О, мій Бос - Ірен Васильєва

Дні стали проминати досить насищенно та швидко.

У робочі дні Бос продовжував завалювати роботою. Часто хотілося потримати його за горло. Але, стримувало те, що я знала як саме він увечері приноситиме вибачення за свої звірства на роботі.

А вибачаться він умів дуже-дуже добре.

Отак і стали проходити дні, тижні, а за ними не помітно пробігло й три місяці. Ми багато часу проводили вдома. Так, не буду сперечатися, проводили його весело та активно. Але, за весь час, що ми разом, далі межі квартири ми не виходили. Парки, кіно, кафе, все це було під величезною забороною.

Майкл з якоїсь невідомої причини приховував наші стосунки. На всі мої спроби вивести його на відверту розмову, просто жартував. Його мати продовжувала свої спроби одружити його з однією зі своїх обраниць.

Гарненькі клієнтки щедро обдаровували його своєю увагою. І сам Майкл відповідав їм взаємністю. На своє виправдання кажучи, що за «невинний» флірт голову не зносять.

А я, с кожним днем все більше розуміла, що ми ходимо по замкнутому колі. І що воно нас нікуди не приведе. І що з цим робити, як щось змінити, теж не знала.

Спрацював селектор, і за кілька секунд долинув такий рідний голос Майкла.

- Міс Форс, зайдіть у мій кабінет.

- Іду Містер Реймс.

Зітхнувши, взяла зі столу заздалегідь підготовлені договори, і некваплячись пішла в кабінет Боса. Тільки одинадцята ранку, а я вже почувала себе як вичавлений лимон. За цей ранок напевно вже сотню разів пройшла маршрут від свого столу до столу Боса. І цей маршрут закінчувався аж ніяк не поцілунками та затисканнями на робочому місці, як би мені того не хотілося, а купою нових доручень та вказівок.

Постукавши, увійшла.

- Ваші доруче ..... Не встигла  увійти, як виявилася притиснута спиною до дверей. А мій сексі Бос нависав наді мною з диявольською усмішкою. Він торкнувся рукою мого обличчя, прибираючи пасмо волосся, що вибилося з зачіски. Подарував мені ніжний поцілунок, невинний,  зовсім легкий.

Але мені цього було замало. Схопивши його та лацкани піджака, притиснула ближче до себе. Майкл усміхнувся.

- Я казав тобі, як мені подобається твоя не на ситність?

– Ні. – Ми перейшли на шепіт. – А що тобі ще в мені подобається?

- Ну ... Наприклад, твоя попка зводить мене з розуму.

 Він ніжно шльопнув мене по попі.

- Твої ніжки. Особливо коли вони обвиті довкола мене.

Цього разу я відчула ніжне погладжування прямо біля краю трусиків. І коли це він встиг підняти мою спідницю?

- Я можу довго перераховувати мої улюблені частини твого прекрасного тіла, але це займе безліч нашого часу. Бо мені подобається в тобі абсолютно все. Відсунувши мої трусики, торкнувся найпотаємнішого місця. Яке, до речі, було мокрим і повністю готове його прийняти.

- О… Майкл…

- Так мила, я знаю, що тобі треба.

Він знову провів своїм пальцем, на цей раз проникаючи всередину мене. Чим викликав гучний стогін.

Майкл притулився до моїх губ, тим самим приглушуючи стогін, вбираючи їх у себе.

- Тихіше мила. Бо весь поверх почує, чим ми тут хочемо зайнятися. А я якось не готовий до свідків.

Все що я змогла, то це кивнути на знак згоди. За що й була винагороджена чудовим сексом на його робочому столі.

- У нас уже стало звичкою використовувати твій стіл не за призначенням. - Я неквапливо поправляла одяг, милуючись тим, як мій Бос пожирав мене поглядом. Він знову був у повній бойовій готовності. Майкл усміхнувся.

- Лізі, якщо не перестанеш це робити, то боюся, нам доведеться знову використати цей стіл, як ти висловилася, «не за призначенням».

- Не розумію про що ти? А що я роблю? Я стала ще повільніше виправляти одяг. Не забуваючи при цьому нагинатися та звиватися.

– Сама напросилася.

В одну секунду я опинилася знову лежачою на столі, притиснутою сильним тілом коханого чоловіка.

Той робочий день пройшов дуже активно. До кінця дня я ледве пересувала ногами. І мріяла тільки про гарячу ванну та м'яку подушку.

- Лізі, чекаю тебе на парковці. Збирайся вже.

Майкл швидко чмокнув мене в губи і помчав у бік ліфта. Мені залишалося тільки дочекатися поки принтер закінчить друкувати документи, і наслідувати його приклад.

Майкл Через сорок хвилин. Так і не дочекавшись Лізі, піднявся назад до офісу.

Там і знайшов свою сплячу красуню. Вона мирно спала. Мені подобалося спостерігати за нею. На публіці вона завжди трималася суворо, була впевнена.

Не знай я її, так добре, як зараз, ніколи б не здогадався, що коли вона граеться годинником на руці, так виявлялася її нервозність. Мені завжди здавалося, що таким чином вона дає співрозмовнику зрозуміти, що її час не безмежний.

Я бачив як на нараді, навіть найвпевненіші в собі люди починали нервувати, побачивши як вона, починає покручувати годинник. Але через пару місяців нашого вже «близького» знайомства, я зміг зрозуміти, наскільки вона була вразлива. Як брала все близько до серця.