Катастрофа для мільйонера - Альма Лібрем

— Кохання непередбачуване, на власному досвіді кажу, — гмикнув Руслан. — Тобі потрібно їй зізнатись і підтвердити серйозність своїх намірів. Не сімейною вечерею, Кириле! А якось по-нормальному. От ти пропонував їй зустрічатись?

— Я її заміж покликав!

— Ага. Для того, щоб відбрехатись від іншого весілля, — скептично заявив Руслан. — Натомість вона так і не відчула, що справді для тебе важлива, це все було ніби марою. Думаєш, дівчині дуже приємно бути просто ширмою, щоб тебе прикривати? Зізнайся їй в коханні по-людськи. По-нормальному. Так, щоб вона повірила.

— Та де я її знайду! Вона ж явно не вдома! І не у подруги, бо я вже спалив те місце…

— Знайдеш там, куди вона точно прийде, — гмикнув Руслан. — Ну, наприклад…

— На вокзалі?

Здається, друг відсував телефон, щоб вилаятись.

— На якому, дідько, вокзалі! — обурився він нарешті в слухавку. — Що за дурниці ти говориш?.. Ні. Не на вокзалі, а на роботі, Кириле. Вона повинна буде туди прийти. Принаймні колись. Підбери ще такі місця і спробуй… Ну?

Мені здалось, каблучка, залишена Лесею, впивається в мою руку і ріже шкіру до крові.

— Ти правий. Так і зроблю. Дякую…

Я завоюю Лесю. Хай навіть не думає, що зможе втекти. Це тепер моя катастрофа!

____

Як бачите, сімейство Ладорських - досить специфічне, і багато всякого наговорило Кирилові... А от діти прийшли на допомогу. До речі, як змінились ці діти, чи стали Валентин та Ірина теплішими у спілкуванні та як доля повпливала на Галину Ладорську, ви можете прочитати у книзі "Сіра мишка для мажора". Мирон там - головний герой. А тут ми вже майже дістались до фіналу і в наступному розділі побачимо, чи зможе Кирило повернути свою Катастрофу. 

Дякую, що читаєте!