Комедії - Жан Батист Мольєр
Аргант. Що таке?
Жеронт. Що все це означає?
Аргант. А те, синьйоре Жеронте, що ніколи не треба поспішати інших судити! Бо той, хто це хоче робити, нехай спочатку на себе добре гляне — чи все в нього гаразд…
Жеронт. Я зовсім не розумію цієї загадки.
Аргант. Ну, то вам її пояснять.
Жеронт. Хіба ви що-небудь чули про мого енна?
Аргант. Може бути…
Жеронт. А що саме?
Аргант. Побачивши, який я розгніваний, ваш Скапен тільки натякнув мені про щось, але ж докладно нічого не розповів. Ви можете від нього або від когось іншого. довідатися про подробиці. А я побіжу порадитися з адвокатом може, прирозуміємо, як викрутитись… До побачення!
ЯВА 2
Жеронт сам.
Жеронт. Що б це могло бути? Утяв ще гірше від його сина!.. Не знаю, що можна зробити ще гірше від цього: одружитися без дозволу батька. Гіршого вже й не придумаєш!
ЯВА 3
Жеронт, Леандр.
Жеронт. А!.. Ось і ви!
Леандр (підбігає, щоб обняти Жеронта). А! Татку! Який же я радий, що ви повернулися!
Жеронт (ухиляючись від його обіймів). Стривайте! Поговоримо спочатку про справи…
Леандр. Дозвольте ж мені обняти вас і…
Жеронт (знову його відштовхуючи). Кажу ж вам — заждіть!
Леандр. Що таке? Ви не дозволяєте мені, тату, обняти вас на радощах?.
Жеронт. Не дозволяю. Ми маємо де про що поговорити з вами…
Леандр. Про що ж саме?
Жеронт. Станьте так, щоб я бачив ваше обличчя.
Леандр. Що таке?
Жеронт. Дивіться мені просто в вічі.
Леандр. Ну, і що ж далі?
Жеронт. Що тут сталося?
Леандр. Що сталося?
Жеронт. Так. Що ви тут натворили під час моєї подорожі?
Леандр. А що б ви хотіли, тату, щоб я зробив?
Жеронт. Я зовсім не хочу, щоб ви щось зробили, я тільки питаю вас, що ви тут натворили?
Леандр. Я? Я нічого такого не зробив, на що б ви могли нарікати.
Жеронт. Нічого такого?
Леандр. Нічого…
Жеронт. Ну, ви дуже сміливі.
Леандр. Бо я знаю, що я не винен.
Жеронт. А одначе Скапен розповів мені про вас цікаві речі.
Леандр. Скапен?
Жеронт. Ага-а?!.. Це ім’я примусило вас почервоніти!
Леандр. Він розповідав вам щось про мене?..
Жеронт. Не час нам, говорити тут про це, деінде все розсудимо… Іди додому, я зараз повернуся. О лукавий зраднику! Якщо тільки ти мене збезчестив, знай, що ти не син мені більше, можеш і зовсім не навертатися мені на очі!..
ЯВА 4
Леандр сам.
Леандр. Так мене зрадити!.. Мерзотник, який повинен був із сотні причин сам мовчати про те, що я йому довірив, а він перший розказав усе моєму батькові!.. Ах!.. Присягаюся небом, що таку зраду буде покарано по заслузі!
ЯВА 5
Октав, Леандр, Скапен.
Октав. Мій любий Скапене, я такий вдячний тобі за твої турботи! Яка ти чудова людина! Який я щасливий, що небо послало мені тебе на допомогу!..
Леандр. А-а!.. Ось і ви! Я дуже радий, що зустрів вас, пане мерзотнику!
Скапен. До ваших послуг, паничу… Ви мені робите надто велику честь.
Леандр (вихоплюючи шпагу). Ви ще й глузуєте?! О, я ж вас провчу!..
Скапен (падаючи навколішки). Паничу!
