Катастрофа для мільйонера - Альма Лібрем

Ага. Не з дядька.

Галина ще багато говорила. Коли спинилась, всі зробили по ковтку свого напою. Всі, окрім мене.

Більше терпіти таке ставлення я не збиралась.

— Знаєте що… — я підвелась на ноги. — У мене теж є тост!

Кирило спробував притримати мене за руку, але де там! Коли Катастрофу несе, її вже ніщо не може спинити. Я ж хотіла говорити. Я себе не на смітнику знайшла, а з Кирилом ми разом аж два дні.

Чи хочу я, щоб все це тривало довше? Поза всяким сумнівом, так. Чи подобається мені Ладорський? Теж так, на жаль. Чи готова я терпіти всі образи, щоб пірнути у власну казку з принцем-мільйонером?

Та хай йдуть всі під три чорти.

— Хочу проголосити тост, — я відсалютувала своїм келихом, — за щирість і сімейне розуміння. Раніше мені здавалось, що це в сім’ях така собі опція за замовчуванням. Тепер бачу, що ні.

Галина Ладорська кинула на мене прискіпливий погляд і ледь чутно фиркнула. Я майже чула оце її зависле в повітрі “селючка”.

— І доки хтось намагається пихато повідомити мені, що інакше тільки у сім’ях плебеїв без гроша в кишені, якими ви, очевидно, вважаєте всіх нормальних людей, я вимушена вас розчарувати! Бо я маю чимало друзів з багатих сімей! І у них все теж щиро. Але зірка італійського шоубізу, дружина мільярдера чи там володарі медичної корпорації можуть собі дозволити чесно говорити один з одним, а видатне сімейство Ладорських — ні.

Я гордо підвела голову.

— Ваш син, Галино, не хотів бути з Наталею, але настільки боїться вашої тиранії, що просто попросив свою помічницю щось вигадати, аби весілля не було. Я збрехала про вагітність, а він просто підіграв. Кирило та Наталка — представниця ще однієї такої ж чесної сім’ї, як ваша! — були неймовірно раді, коли це все сталось. Уявляєте? А ви ж таку пару з них клепали, так все гарно вигадали! А потім, коли у нас з Кирилом щось почало виходити по-справжньому, ви, очевидно, вирішили, що для сім’ї Ладорських це цілком неприпустимо, і влаштували цей цирк з конями під назвою вечеря. Думали мене довести? Та не треба було й старатись! Я доведена до сказу! Мені ці брехні не потрібні, — я зірвала перстень з пальця і поклала його на стіл. — Сподіваюсь, ця обручка не зіпсує життя ніякій іншій жінці, і ви з Кирилом зможете нарешті… Звірити кандидатури, перш ніж приймати рішення. А ще, — я кинула погляд на малих Олександру та Мирона, що повними нерозуміння очима витріщались на нашу сцену, — я дуже сподіваюсь, що коли ваші онуки, Галино, дійдуть до того віку, коли шукатимуть собі пару, їх батьки не повторюватимуть ваш досвід і дозволять їм зробити вибір самотужки. Отак! Тепер я — все сказала!

За столом Ладорських панувала мертва тиша, але мені вже було плювати. Я свій обов’язок виконала і, горда собою, просто вибралась з-за столу. Кирило спробував мене гукнути, зупинити, але я вирвалась. Вискочила з будинку, помчалась на вулицю, так швидко, як тільки могла.

Хоч би він не гнався за мною…

Бо все, чого я зараз хотіла — опинитись від Ладорського якомога далі.

Скінчилась моя катастрофічна казка.