О, мій Бос - Ірен Васильєва

Майкл

Як тільки Лізі покинула кабінет, Майкл щосили стукнув куланом у стіну. І навіть ця біль була не порівнянна з тією яку він відчував у собі.

Що з ним відбувається? Це далеко не перше закінчені стосунків. Але раніше він такого не відчував. Завжди після розриву з'являлося почуття свободи та ейфорії знайти заміну попередній жінці.

Бари, клуби, вечірки. Як все це можна проміняти на зв'язуючий штамп у паспорті? Який сковує тебе по руках та ногах. А потім ще й діти з'являються. Ці постійні крики та плач.

Мотнув головою Ні, до одруження я точно поки що не готовий. І не знаю, чи взагалі буду готовий, хоч коли не будь.

І все ж, Лізі втрачати було дуже боляче. Але вона має рацію, я не міг дати їй те, що вона хоче. Жодні діти не входили в мої плани, принаймні найближчі роки так п'ять точно. Наші бажання на жаль не співпали, і як би це не було сумно, доведеться її відпустити і жити далі. Кожен своїм життям. Ми з різних  світів. І як би це не було сумним, вона в мій зовсім не вписується. Мої батьки, особливо мама, завжди будуть нагадувати їй про це. І рано чи пізно Лізі від цього втомиться і захоче піти. Тільки я зовсім не впевнений, що потім зможу її відпустити.

Тому дане рішення на разі було правильним. Хоч як би сумно та неприємно це не було.

Наступні два тижні пройшли дуже важко без тепла та усмішок Лізі. Вона мені більше не посміхалася, ми говорили суворо щодо робочих питань. І всі мої спроби пожартувати, щоб трохи розрядити обстановку між нами, ігнорувала.

Ну, дякую і на тому, що не пішла з роботи і не залишила мене одного розгрібати тут усе. Маю визнати, на її місці я б точно пішов і залишив себе страждати і проводити цілі ночі в офісі.

Без її допомоги яби точно не впорався. Варто було віддати їй належне, вона чудовий професіонал своєї справи.

З мамою розмова теж пройшла не зовсім гладко. Істерики було не оминути. Закиди, сльози, прохання крізь сльози. Одним словом мама вміла тиснути на мою психіку та жалість. Але я суворо відмів усі її доводи з приводу одруження на Соні або комусь іншому. Хоча мама швидше за все не залишить своїх спроб мене одружити.

З Лізі, я все ж таки сподівався, що все скоро налагодиться і повернеться на круги своя. Але не тут було. Наш новий фінансовий директор, почав активно бігати за моєю Лізі.

І ТАК, я все ще вважаю ЇЇ своєю. Хоча й сам не знаю, чому. Я розумію, що не маю права так поводитись. Але нічого не міг з собою поробити.

І вона активно відповідала йому взаємністю. Коли зі мною поводилася як снігова королева. Більшість наших партнерів чоловічої статі теж не втрачали момент і частенько обдаровували Лізі квітами, так би мовити на знак поваги.

Я ж став розуміти обурення Елізабет до того, як спілкувався з партнерами жіночої статі, дозволяв собі флірт і часом навіть трохи не пристойний гумор. Я не розумів, що ту такого?

А коли опинився по той бік кіно, все зрозумів на своїй шкурі.

Наближалася щорічна подорож за місто. Щороку тімбілдінг для співробітників офісу. Налагодження взаєморозуміння у колективі важливе. Завдяки таким поїздкам, співробітники більше зближалися, і в робочому процесі поменшало конфліктів. І як усі розуміють, цей рік не став винятком.

Уїк-енд за містом, на березі найдивовижнішого озера. Біля початку пишного лісу. Романтичніше місце просто не знайти. Я вибрав його не випадково. Все ж таки тішив себе надією налагодити стосунки з Лізі. Хоча сам ще не знав, що можу запропонувати їй? Стосунки без обов’язків і майбутнього точно не для неї. Та і не впевнений що залишусь цілим, запропонуй я їй таке.

Чорт. Я заплутався.

Приїхавши на місце всі почали розходитися по будиночках. Будиночок Елізабет був навпроти мого. Я хотів хоч так бути до неї ближче.

Але, завжди це але, я не врахував втручання у мої плани мами. Вона надіслала на базу Соню, нібито я її запросив. І та своєю появою вбила всі мої плани повернення Лізі, не просто вбила, а прямо-таки з коренем вирвала.

Дівчина, побачивши Соню, обдарувала мене таким презирливим поглядом, що хотілося просто кричати від розпачу.

Ось тобі й налагодив стосунки. Тут навіть на дружні відносини не можна тепер розраховувати.

Що вона про мене подумала? Що я не встиг з нею порвати, як замінив на іншу? Та й ще на кого? На цю не зовсім нормальну?

Вилаявшись від злості, направився до вийнятого для мене будиночка.

***

Перший вечір пройшов досить насичено. Ігри, конкурси. І все в тому ж дусі.

Усі зібралися на вечерю у ресторані. Лізі трохи спізнилася, та й майже нічого не їла. Вона і так за час нашого розриву втратила вагу. І це було дуже помітно.

Соня не відходила від мене ні на крок. Вона мене дратувала навіть коли просто сиділа поруч, мовчки. Ну як можна бути такою настирливою? Весь вечір не зводила погляду. Постійно намагалася привернути до себе мою увагу.

А та, котрій я би залюбки приділив свій час, навіть жодного разу не глянула в мій бік. А ви вже будьте впевнені, я слідкував. І пильно.

З кожним днем я все більше впевнювався, що розрив  з Лізі був великою помилкою. Мені її дуже не вистачало.