Брехня - Надія Борзакова
- Ентоні, - і кокетливо простягнув руку як для поцілунку.
- Артем, - блиснув очима Артем, потиснувши її, і уточнив - я її хлопець.
Ну звісно. Ані моя розповідь, ані наочне її підтвердження, ревнощам не перешкода.
- Оу? Який він у тебе красунчик, - защебетав Тоні. - Просто лапочка, хоч грізний такої.
Слідом підійшли хлопці. З ними вітання пройшло «простіше», адже обмежилося світськими поцілунками повітря біля щік. Але навіть з огляду на їхню і нашу охорону, а також майже порожній зараз віп-зал аеропорту, обстановка могла незабаром загостритися, адже виряджений в неймовірно пухнасту жовту шубу хлопець привертав увагу. Перехожі придивлялися до нашої компанії і на обличчях деяких миготіло впізнавання, тому ми поспішили забратися.
- Який чоловік, пташка моя, - продовжував вже в машині Тоні. - Ходячий секс. Але я не претендую! Ні ні! Хлопці друзів під забороною, ти знаєш!
Тоні говорив англійською, а Артем цю мова досить добре знав. Однак він уже взяв під контроль свої ревнощі і перебував у цілком милостивому настрої тому, що чоловіки дійсно на мене не претендували, і дратуватися не думав.
- А твоя красуня розповідала як ми познайомилися? - переключився на Артема Тоні. - Вона мені життя врятувала! Ні більше, ні менше...
Далі була емоційна і неабияк прикрашена розповідь і про мій «подвиг», і про те, як чудово я виглядала і скільки всього встигала. Артем в потрібні моменти вставляв репліки, посміхався, але одними тільки губами. Очі посмутніли, в них знову плескалися гіркота і біль.
Адже вихоплював він з усього викладеного аж ніяк не те, що хотілося Тоні і хлопцям. На щастя, Тоні з властивою йому проникливістю майже відразу це помітив і почув мої натяки про необхідність змінити тему.
Поселивши всю компанію в готель, ми відразу ж поїхали збиратися адже до початку заходу залишалося лише кілька годин. Поки Артем дистанційно контролював останні приготування, я перевірила наші наряди і взялася за зачіску і макіяж.
- Тьома, підійди на хвилиночку, - покликала, коли закінчила фарбуватися.
- Дуже добре, але ти знаєш, що мені більше подобається без всього цього, - з порога спальні сказав чоловік.
- Твоя черга, - я з посмішкою вказала на крісло біля туалетного столика.
- Це обов'язково? - Артем тоскно подивився на тюбик з консилером у мене в руках. Але все ж слухняно сів.
- Ні, якщо хочеш, щоб на всіх фото було видно, як багато ти працював в цьому місяці.
Нарочито тяжко зітхнувши, Артем прикрив очі і трохи закинув голову, щоб мені зручніше було «намазати його цієї фігньою». Швиденько приховавши синці під очима і вирівнявши тон, я трішки відтінила вилиці і закріпила всі пудрою.
- Ну як тобі? - я розгорнула його до дзеркала. Похапцем оглянувши ледь помітний результат моїх старань, Артем пирхнув, притягнув мене до себе, обхопивши за талію і притулився губами до смужки шкіри між розкритими полами халата.
- І не думай, - ігноруючи мурашки і повний пристрасті погляд кольору моря в штиль, промовила я. - Одягатися час, бо запізнимось.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно