Фіктивний шлюб Генерального - Ірина Романовська

— Так. Так. Та-а-ак! — кричу я крізь галасливий натовп, який вже почав дриґатися під танцювальну музику.

— От спробуй тепер заспівати мені хоч слово про розлучення. Тут купа свідків твоєї добровільної згоди. Ти тепер моя назавжди, жінко! — Олег підхоплює мене за талію, відриває від підлоги та починає кружляти, як у романтичному фільмі.

Божевільний. Він точно божевільний. І я разом із ним.

Кохатиму завжди. Його. Нас. Нашу сім'ю.

Паморочиться у голові, та я не розумію — це від щастя? Чи то знову невчасно прокинувся клятий токсикоз?

Господи, благаю, не дай мені зараз зіпсувати цей момент.