Октав (кидаючись між ними, щоб не дати Леандрові вдарити Скапена). Ах! Леандре!
Леандр. Ні, Октаве, не стримуйте мене! Я вас прошу!
Скапен (до Леандра). Але ж, паничу!..
Октав (стримуючи Леандра). Бога ради!
Леандр (хоче вдарити Скапена). Дайте мені зігнати на ньому мою лють!
Октав. Заради нашої дружби, Леандре, не чиніть йому лихого…
Скапен. Паничу, що ж я вам заподіяв?
Леандр (хоче вдарити. Скапена). Що ти мені заподіяв, зраднику?
Октав (стримуючи Леандра). Та годі-бо!
Леандр. Ні, Октаве, я хочу, щоб він зараз же покаявся перед нами в своїх ганебних вчинках. Так, так, мерзотнику, я все знаю — мені оце тільки-но розказали, яку ти встругнув зі мною штуку!.. Ти, може, гадав, що мені не викажуть?.. Але я хочу, щоб ти сам у всьому признався, а ні, то я зараз проколю тебе цією шпагою!
Скапен. Ах, паничу! Невже ж у вас стане на це Духу?
Леандр. Ну, кажи!
Скапен. Я щось вам заподіяв, паничу?
Леандр. Так, так, негіднику! І твоя совість має голосно волати об тім, що ти зробив.
Скапен. Запевняю вас, що я нічого не знаю…
Леандр (кидаючись, щоб ударити Скапена). Ти нічого не-знаєш?..
Октав (стримуючи Леандра). Леандре!
Скапен. Ну, добре! Якщо ви цього вимагаєте, паничу, — признаюся вам: то я випив з приятелем маленьке барильце іспанського вина, що вам подарували цими днями… То я продовбав дірку в тому барильці, а потім полив навколо водою, начебто вино само витекло…
Леандр. То це ти, падлюко, випив моє іспанське вино?! То це через тебе я так вилаяв служницю, думаючи, що то її робота?!
Скапен. Так, паничу… Дуже прошу вибачити…
Леандр. Я дуже радий, що довідався про це… Але справа зараз не в тім.
Скапен. Не в тім, паничу?..
Леандр. Ні! Тут справа зовсім інша, важливіша для мене, і я хочу, щоб ти сам мені про все розказав!
Скапен. Паничу, я не пригадую собі, що б я ще міг зробити…
Леандр (хоче вдарити Скапена). Ти не хочеш говорити?
Скапен. Ай!..
Октав (стримуючи Леандра). Та покиньте!
Скапен. Ну що ж, гаразд, паничу… Тижнів зо три тому, ввечері, ви звеліли мені віднести маленького годинника молоденькій циганці, яку ви кохаєте. Я повернувся додому — вся одежа в болоті, все обличчя в крові… Я запевнив вас, що мене побили злодії і відібрали годинника… А насправді, паничу, я прибрав його до своєї кишені…
Леандр. То це ти поцупив мого годинника?!
Скапен. Так, паничу, треба ж мені знати, котра година…
Леандр. А-а!.. Я довідуюся зараз про гарні речі! Ну й вірного ж я маю слугу!.. Але я тебе питаю зовсім не про те!
Скапен. Не про те?
Леандр. Ні, мерзотнику, мені треба почути від тебе щось інше!
Скапен (набік). Сто чортів!
Леандр. Говори швидше, мені ніколи!
Скапен. Паничу, це все, чим я завинив.
Леандр (хоче вдарити Скапена). Це все?
Октав (стаючи перед Леандром). Ну, ну!
Скапен. Гаразд!.. Зараз, паничу… Може, пригадуєте: півроку тому, вночі, вовкулака побив вас ломакою; ще ви впали в льох, тікаючи від нього, і мало в’язів собі не скрутили.
Леандр. То що з того?
Скапен. Це я, паничу, був отим вовкулакою.
Леандр. То де ти, негіднику, ще й вовкулакою
