О, мій Бос - Ірен Васильєва
- Маю визнати, була приємно здивована такою турботою про мене.
- Ну, якщо тобі сподобалося, тоді взагалі не бачу причин скасування заслуженого вихідного.
- Ну, ... Скажімо так, мені трохи завадили.
- І хто ж тобі завадив. - Він трохи примружився, ніби про щось почав здогадуватися.
- Твоя мама приходила в гості, і влаштувала мені, чудовий прийом.
Майкл у мить змінився в обличчі.
- Що вона тобі наговорила?
- Ну…, вона мені багато на що розплющила очі.
- В якому сенсі. – Голос коханого уже не був таким добрим та милим.
- Сказала, що в тебе все ж таки є наречена.
- Я тобі вже казав що, нема, у мене ніякої нареченої.
- Добре, тут я тобі вірю. - Я трохи помовчала - Можна задати тобі одне хвилююче мене питання?
Майкл помітно напружився. Але все ж дав згоду.
- Задавай.
Зібравшись з духом, нарешті вимовила в голос те, що мене турбує вже давно. Але відповідь на своє питання я все ж боялась отримати.
- Хто я для тебе?
- В якому сенсі? - На перший погляд чоловік був спокійним, але я його добре знаю, тому прекрасно розгледіла все те, що наразі кипіло десь у середині.
- Ким ти мене вважаєш? Своєю дівчиною, може коханкою чи просто тимчасовою розвагою?
- До чого такі питання?
- Просто я хочу зрозуміти, у яких ми з тобою стосунках. І чи є в них якесь майбутнє?
В приміщенні повисла не приємна тиша.
- Лізі, якщо ти натякаєш на весілля, то жодних обіцянок щодо цього я тобі не давав. Я думав, тебе теж влаштовує те, що між нами відбувається?
– А що між нами відбувається?
- Ну, взаємне бажання одне одного. – Він спробував посміхнутися.
- І секс, це все, що нас пов'язує?
- А хіба тебе не влаштовував наш секс? – Знову ця посмішка.
- Знаєш Майкл, секс це звичайно добре, але це не все, що мені потрібно. Я хочу більше, хочу сім'ю. І я згодна з твоєю мамою в одному.
- І в чому ж ти з нею згодна? Дозволь поцікавитись?
- Та хоча б у тому, що ми з різних світів. І варто визнати, ти не дуже прагнув впустити мене у свій світ.
- Я тобі вже казав, що жодних обіцянок на майбутнє тобі не давав. Тож не бачу приводу для обурень. У нас був просто чудовий секс і нічого більшого. І справа тут не в тому, що мені приписують якусь там наречену, а в тому, що я взагалі не хочу одружуватися. – Він більше не посміхався. Тепер переді мною стояв холодний і зовсім незнайомий мені чоловік. Якому як виявилося не потрібна ні я сама ні мої почуття до нього.
Боже, як це боляче. Коли тобі ось так плюють в самісіньке серце.
- Ну, якщо так…, тоді… я прийняла правильне рішення за нас обох. І… важаю, що так буде краще..
- І дозволь запитати, що це за рішення таке?
- Нам краще не виходити за рамки бос та помічник. - Повисла тиша – Майкле…, зрозумій і ти мене. Я хочу нормальних стосунків, з усім, що до цього додається, до спільних прогулянок, кіно, дітей зрештою. А ти… ти не готовий дати мені все це. Я… я хочу йти вперед, а не стояти на місці. І чудовий секс як ти вже зрозумів це не все, що мені потрібно.
Якийсь час Майкл мовчав. Пильно вдивляючись в моє обличчя. А я подумки його просила, все ж дати нашим стосункам шанс. Саме зараз все залежало тільки від нього.
- Ну що ж, на цьому зупинимося. Бажаю тобі успіху знайти те, що ти так шукаєш.
- І я тобі того ж бажаю. – В цю мить мое сердце, що вже і так ледве билося, розлетілося на частини. Я ледве могла дихати. А Майкл все продовжував.
- І якщо ми все вирішили ... Можеш приступати до своїх обов'язків. Твій вихідний закінчено.
- Як скажете Бос.
- І Елізабет.
- Так. – Я завмерла, все ще на щось сподіваючись.
- Я дуже сподіваюся, що все це лишиться між нами. Мені не потрібні плітки в офісі.
- Так звичайно. Все залишилося у минулому. І немає сенсу про це комусь щось говорити. - Поспіхом покинула кабінет вже тільки Боса, щоб він не бачив моїх сліз. Ось наївна дура. До останнього сподівалася, що Майкл все ж таки хоть щось до мене відчувае і не захоче втратити. А насправді вийшло зовсім навпаки.
І інтуїція також не підвела. З кожною хвилиною так чудово розпочатий день, все далі і далі скочувався в тартартари зі збільшенням швидкості. Боюся якщо темп до кінця не зменшиться, то я просто не витримаю.
