Вибухова парочка - Аріна Вільде

Перевірка з'явилася через два дні після «пожежі». З товстою кипою паперів, де були копії деяких наших договорів та звітів, які ми здавали в податкову інспекцію при минулій перевірці, а ще ті, які вони роздобули бог знає яким шляхом, але точно з допомогою Мамаєва. І звичайно ж там були ті півтора мільйона, які ми перевели за друковану продукцію в «компанію-яму», як висловився очкарик. І це було смішно. Мамаєв міг підіслати інспекцію з праці, рейдерів, перекрити нам поставку сировини, але мабуть він не настільки могутній і впливовий, як хоче здаватися. Взагалі подейкують, що в його компанії справи йдуть погано, тому він вирішив «розширитися». За наш рахунок.

- Яка ще компанія-яма? – з усмішкою запитує Кирило, надаючи документацію по операціях. – Ось, все прозоро, є всі накладні, рахунки, договори.

Гості недовірливо подивилися на простягнуті їм документи, пробіглися по ним очима, а потім перезирнулися і спрямували на нас свій погляд.

- Тобто, Кирило Ігорович, ви хочете сказати, що закупили інформаційних брошур на півтора мільйона?

- Так, - незворушно промовив Кір, відкидаючись на спинку крісла. Сьогодні я повністю надала йому можливість вести «переговори». Насправді спочатку ми намагалися прозорими натяками домовитися з ними про те, щоб скласти акт, що у нас все в порядку, але мабуть, Мамаєв тримає їх за хвіст і вони не перекуповуються.

- І, напевно, вже і роздали все? Співробітникам там, кожному по коробочці? Або ж вони згоріли в пожежі? — їдко запитує інспектор.

- Та ні, більша частина звичайно ж ще є, куди я стільки за кілька місяців подіну? Ходімо, дам вам упевнитися що ніякого криміналу тут немає і ваша так звана «яма» і справді надала нам послуги друкарні на зазначену в договорі суму.

І ми пішли. По коморкам, сходових клітках і туалетах. І скрізь товстенькі пачки інформаційних брошур, скріплених пластиковою стрічкою.

- Знаєте, у нас персонал різної статі і після того, як охорона застала прямо в підсобці нашого кадровика та інженера за.. гм... цим самим, а потім ми втратили співробітника через важке захворювання на цілих два місяці, ми вирішили взяти участь у соціальній програмі і поширювати інформацію про те, як важливий захист і які наслідки несе за собою незахищений секс, - мовить Царьов монотонним незворушним голосом, а я насилу стримую сміх. Господи, та це каламбур якийсь. І адже навіть проти нічого не скажеш. Та й взагалі, хто б говорив про незахищений секс! – Ще частина брошур знаходиться в жіночому туалеті, не знаю чи правильно це заходити туди, але ...

- Ні-ні-ні, – сичить крізь зуби очкарик, як я зрозуміла він них з двох головний.

- Звичайно, не все це для внутрішніх потреб компанії, у грудні  ми беремо участь у благодійній акції, і всі наші співробітники приєднаються до неї. Ми будемо роздавати листівки на вулицях міста, тим самим рятуючи чиєсь життя.               

Ну, все, Царьова не зупинити. Він вжився в свою роль, і я не впевнена що чоловіки розуміють що над ними просто насміхаються.                    

— Гаразд, з цим розібралися, — розчаровано підтискає губи чоловік і розчароворо обидва інспектори залишають завод.                         

— Ну, як я, а? —  радісно потирає руки Кір.          

— Не треба привласнювати собі всі лаври, якби не я, вони б вже встигли перерити всі документи.

— Не псуй момент, Левандовська, а якщо серйозно, я маю намір призначити Мамаєву зустріч і по-серйозному обговорити справи, — вираз обличчя чоловіка вмить змінюється і від хлоп'ячої усмішки не залишається і сліду. — Ці його наїзди порядком дратують, я хочу спокійно відлетіти кудись у відпустку, а не стирчати в офісі цілими днями. А ще нарешті зайнятися нормальними похоронами для діда. Поставити пам'ятник і зібрати його друзів, щоб пом'янути.          

— Рано ще ставити пам'ятник, — бубню я, — через рік-два ставиться, щоб земля не просіла, — додаю швидко на нерозуміючий погляд Кіра.                 

— Як на рахунок обіду?               

— Я не... я погано себе почуваю. Піду до себе, багато роботи ще, через чотири дні кінцевий термін подання тендерної документації, потрібно перевірити чи все правильно підготували.

— А, ну, добре, — вмить якось знітився Царьов, засунувши руки в кишені — Тоді хотів тобі нагадати, що завтра у Богданова ювілей і він запросив нас..

— Тебе, Кирило, — виправляю його я.                        

— Запрошення на дві персони, я подумав, тобі буде цікаво поспілкуватися з ним в неофіційній обстановці і, можливо, розповісти про вигоди можливого співробітництва.                

— Я подумаю, — кажу невпевнено і залишаю його кабінет.            

——

Ситуація з Листівками, до речі, реальна)) колись мені розповідав знайомий, як їм терміново потрібно було витратити велику суму грошей інакше не отримали б нове фінансування, і вони накупили купу листівок і водили перевіряючих по коморкам і жіночим вбиральнями))