Брехня - Надія Борзакова

- І взагалі в морі життя повно більшої риби, - мені дуже не подобалася ця її удавана відчайдушна веселість. Не те щоб хотілося бачити, як Оля оплакує остаточний і безповоротний розрив з Владом, однак таке ось маскування реальних емоцій було не набагато кращим.

З пам'ятної ночі минуло трохи більше двох тижнів. Планована мною роз'яснювальна бесіда з метою змусити задуматися про доцільність стосунків з хлопцем, який стоїть і дивиться замість того, щоб захистити, так і не знадобилася - безперервна низка мерзенних скандалів між ними сама привела до розставання. У необхідності якого, з огляду на все почуте від Олі я тепер взагалі ні краплини не сумнівалася.

- Я в повному порядку, Віка. Так що тобі нема чого витрачати час на сеанс психотерапії і псувати собі настрій перед святом займаючись пошуком проблеми там, де її немає.

Те, що ти розмовляєш зі мною так вже проблема, подумала я, але не сказала вголос.

- Я ж серйозно, - вже іншим, більш м'яким тоном продовжила дівчина. - Віка, я і Влад, це не ви з Артемом. У нас не було того, що було і є у вас, хоч мені хотілося іншого. Ти часто говорила, щоб я не прагнула бути тобою, так чому приміряєш на мене свої почуття?

- Я просто хвилююсь за тебе.

- Знаю, але хвилюватись нема про що. Я не стану днями ридати в подушку або що там ще прийнято робити - вона загадково посміхнулася. - Більш того, вже завтра піду на побачення.

- Ось як...

- Ага. Він та-акий крутий, Вік. І бігає за мною вже пару місяців.

- Ти мені про це не розповідала.

- Ой, знаєш скільки їх таких? - я добре знала. У якийсь момент ніби щось клацає і на кілька років дівчина стає об'єктом постійної чоловічої уваги. - Нема про що було розповідати, але може завтра це зміниться.

- Кидатися в нові стосунки ледве закінчивши попередні не найкраща ідея.

- Хто говорить про стосунки? Так, просто погуляємо, а то мені навіть шкода його стає. І не сидіти ж вдома у Валентинів день, - вона одним ковтком допила каву. - Підемо краще. Ти обіцяла купити мені ту жовта сукня, якщо я складу сесію.

Ми купили і «ту жовту сукню», і туфлі до неї, і багато всього і різного нам обом. Терапія шопінгом як не крути одна з найефективніших в подібних випадках. Оля виглядала майже щасливою і в кінці прогулянки градус мого хвилювання досить сильно знизився. Зрештою рідкісне перше кохання залишається жити в серці на все життя.

Наступний ранок почався о пів на дев'яту, а не о шостій ранку, як у звичайний будній день, хоч Артем ввечері журився про те, як багато у нього роботи. Першим що побачила, коли відкрила очі були півонії. Величезний букет різних відтінків рожевого приземлився поруч, пахнучи запахом літа.

- Доброго ранку! - Артем заліз під ковдру і став мене цілувати. Ми займалися любов'ю довго і солодко, тому снідати зібралися лише після полудня. Я зайнялася приготуванням їжі, а Артем ввімкнув ноутбук щоб трохи попрацювати.

- Іди сюди, Вік. Потрібна твоя думка, - коли я наблизилася, обхопив за талію і посадив собі на руки. - Котрий?

І почав гортати на екрані фотографії. На кожній були зображені неймовірної краси будинки. Кожен у своєму стилі і шикарний по-своєму. Але краще за всіх ось цей - в скандинавському стилі, з великими скляними стінами.

- Мені він теж більше всіх подобається, - Артем зателефонував комусь. - Сьогодні о третій годині ми готові обговорити проект в скандинавському стилі. Відмінно, тоді чекаємо вас в ресторані Destroyers.

Попрощавшись, Артем незворушно дивився в моє здивоване обличчя.

- Що? Ти ж сама сказала, що він тобі подобається.

- Ми... Ми що його купуємо?

- Почнемо будувати відразу як затвердимо планування, - ліниво протягнув він, намагаючись приховати задоволену посмішку. - А тепер давай-но швиденько поїмо, а то не встигнемо.

Яйця-пашот вийшли по-святковому акуратними і красивими. Ну або доля зглянулася над жінкою, що із завидною постійністю знищує їх в безтілесних спробах приготувати французький сніданок.

- Куди ми поїдемо?

- Побачиш, - відмахнувся Артем, - Іди, посуд я сам помию.

На виході з кухні я затрималася, спостерігаючи, як Артем з зосередженим виглядом миє тарілки, ніби вирішуючи в розумі складну задачку. Такий завжди мужній і грізний, в такі моменти він виглядав милим і забавним і це переповнювало мене теплом і якоюсь особливою ніжністю.

У спальні я швидко зробила денний макіяж і розчесала волосся. Мила і укладала я їх вчора вдень, тому сьогодні зачіска виглядала ще більш природною. Те, що потрібно, куди б ми не зібралися.

- Якщо не хочеш говорити, куди поїдемо, то натякни хоч що вдягнути, - весело крикнула йдучи до шафи.

- Сукню не одягай, - знехотя видав крихти інформації. Зайшов в спальню, швидко поцілував і почав переодягатися. Обрав сині джинси і сорочку в фіолетову і бірюзову клітинку. Я вдягла шкіряні штани і майже невагому кремову блузку. Сексуально, але доречно.... Майже всюди.

Поки їхали перед очима все ще стояв той будинок. Тільки не картинкою з мережі, а справжнім будинком на залитій сонцем зеленій галявині. Нашим будинком. Я майже бачила нас з Артемом з боку. Як ми снідаємо на свіжому повітрі, а навколо грають наші діти. Хочу двох. Хлопчика і дівчинку. І щоб обидва були схожі на нього.

Не відразу помітила, що ми вже на місці. І місце це - вертолітний майданчик. Он і сам вертоліт-мініатюрний настільки, що я на мить засумнівалася, як ми туди помістимося.

Артем привітався з пілотом, і ми забралися всередину. Вдягли навушники і пристебнули ремені. Вертоліт злетів вгору. Все місто, залите по-весняному яскравим сонцем ніби на долоні.

- Це приголомшливо! - майже заверещала під сміх Артема.

Ми довго літали, розглядаючи знайомий місця, які з висоти виглядали зовсім інакше. А потім зависли біля вершин Пішохідного моста.

- Мені потрібна твоя думка ще з одного питання! - Артем дістав з кишені щось маленьке і сяюче. - Ти згодна одружитись в серпні?