Купальниця - Галина Костянтинівна Вдовіченко
236
ла зворушливу дитячість світлих вій та злегка відстовбурчені
вуха, які додавали цій дівчинці особливої привабливості.
Усміхнулась:
— У кожного свої слабкості, — і потягнулась до пачки з ци-
гарками. — Сподіваюсь, ви мене вибачите за зайвий клопіт.
— Та що ви! Який клопіт! Я ж розумію. Ви он і книжки па-
перові читаєте, як моя мама…
— А вам особисто — як цей сценарій?
— Дуже! — гаряче запевнила дівчина. — Мені — дуже! І ва-
ша роль подобається. Там є одна сцена — не уявляю, як її мож-
на зіграти. А це, біля ставочка, купальницю посаджено?
Кароліна повернула голову туди, де за пучечками гостро-
верхого дикого ірису, ближче до води, жовтів килимок із куль-
частих квіток.
— Так, це купальниця. Але вона тут сама виросла. Або хтось
мені її таємно підсадив, — усміхнулась, — без мого відома.
Вони ще поговорять про якісь необов’язкові речі, дівчина
подивується, якою відкритою, виявляється, може бути ця жін-
ка, та й піде доріжкою, гравій сухо захрумтить під її кроками.
Кароліна розгорне скріплений стос паперів, прочитає на-
вмання кілька абзаців. Звичка починати знайомство з новим
текстом з випадкового уривка залишиться незмінною. Тоді
почне спочатку й зануриться у читання.
…Зіграти жінку у віці від тридцяти років і до глибокої ста-
рості. Ця пропозиція виявиться вчасною, вона ще відчувати-
ме в собі сили для того, аби бути на екрані молодою і знатиме, як це зробити. Бо далі життя готуватиме для неї інші ролі; найкращі ролі згодом діставатимуться іншим, але інші, мож-
ливо, й зіграють їх краще.
На той момент Кароліна буде вже добре знайомою з невід-
воротністю однозначного запізно. Це слово поблискуватиме
металевим холодом давнього срібного перстеника-квітки, яке
вона ніколи не носитиме, всупереч словам Роберта про те, що
все до нас приходить саме тоді, коли має прийти. В минуло-
237
му залишиться багато ніколи,одне з них — яка була б із неї
мати, бо коли наважилась на дитину, було вже запізно. Коли
виникла потреба дізнатись більше про дідусів та бабусь, то
вже не було кого розпитати. Намагалась заповнити білі пля-
ми з історії роду за допомогою брата, але й він тут, на диво, виявився не на висоті.
Кароліна згорне сценарій, притримає верхні сторінки, ря-
туючи їх від подмуху вітру. Цю роль, якщо доля дозволить, вона зіграє так, як вміє, бо ще не вечір. Вона і далі вчитиметь-
ся розрізняти уявні запізновід справжніх, долати перші та
смиренно приймати другі. Це ж не слабкості, з якими можна
легко порозумітись.
Мереживна тінь від дерева гойднеться, ковзне по сторінці
сценарію. Кароліна піднесе до попільнички антикварний мунд-
штук, струсить попіл з кінчика тонкої сигарети. Кільканадцять
спроб кинути палити робитиме вона за життя, однак так і не
кине, хоча надійних засобів для подолання ганебної згуби буде
предостатньо. «Тут тобі характеру бракує», — дорікатиме брат.
Але правда полягатиме в тому, що вона не хотітиме позбутися
цієї залежності, бо якби захотіла — поставила б крапку.
Січень—червень 2012 року
Зміст
«Купальниця» —
«Сестра Кері» на сучасний український лад ........................5
І. Сестра Роберта Кері. Київ ........................................................ 9
ІІ. Пані Шехóва. Львів .................................................................106
Епілог. Кароліна Кужвій. Купальниця ....................................232
Літературно-художнє видання
ВДОВИЧЕНКО Галина
Купальниця
Роман
Головний редактор С. С. Скляр
Відповідальний за випуск Г. В. Сологуб
Редактор Г. В. Пагутяк
Художній редактор О. О. Глоба
Технічний редактор А. Г. Верьовкін
Коректор Н. Я. Радченко
Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Св. № ДК65 від 26.05.2000
61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а
E-mail: [email protected]
www.trade.bookclub.ua
+38 (067) 572-63-34,
e-mail: [email protected]
e-mail: [email protected]
www. trade.bookclub.ua
e-mail: [email protected]
e-mail: [email protected]
e-mail: [email protected]
www. kredo. net. ua
e-mail: [email protected]
www.bookclub.ua
Вдовиченко Г.
В25 Купальниця : роман / Галина Вдовиченко ; передм. Г. Гудзьо. —
Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. —
240 с.
ISBN 978-966-14-4719-5 (PDF)
У напіввимерлому військовому містечку жили собі брат Роберт і сестра Ка-
роліна. Ворожка напророкувала, що хтось із них стане щасливим, а хтось — зна-
менитим. Усі чомусь були переконані, що дівчині дістане від життя і звичайні-
сінького жіночого щастя. Тож Роберт першим подався підкорювати столицю.
Кароліні ж, яка теж не всиділа вдома, доведеться запакувати не один подарунок
у київському супермаркеті, перш ніж розпакує свій — від долі... УДК 821.161.2
ББК 84.4УКР
