Комедії - Жан Батист Мольєр
Пан Журден. Син турецького султана робить мені велику честь. Прошу вас, проведіть мене, будьте ласкаві, до нього, щоб я міг подякувати йому особисто.
Ков’єль. Навіщо? Він сам завітає до вас.
Пан Журден. Він сам завітає до мене?
Ков’єль. Авжеж, і привезе з собою все, що потрібне для церемонії вашого висвячення.
Пан Журден. Ач, який він прудкий!
Ков’єль. Його кохання не має сил чекати.
Пан Журден. Одне мене бентежить… Дочка моя страх яка вперта: закохалася по самісінькі вуха в такого собі Клеонта та ще й присягається, що вийде заміж тільки за нього.
Ков’єль. Вона передумає, тільки-но гляне на сина турецького султана. До того ж уявіть собі, який дивний випадок! Син турецького султана напрочуд схожий на того Клеонта. Я його бачив, мені його показали… Кохання, яке вона відчуває до одного, дуже легко може перескочити на іншого, і… Та я чую, він наближається. Ось і він сам.
ЯВА 6
Клеонт у турецькому вбранні; три пажі, що несуть поли його каптана; пан Журден, Ков’єль.
Клеонт. Амбусахім окі бораф, Жордіна, саламалекі!
Ков’єль (до пана Журдена). Це означає: «Пане Журдене, нехай серце ваше цвіте цілий рік, як трояндовий кущ!» То звичайне привітання в їхній країні.
Пан Журден. Я покірний слуга їхньої турецької високості.
Ков’єль. Карігар камбото устій мораф.
Клеонт. Устін йок катамалекі басум басе алла моран!
Ков’єль. Він каже: «Нехай пошле вам небо силу лева і мудрість гадюки!»
Пан Журден. Їхня турецька високість роблять мені надто велику честь, і я бажаю їм найбільшого щастя та доброї долі!
Ков’єль. Осса бінамен садок бабаллі оракаф урам.
Клеонт. Бельмен.
Ков’єль. Він каже, щоб ви мерщій ішли з ним готуватися до церемонії; він бажає швидше побачитися з вашою дочкою й справити весілля.
Пан Журден. І все це він сказав двома словами?
Ков’єль. Еге: то вже така турецька мова, що кількома словами можна сказати дуже багато. Йдіть же мерщій за ним!
ЯВА 7
Ков’єль сам.
Ков’єль. Ха-ха-ха!.. Ну й комедія, слово честі! Ох і дурень!.. Та коли б він вивчив свою роль напам’ять, то й тоді не зіграв би її краще. Ха-ха-ха!
ЯВА 8
Дорант, Ков’єль.
Ков’єль. Прошу вас, пане, допоможіть нам, будьте такі ласкаві, в одній справі, що має тут відбутися.
Дорант. Ха-ха-ха! Та це ж Ков’єль! Тебе й не впізнати! Навіщо ти так одягнувся?
Ков’єль. Ось побачите! Ха-ха-ха!
Дорант. Чого ж ти смієшся?
Ков’єль. Ех, тут має відбутися одна штука, пане!..
Дорант. Що ж саме?
Ков’єль. Б’юсь об заклад, пане, що ви зроду не відгадаєте, яку ми приготували пастку для пана Журдена, щоб примусити його віддати свою дочку за мого панича.
Дорант. Що це за пастка — не відгадаю; проте знаю добре, що успіх забезпечений, коли вже ти за неї берешся.
Ков’єль. Вам, пане, звичайно, відомий той звір, на якого ми полюємо.
Дорант. Розкажи ж мені, в чому річ.
Ков’єль. Будьте ласкаві, пане, відійдіть трохи далі, щоб звільнити місце для того, що тут має відбутися. О, вже йдуть! Зараз Ви побачите частину комедії, решту розповім пізніше.
ЯВА 9
ТУРЕЦЬКА ЦЕРЕМОНІЯ
Муфтій, дервіші, турки — помічники муфтія, що співають і танцюють.
ПЕРШИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Шестеро турків урочисто входять під музику по двоє на сцену. Вони несуть три килими і, протанцювавши кілька фігур, піднімають їх високо вгору. Інші турки, співаючи, проходять під тими килимами і стають по обидва боки сцени. Муфтій з дервішами закінчує цей похід.
Потім турки простилають на підлозі килими і стають на них навколішки. Муфтій з дервішами стає посередині, і в той час, коли муфтій різними жестами та гримасами, але без слів, прикликав Магомета, турки-помічники падають долілиць, співаючи «Аллі», потім здіймають руки до неба, співаючи «Алла»[2]; вся ця церемонія повторюється кілька разів до кіпця молитви, після чого всі вони підводяться, співаючи «Алла екбер»[3], а двоє дервішів ідуть до пана Журдена.
ЯВА 10
Муфтій, дервіші, турки, що співають і танцюють; пан Журден у турецькому вбранні, з поголеною головою, без тюрбана й без шаблі.
Муфтій (до пана Журдена).
Коли ти знай, —
Відповідай,
Коли не знай —
Мовчай, мовчай.
Я тут муфтій,
А ти, хто ти?
Не розібрай?
Мовчай, мовчай!
ЯВА 11
Муфтій, дервіші, турки, що співають і танцюють.
Муфтій. Скажіть, турки, хто він іста? Анабаптиста? Анабаптиста?
Турки. Йок.[4]
Муфтій. Цвінгліста?
Турки. Йок.
Муфтій. Кофіста?
Турки. Йок.
Муфтій. Гусита? Мориста? Фроніста?
Турки. Йок, йок, йок.
Муфтій. Йок, йок, йок. Він поганець?
Турки. Йок.
Муфтій. Лютеранець?
Турки. Йок.
Муфтій. Пуританець?
Турки. Йок.
Муфтій. Браміна? Мофіна? Зурина?
Турки. Йок, йок. Йок.
Муфтій. Йок, йок, йок. Магометана? Магометана?
Турки. Гі, валла![5] Гі, валла!
Муфтій. Як його звати? Як його звати?
Турки. Джіурдіна, Джіурдіна.
Муфтій (підплигуючи). Джіурдіна? Джіурдіна?
Турки. Джіурдіна, Джіурдіна.
Муфтій.
Магомета за Джурдіна
Я проситиму щоднини.
Щоб зробити паладина
З Джіурдіна, з Джіурдіна.
Дам тюрбана й шаблю нині
Й відішлю на бригантині
Захищати Палестину.
Магомета за Джурдіна
Я проситиму щоднини.
(До турків). Добрий турок Джіурдіна?
Турки. Гі, валла, гі, валла!
Муфтій (танцюючи й співаючи). Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-да!
Турки. Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-да!
ЯВА 12
Турки, що співають і танцюють.
ЯВА 13
Муфтій, дервіші, пан Журден, турки, що співають і танцюють.
ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Муфтій повертається у величезному святковому тюрбані, прикрашеному чотирма або п’ятьма рядками засвічених свічок; за ним двоє дервішів у гостроверхих шапках, теж прикрашених засвіченими свічками, несуть коран. Двоє інших дервішів вводять пана Журдена і ставлять його навколішки так, щоб він руками доторкався землі, а спина його служила пюпітром для корана; муфтій кладе йому на спину коран і знову починає, кривляючись, прикликати Магомета: то насуплює брови, то б’є раз по раз рукою по корану, то швиденько перегортає сторінки, після чого, зводячи очі й підносячи руки до неба, він голосно вигукує: «Гу!» Під час цієї другої церемонії турки-помічники то нахиляються, то випростуються, теж співаючи:
«Гу, гу, гу!»
Пан Журден (після того, як у нього зняли коран зі спини). Уф!..
Муфтій (до пана Журдена).
Ти не шахрай?
Турки.
Ні, ні, ні!
