Палай зі мною - Еліс Кларк

— Селіно, може, ти все ж просто будеш моєю дівчиною? Без всього цього… Житимеш тут, як і говорили, але не будеш навіть трохи дотична до того, чим я займаюсь…

— Я буду такою, як ти хочеш, — каже вона. — Все залежить від твоїх бажань…

— Ну ти знов за своє, — торкаюсь долонею її щоки. — Ні, я хочу, щоб ти робила те, що хочеш ти. 

 — А я хочу допомагати тобі, — заявляє вона з лукавою усмішкою на губах. 

— Добре, — здаюсь. — Але це будуть тільки безпечні місії… І не сперечайся. На подібне ти більше ні ногою…

— Буде все, як ти скажеш, — Селіна проводить долонею по моїй щоці. — Я так кохаю тебе, що прийму будь-яке твоє рішення. Крім одного…

— Якого? — тихо запитую її, кладучи свою долоню поверх її. 

Що — Не повертай мене туди, до того ескорту… Я готова робити все, що завгодно, аби не повертатися туди!

— Я ніколи тебе туди не віддам, обіцяю… Але ти для цього не маєш робити нічого особливого, я і так не віддам, хіба ти мені не віриш?

 — Вірю, — шепоче вона. — Але мені вчора наснилося, що ти взяв мене за руку і відвів назад до дядька,  і я прокинулася в сльозах, бо подумала, що набридла тобі… 

— Такого ніколи не станеться, — цілую її руку, яка все ще торкається мого обличчя, а потім зазираю їй в очі. — Знаєш, я вже не уявляю свого життя без тебе… — кажу на видиху, а потім знов подаюсь вперед і торкаюсь губами її губ.

Повільно і солодко… Сьогодні я буду робити це повільно і солодко, Селіно, а ще, сьогодні я не зупинюсь на півшляху…