Поворот долі - Hevi

   - Ти чудово виглядаєш, не переймайся дурницями.

   Якщо чесно мені не дуже хочеться додому. Хотілося б трохи погуляти, відсвяткувати, в мене і справді перший робочий день на новому місці. Раніше завжди все святкували з Аньою, але зараз їй не можна, тай взагалі у неї тепер своїх проблем вистачає. А компанія Олега вже мене так не лякає як раніше. То чому б хоча не спробувати подружитися з ним, просто бути друзями, нам же ж працювати разом.

   - Ну добре, тільки мені треба написати Ані, я обіцяла заїхати до неї сьогодні. 

   - Звичайно, можемо завтра разом після роботи до неї навідатися, якщо ти не проти?

   - Ну завтра побачимо, а може її вже випишуть нарешті.

   - Так, звісно .

   Ми вийшли з кабінету, Олег пропустив мене першою в ліфт. Я трохи напряглася, згадала нашу поїздку обіднішню. Беру телефон і швиденько набираю повідомлення Ані:

   " Сонце, вибач, Олег запросив у ресторан відсвяткувати перший робочий день, я не зможу приїхати сьогодні, буде вже досить пізно. Постараюся завтра заскочити. В мене все добре. Цілую, обнімаю. Не ображайся "

   " Звичайно розважайся, я рада за тебе, ми теж тебе обнімаємо, міцно- міцно і скучаємо. Гарно відірватися "

   Як я її люблю, вона найрідніша для мене людина, ближчої ніж вона у мене немає, завжди підтримає і допоможе, розуміє мене як ніхто інший.

   Доїхали ми спокійно, Олег не приставав, поводив себе дуже ввічливо. Коли виходили з будівлі Олег взяв мене за руку і сказав:

   - Може ти поїдеш зі мною, на моїй машині, а твою завтра заберемо.

   - Як завтра? А зранку мені на роботу громадським транспортом добиратися, ти серйозно?

   - Чому одразу громадським транспортом? Я заїду зранку по тебе перед роботою і поїдемо разом, а можу і залишитися в тебе до ранку.

   Він притягує мене до себе і так ніжно цілує, що все , що я хотіла сказати вилетіло мені з голови. Ну як у нього так виходить? В одну мить просто переносить мене в іншу реальність. Відірвавшись від моїх губ він шепоче мені в шию:

   - Я хочу тебе вкрасти просто зараз і нікуди більше не відпускати. Ти зводиш мене з розуму.

   Так приємно чути такі слова від чоловіків, а тим більше якщо цей чоловік починає тобі подобатися.

    - А ти думаєш, що я так просто дамся?

   - Знаю, що ні, але можна хоча би помріяти.

   Він посміхається, бере мене за талію і веде до своєї машини, відчиняє передні двері і допомагає мені сісти, тоді обходить машину та сідає за кермо. Коли ми рушили Олег повернув до мене голову і промовив:

   - Повернися, там на задньому сидінні для тебе подарунок.

   Я повертаю голову і бачу ззаді на сидінні лежить величезний букет білих троянд. Там штук мабуть сто, не менше.

   - Дуже дякую, вони просто прекрасні. Не потрібно було так витрачатися. Вони ж коштують...

   Олег не дає мені договорити:

   - До тебе їм далеко, ти варта більшого. Це не просто слова. Ти справді мені запала просто в саме серце.

   Він бере мою руку і цілує мою долоню, а потім кожен пальчик по черзі. Від чого я червонію. Мені ніяково, ще ніхто ніколи не робив мені таких подарунків та не говорив таких компліментів. Я звичайна дівчина, яка звикла завжди всього добиватися сама і ніколи не чекала на принца.

   Ми приїхали до ресторану. Одразу видно, що він дуже дорогий і тут звичайні смертні не вечеряють. Я відчула себе не в своїй тарілці. Олег відчинив двері та подав мені руку. Я вклала в неї свою і вийшла з машини. Але заходити всередину бажання в мене не було. Ну не створена я для таких закладів. Не знаю, можливо у мене просто занижена самооцінка, але якась тривога поселилася в моєму серці.

   - Не бійся, я поруч з тобою, все буде добре.

   - Я не боюся.

   - Ага, а це я так трушуся як переляканий зайчик.

   А я навіть не помітила, що вся тремчу. Олег взяв мене за талію і притис до себе міцніше, щоб я відчула його підтримку.

   Ми зайшли в середину, здали свій гардероб і нас повели до нашого столика. Тут було дуже гарно, грала повільна музика, все в світлих тонах, з одного боку ніби просто, а з іншого дуже вишукано.

   Ми зробили замовлення. Мене вже трохи відпустило і я почала розслаблятися. Олег не зводив з мене свого погляду від чого я постійно ніяковіла.

   - Мені так подобається коли ти ніяковієш, ти здаєшся такою сильною і впевненою в собі, а насправді така мила, ніжна і чутлива дівчина. 

    Ми з ним дуже приємно провели час. Повечеряли, мило поспілкувалися , говорили ні про що, я навіть уявити собі не могла, що він такий, якби хтось мені сказав, що я буду ось так сидіти поруч з ним і посміхатися в першу нашу зустріч, я б сказала, що той хтось просто не сповна розуму. А зараз зі мною просто інша людина.

   - Привіт любий.

   Якась блондинка підійшла і поцілувала Олега в губи. Мені захотілося схопити її за волосся і відтягнути як подалі від нього. Щось болюче різануло мені в грудях. Сама не розумію, що зі мною, чому я так реагую? Я ж для нього ніхто, як і він для мене. Ми не клялися одне одному у вірності, але я відчуваю таку шалену ревність.

   - Привіт Алін. Що ти тут робиш? Я думав ти за кордоном? 

   - Я повернулася, дуже скучила за тобою. А ти скучав?

   Вона навіть не звертає на мене уваги. Водить своїм наманікюреним нігтиком у нього по щоці, а потім опускається ним по шиї і нище, а тут Олег перехоплює її руку і відкидає від себе.

   - Скучила? А де ти була рік? Коли я просив тебе не їхати? Чого тепер приперлася, що тобі треба?

   - Милий, я була не права, але ж я повернулася до тебе. Я знаю ти кохаєш мене. Давай почнемо все з самого початку.

   Дивлюся на неї і мені так боляче, хочеться втекти звідси, але сама не розумію чому сиджу і вислуховую це все. Ну звичайно хто я, а хто вона. Навіть немає що порівнювати, тут ітак зрозуміло кого вибере Олег. Я звичайна дівчина, яких тисячі, нічого особливого, сіра мишка, а вона красуня, модельна зовнішність, ноги як кажуть від вух, губки пухлі, груди розмір десь третій, хоч у мене не менший, в гарній, дорогій, брендовій вечірній сукні, а я...