама розумієш, що я говорю логічно. Ми з Елізабет із різних світів. Нам не бути разом. Все рівно наш шлюб би довго не витримав.

Соня хмикнула.

– Тоді навіщо було весілля грати. Якщо ви не збиралися залишатися разом?

- Я завагітніла. Дитина мала народитися в законному шлюбі, щоб мати… всі права як спадкоємця. От і все.

Соня знову невдоволено примружилася.

- І по-вашому я мушу в все це повірити?

У палату на шум зазирнула медсестра, побачивши те, що відбувається з криками, вибігла геть.

Майкл розумів, що Соню треба відволікати і далі. Медсестра викличе поліцію, їм допоможуть. Залишалося лише сподіватися, що їм вдасться протриматися ще якийсь час.

- Соня подивися на мене. - Майкл зробив ще крок у її бік. Тепер їх розділяло лише кілька кроків. Якщо в нього все вийде, то він зможе забрати зброю.

До дверей палати підбіг охоронець, викликаний медсестрою і теж став потихеньку пробиратися до дівчини, підбираючись по стінці, з іншого боку.

Та, помітивши, що її намагаються оточити, почала кричати.

- Ану стояти. Усі завмерли на своїх місцях! – Перевівши погляд на Майкла злорадно посміхнулася. - Я знаю любій, що з разом нам не бути. - Вона злісно дивилася на Майкла - Але і її ти не отримаєш. Соня махнула пістолетом у бік Елізабет. – А можливо я дівку залишу, а виродка твого прикінчу. Що скажеш?

Вона направила пістолет у бік сплячого малюка. Майкл кинувся до Соні, намагаючись прикрити сина.

І тут… пролунав постріл.

Соня, спритно відштовхнувши від себе охоронця, вибігла в коридор.

Майкл тяжко піднявшись спираючись бідбуг до дружини. Елізабет кинулась до Майкла. Той якось дивно сперся на ліжечко. Немов стояти давалося йому не легко.