Відлуння: від загиблого діда до померлого - Лариса Володимирівна Денисенко
Марат зателефонував за півгодини. Я прийняла дзвінок та його мовчання. Я також мовчала, не знаю, скільки це тривало, але він почав говорити. «Я мовчу не з ненависті до нього. Я мовчу від жалю та любові до тебе. Я молився, як тоді в церкві на Покрови, ніби відчуваючи наше спільне минуле. За неї, за нього. Марто, образи для тих, хто живе головою до неба, а не для тих, хто вже головою до землі. Іншим вони вже не потрібні, вони пішли в землю разом із ними. А перші здатні з ними впоратися, щоб не отруювати землю мертвими образами. Марто, я дуже сподіваюся, що побачу тебе ще сьогодні разом з нами». І я відповіла наче кодом, шифр до якого знали тільки ми, «PS 204, 16:55».
Номер рейсу звучав наче постскриптум, певне, це і був він. Райнер тримав у руках мою дорожню сумку, де в маленькому сріблястому оксамитовому футлярі було сховано срібну ложечку для мого похресника, та викликав таксі.
Я летіла і думала про мотиватори. Страх і провина – два потужних мотиватори. Особливо для тих дорослих, які дітьми не ховалися під ковдру і не зіщулювалися від страху, а підводилися та йшли, щоб вполювати моторошний звук.
Розуміння та прощення – два не менш потужних мотиватори, котрі допомагають двом людям відчистити або знищити те, що піддається очищенню і знищенню, та змиритися з тими щербинками, дірками, шрамами та плямами, котрі вжилися в нас, стали частиною нас і нашої історії.
Я тримала на руках Мартина і ніяк не могла собі пояснити, чому Ґердана мусить чекати нас на дворі, залишившись без цього неповороткого сонячного зайчика, що довірливо зігріває носиком моє плече. Аркадій тепло дивився на нас, ніби повірив у сестринство в цьому вимірі простору і часу, коли ми об’єднувалися для того, щоб захистити це крихітне створіння, гола п’яточка якого торкнулася мого живота, що її шовковистість відчувалася навіть через тонкий трикотаж моєї сукні.
Удома, після того, як ми натішилися зустріччю, подією, Мартином та спілкуванням, а потім наплакалися і поринули в чужі спомини, спомини людей, які були близькими та рідними нам і водночас такими далекими і незнайомими, ми нарешті розійшлися кімнатами.
У ванній кімнаті, витираючись рушником Ґердани, я побачила своє відображення в навісному дзеркалі, бачила свій анфас та два профілі, таким трійчатим було це люстро. Я впізнавала себе і не впізнавала. Ми завжди віддзеркалюємо ще когось. Як мій дід тоді. Як я зараз. Але всі наші віддзеркалення – все одно є нами. І ще трохи іншими.
Раптом я почула голос свого тіла, наче хтось покликав мене: «Ма…» Я прислухалася до нього уважніше і почула щось настільки дивне, м’яке і приємне, що спонукало мене до певних дій. Те, що забезпечувало мені ці дії, я вгледіла ще раніше, на полиці поряд з коробочкою з вітамінами, піпеткою та пляшечками з ароматизованими оліями.
Цей тест з двома червоними смужками Райнер отримає раніше, ніж я побачу своє віддзеркалення в його очах. Тепер я повірила в те, що історія з дідом завершилася, і в те, що в мене народиться хлопчик. Можливо, Ханне має рацію, люди, в яких є діти, починають жити майбутнім, а не минулим. Але тільки розібравшись зі своїм минулим, ти можеш стати сильнішим та відчути себе впевненим. Я знаю, що в мене народиться хлопчик. Також чийсь дід. І я хочу, щоб життя його було прозорим для його онуків. Тому надсилаю DHL цей тест Райнеру. Так розпочнеться кошик артефактів маленького Отто Марата Графа (ще не народився, але вже звучить так, як похресник Марата) разом із початком його життя в мені.
2009—2011 роки.
Київ
Примітки
1
Кельзен, Ханс (1881—1973) – австрійський та американський юрист і філософ, автор концепції коституційного суду, засновник Конституційного суду Австрії. Єврей за походженням. (Тут і далі прим. ред.)
2
Шиндлер, Оскар (1908—1974) – німецький промисловець, який врятував майже 1200 євреїв під час Голокосту, надавши їм роботу на своїх заводах у Польщі та Чехії. Ця історія лягла в основу книги «Ковчег Шиндлера», за якою знято фільм «Список Шиндлера».
3
Тут: Копперфілд, Девід (1956 р. н.) – відомий американський ілюзіоніст.
4
Ріфеншталь, Лені (1902—2003) – німецька актриса, кінорежисер та спортсменка епохи нацизму.
5
Харлан, Файт (1899—1964) – німецький актор, режисер театру та кіно. Зняв скандальний антисемітський фільм «Єврей Зюс».
6
Букстехуде, Дітрих (1637—1707) – датсько-німецький органіст, один з найвидатніших композиторів епохи бароко.
7
Сента – дочка рибалки, героїня опери Вагнера «Летючий Голландець». Лібрето створене на основі повісті Генріха Гейне «Мемуари пана фон Шнабелевопського».
8
Йдеться про антивоєнний роман американського письменника Курта Воннегута «Бійня номер п’ять».
9
Манн, Томас (1875—1955) – видатний німецький письменник, отримав Нобелівську премію за роман «Чарівна гора».
10
Тобто Житомир в перекладі на німецьку.
11
Людендорф, Еріх (1865—1937) – німецький генерал, активний учасник Першої світової війни, вважав прихід Гітлера до влади фатальною помилкою. Автор концепції «тотальної війни».
12
Тут: Бердичів.
13
Лятошинський, Борис (1894—1968) – видатний український композитор і диригент, основоположник модерного напрямку у вітчизняній музиці. Родом з Житомира.
14
Jerk off – майстерність доводити до оргазмів тільки за допомогою рук. Термін використовується в порноіндустрії.
15
Магістр європейського права (скороч. LLM.Eur. від лат. Magister Legum Europae) – другий вищий академічний ступінь.
16
Доктор філософії (скороч. від лат. Philosophiae Doctor) – академічний ступінь у країнах Західної Європи, що відповідає нашому кандидату наук.
17
Біла троянда (нім. Weise Rose) – назва групи мюнхенського студентського Опору в нацистській Німеччині. Група діяла від червня 1942 р. до лютого 1943 р. Назва вибрана за книгою відомого письменника Б. Травена. Один з її членів мав прізвище Граф.
18
Свінгюгендом називали молодь, яка вдень виконувала обов’язки членів нацистської огранізації, а вночі
