О, мій Бос - Ірен Васильєва

– У нас син. А йому потрібна родина. Потрібна мати.

- Ти впевнена, що йому потрібна саме така мати як ти?

- Та як ти смієш мене засуджувати?

– Ти не мати. Хіба любляча мати принесе дитині стільки проблем і страждань, стільки принесла ти своїй? Хіба любляча мати не прийме вибору свого єдиного сина і не підтримає його?

Джоанна продовжувала кричати нікого і нічого не бажаючи слухати.

- То це все знову через неї? Через те, що я не прийняла цю тварюку в сім'ю?

- Це все через тебе. Все через тебе. Тільки ти у всьому винна.

Шон важко зітхнув. І повернувся до виходу.

- Тобі краще переїхати до приміського будинку. Повисла тиша. – З тобою зв'яжеться адвокат. І… Джоанно, зроби хоча б раз те , що тебе просять. Хоча б раз зроби щось не лише для себе.

Залишивши дружину, чоловік, грюкнувши дверима покинув будинок.

Джоанна осіла на підлогу. Вона більше не волала. Просто дивилася в слід чоловікові, що йде від неї.

Коли це трапилося? Коли це її таке чудове життя встигло так швидко зруйнуватися?

А все із за кого? За якоїсь дівки пройдисвітки?

Закричавши, жінка схопилася на ноги і знову почала від злості жбурляти речі.

- Ненавиджу. Як же я вас всіх ненавиджу.