Поворот долі - Hevi

   Зранку проснулася із головним болем. На роботу взагалі не хочеться, як і виходити з кімнати. Але хіба є варіанти? Тому доводиться підніматися, плентатися в душ та збиратися на роботу.

   На роботі день пройшов швидко, роботи було багато, тому часу на роздуми не було. Закінчивши все я збиралася до Ані. З одного боку хотілося, щоб цей день уже закінчився, а з іншого боку боялася його закінчення. А ще треба буде сьогодні обов'язково все пояснювати Ані, вона точно від мене не відстане. Але найбільше  боюся зустрічі з мажором .

   Приїхавши під лікарню зібралася з силами, щоб вийти і піднятися до подруги. Вийшовши на вулицю шукаю поглядом машину мажора, одне радує, що її тут немає, на одну проблему менше. Ну, що ж, всеодно мені нікуди не дітися, Аня моя подруга, ми завжди все одна одній розказували не знаю чому зараз мені ніяково і я так хвилююся.

   Піднімаюся по сходах і підходжу до палати подруги. Тихенько постукала, щоб якщо вона спить, не потривожити її сон. Відчиняю двері. Аня лежить на ліжку і щось переглядає в телефоні. На щастя Миколи поруч немає і ми зможемо спокійно двоє поговорити.

   - Привіт Анют.

   - О, привіт Оль.

   - А Микола де, ти сама? Як це він тебе залишив саму?

   - Він поїхав у магазин. Хоча в мене вже вся палата заскладана продуктами, але йому не поясниш.

   Ми почали сміятися.

   - Мені треба тобі дещо розповісти. Не хотіла тобі нічого говорити раніше, щоб ти не хвилювалася, у тебе і своїх проблем вистачає. Навіть не знаю з чого почати.

   - Я вже думала, що ти мені більше не довіряєш.

   І вона раптом почала плакати. Я навіть не знала, що зробили подрузі боляче. Я і сама починаю плакати.

   - Вибач мене, я не знала, що образила тебе, що тобі неприємно від цього всього. Ти моя подруга, все як раніше, нічого не змінилося.

   - Все добре, це гормони, я від усього плачу, така сентиментальна стала жах.

   Ми знову почали сміятися.

   - Ну ти розкажеш вже сьогодні?

   - Так, звичайно. Ну про те, що ми з Олегом знайомі ти вже й сама здогадалася? 

   - Ну це й дурний би зрозумів. Але от де ви познайомилися?

   - Пам'ятаєш коли я мала приїхати до тебе в гори на Новий рік, я попала в аварію? Так це саме з Олегом ми не розминулися. Він тоді почав до мене чіплятися і я з трудом його відшила. Цей мажор так бісить мене, це просто жах.

   - Чому мажор?

   - Так я його назвала при першій зустрічі.

   І знову сміх.

   - Олег дуже гарний хлопець, не знаю чому ти від нього бігаєш, ви були б гарна пара. Це той чоловік який може зробити тебе щасливою, я в цьому впевнена.

   - Ой, нііі! Ми мабуть про різних чоловіків говоримо. Цей бісить мене до чортиків . Я вчора йому такого наплела, що тепер не знаю як і відшити його.

   -Оля, Оля.

   - Я сказала йому, що Юра наш , мій секс партнер, а я люблю дівчат, Юра мені потрібен для сексу, для жіночого здоров'я.

   - Ну ти й вигадниця, як тобі взагалі таке в голову прийшло? 

   - Навіть не питай. Найгірше, що він тепер хоче бути замість Юри і повернути мені любов до чоловіків.

   - Мені вже навіть самій цікаво. Але моя тобі порада придивися до нього, він дійсно хороший. Наскільки я знаю Олега, він так просто не відступить, тому розслабся і отримуй задоволення.

   - Дуже смішно, дякую за пораду, ти справжня подруга.

   - Ти ж знаєш, що я тебе люблю і не хочу тобі нічого поганого.

   Ми почали обнімати один одного. Поговоривши з Аньою мені стало набагато легше. Треба було їй давно все розповісти.

   І якраз повернувся Микола:

   - Привіт Оля. Добре, що ти тут. У нас є для тебе пропозиція, тому треба дуже серйозно поговорити.

   - Ви мене заінтригували, я вас слухаю.

   - Одним словом, я хочу, щоб ти стала начальником нашого бухгалтерського відділу.

   - Ви серйозно? Спасибі звичайно за довіру, але я боюся, що не потягну таку посаду, я просто не впораюся.

   - Оль, ти себе не дооцінюєш. Сказала подруга.

   - Я погоджуюся з Аньою. Думаю ти цілком справишся. Ми просто не можемо довіряти комусь із вулиці. Аня не зможе працювати, їй потрібно берегти себе і думати про нашу Манюню.

   - Я можу працювати, просто хтось мені не дозволяє. Огризнулася Аня.

   - Народ, мені страшно, щоб я не напартачила. Я в такій великій компанії ніколи не працювала, а якщо я не справлюся.

   - Я тобі буду допомагати.

    Чому цей голос мене завжди вводить у ступор і мурашки бігають по шкірі. Повертаюся назад і бачу Олега, він стоїть у дверях і дивиться на мене.

   - Дякую звичайно, але я не впевнена.

   Тут друга підтримав Микола:

   - Я згоден з Олегом, ми тобі завжди допоможемо, можеш завжди звертатися. Олег візьме тебе під свою опіку.

   Від одного імені мажора мене трясе, а від слів , що він мене візьме під свою опіку стає погано. Звичайно від такої пропозиції не відмовляються, таке випадає раз в житті, але те , що ми будемо працювати разом із мажором мене лякає. Але в цьому є і свої плюси.

   - Добре, я погоджуюся, але тільки під вашим пильним контролем і допомогою.

   - Супер. Дякую. Сказав Микола.

   - Пропоную відсвяткувати, як завжди запропонував Олег.

   - Давайте на вихідні. Коли мені потрібно приступити до роботи?

   - Можна завтра. А то я сам зашиваюся. Відповів Олег.

   - Не знаю як получиться, я ще не звільнилася . Ну добре, мені вже час , вам мабуть треба поговорити, а я втомилася сьогодні. Тому всім па-па.

   Я цілую Аню, махаю всім рукою і біжу до виходу, сподіваюся, що вдасться втекти і не доведеться говорити з Олегом. Та дарма, уже зачиняла двері коли почула:

   - Мені теж пора, відпочивайте, до завтра.

   Почула , що за мною несуться кроки і вони наближаються. Страх скував моє серце. На сходах Олег наздогнав мене.