Викрадений рай  - Фредеріка Фома

Ксю 

Нахаба. Ні, він повний кретин. Якого чорта лізти до мене своїми кровожерливими губами. Мало того що Звір зіпсував моє життя, та ще й примудрився вечір спаплюжити. Але от що лякає мене більше за смерть, це реакція мого тіла на цього козла. Я почала тремтіти, не від страху, а від дивного збудження. Внизу живота розгорівся вогонь, а трусики помокріли, як тільки він притис мене до стіни та провів носом по шиї. Запах легкої хвої та мускату дурманить, й мізки майже відключилися. Невже я збуджуюсь від усвідомлення небезпеки ?

Сьогодні ми святкуємо здачу останнього екзамену, який я ледь не провадили через свої пригоди. Але шість років навчання дали свої плоди, і я не облажалась. Хоч це й дивно. 

 - Оксі, де ти була ? - Коля ловить мене біля бару. 

 - Вийшла повітрям подихати. Я напевно вже поїду, втомилась. - Ага втомилась, мене просто бісить що Звір за мною стежить. Він й так багато знає про мене, не хочу давати привіт нашкодити комусь. 

 - Так швидко ? Але ти ж обіцяла мені. - Так, якось вони вже кликали мене на вечірку, а я відмовила. Бо в мене була зустріч з Остапом, натомість я пообіцяла що відгуляю з ними закінчення навчання. 

 - Коль, мене нудить, напевно зайвого випила. Пробач. 

 - Ну ти й даєш. - Розчаровано бурчить блондин.

 - Передай Ульяні, що я її люблю. - Обіймаю друга та йду на вихід. Де на мене в же чекало таксі. 

*** 

Нарешті зважуюсь й тисну на дзвінок. Чесно мені якось ніяково, від однієї думки що я маю стежити за Остапом мене нудить. Та і як я маю щось про нього дізнатись ? Він такий таємничий, й неохоче відповідає на банальні запитання. А тут... Але життя моїх рідних набагато важливіше, враховуючи те, що я влипла у все це через нього. Ну чи наші стосунки. Якби тоді мене не було в тому кабінеті, нічого не сталось. А ще якби я дурепа не вдягла його халат. 

 - Привіт. - Остап відчинив двері для мене й мило всміхнувся. 

 - Привіт. - Якось невпевнено протягую. Чоловік ловить мене в обійми затягуючи у квартиру, зачиняє двері, накриваючи мої вуста своїми. Але щось було не так, я не відчувала тих самих відчуттів, які були раніше. Можливо це через зраду. Все-таки докладати про кожен крок коханого і є зрада. 

 - Що таке ? - Відпускає мене з обіймів, стурбовано оглядає мене. 

 - Нічого... втомилась просто. Ти ж розумієш, екзамени... 

 - Ти найрозумніша студентка на курсі, й задається вчора склала останній екзамен. Годі вже забивати собі мізки. Ходімо, вечеря вже готова. - Ми завжди вечеряємо в нього, оскільки наші стосунки таємні. А так хочеться як всі нормальні пари сходити в якийсь ресторан, чи в кав'ярню. 

 - Як чергування ? - Сідаю за стіл, Вичавлюю з себе брехливу посмішку. 

 - Все як завжди, пацієнти, операцій. До речі, ти так і не пояснила куди зникла, ще й в моєму халаті. Речі я твої виправ, на ліжку лежать. - Здіймає брови, розглядає моє лице. 

 - Спочатку я хотіла тебе здивувати, тому... - це єдине про що я не брешу.

 - Вирішила погратись в погану медсестру ? - Ставить тарілку з пастою біля мене. 

 - В гарного хірурга. - Виправляю його, - але потім подзвонила Уля, попросила терміново приїхати, я й зірвалась в чому була одягнена. 

 - Й що такого сталось, що ти трусики забула одягти ? - Косо дивиться на мене, а я червонію як буряк. Бо брехати за один день так і не навчилась. 

 - Ну ти ж розумієш, дівчачі справи. - Тікаю від прямої відповіді. Та здається Остапові й не хотілось знати правду, він ставить тарілку собі та починає їсти. 

 Після вечері ми вляглись на ліжко, Остап увімкнув рандомний фільм, й звісно як це буває зазвичай починає мене мацати. Його рука ковзає по моєму животі, спускається нижче, залазить під шорти. Я дивно здригаюсь, зараз ці дотики геть не збуджують мене, хоча раніше я розтікалась перед ним як калюжа. 

 - Солоденька, що не так ? - Цілуючи мою шию запитує. А я сама не розумію що не так. Задається що нічого не змінилось, я досі закохана в ньому. А з іншого боку змінилось все. 

 - Голова болить. - Видаю те, що перше в голову прийшло.

 - Я знаю як полегшити твій біль. - Хрипить мені на вухо, Закушує мочку вуха. А рукою залазить мені в трусики. - Ти якась суха... - видає здивовано, бо раніше я мокріла від одного поцілунку. 

 - Остап, давай просто поговоримо. - Він дивно хмурить лоба. Але зрештою забирає руку, лягає на бік та уважно вдивляється мені в обличчя. 

 - Про що хочеш поговорити ? 

 - Розкажи щось про себе, я майже нічого не знаю.

 - Як це не знаєш ? Ти знаєш, ким я працю й де, знаєш де я навчався. 

 - Мг, знаю лише те, що пишуть про тебе в інтернеті. Розкажи щось чого не знає ніхто. - Звісно він не розповість що працює на вбивць, але можливо мені вдасться дізнатися якісь передумови що привели його до цього всього. 

 - Яка ти стала допитлива. Раніше тебе це не дуже цікавило. - Відкидає голову на подушку. - У мене була дружина, про яку мало куму відомо. 

 - То ти був одружений ? - Здивовано вигукую. 

 - Це було давно. Ще тоді коли я навчався в коледжі. 

 - Чому ви розійшлися ? - Так це цікаво, але не підходить для справи. 

 - Ми не розійшлися, вона померла. - Занадто сумно сказав він. 

 - Вибач... - Я не знаю що ще кажуть в такій ситуації.

 - Нічого. - Важко видихає.

 - Ти її дуже кохав ? 

 - Іноді здається що кохаю й досі. Вона була сенсом всього. - Ці слова неприємно дряпають душу. - Давай вже спати, мені завтра рано вставати. 

Він ніколи не говорив мені про свої почуття, так ми палко цілуємось, у нас гарячий секс, і я думала він відчуває до мене хоч щось, а не тільки жагу. Бо я, чорт забирай, закохана в ньому. Чи думала що закохана. З важкими думками засинаю, обіймаючи чоловіка. Він не пручається, навпаки, обіймає мене у відповідь. 

Прокидаюсь через те, що Остап повільно вибирається з ліжка, я бурмочу щось під ніс перевертаюсь на інший бік. А через декілька секунд чую роздратоване: