Рогнеда - Валентин Лукіч Чемеріс

Повернувся тоді князь, року 992-го з перемогою і славою на Русь, у стольний град Київ, до варязької принцеси Анни.

Повернувся, а жона крик здійняла: «Я вважала, що я в тебе одна-єдина, а в тебе… У тебе аж, – із жахом вигукувала, – аж шість жон, крім мене! І всі шість уважають тебе тільки своїм… Особливо та, Рогніда! Тільки й галасує. Ти її і більш нічий. А я не буду жити з мужем, в якого, крім мене, ще шість дружин є. Або я одна в тебе буду, або я повертаюся додому, у Візантію!»

Одна з ведичних заповідей наказувала:

«Кожній жоні мати одного мужа, а мужу – одну жону, турбуватися про сім’ю…» Коротко і ясно. В цьому – спасіння роду людського.

Це так було проголошено – в ранзі закону, який треба було неодмінно виконувати, – чи не на зорі людства.

Християнство визнавало – і дозволяло, – лише моногамію. Очевидно, князь не подумав про своїх жінок, та що з ними потім буде, коли приймав християнство. Ще й женився на сьомій, дочці імператора Візантії християнці Анні – це був перший морганатичний шлюб того часу (але вже у статусі православного). Візантійці, дізнавшись про шістьох жон Володимира, здійняли ледь не ґвалт.

Не гоже християнину мати кілька жон. Лише одну. І зобов’язали неофіта Володимира негайно позбутися своїх жінок і віднині жити лише з однією, з Анною.

Перед тим як хрестити Русь, Володимир сам охрестився в Корсуні. На той час він вельми нездужав – осліп, правда це чи фольклорна вигадка?

Так чи інакше, а осліплому Володимиру в Корсуні буцімто сказали:

– Якщо хочеш позбутися болячки своєї, хрестись пошвидше!

Князь погодився. Єпископ корсунський «возложа руку на него», хрестив його, і князь одразу ж прозрів. І сказав:

– Тепер пізнав я істинного Бога!

Нового бога, якого пізнав Володимир, звали Ісус Христос, ще – Бог-Син, Месія, Спаситель.

«Ісус» перекладався як «спасіння, Бог на поміч». «Христос» – месія, себто «помазаник». Його ще називали «Сином людським», потім – «царем», позаяк він «має всю владу на небі і на землі».

Володимиру розповідали, що за часів римського панування в Іудейськім царстві (Рим тоді представляв Понтій Пілат) Христос «був розіп’ятий на хресті за нас – людей, тобто за наші гріхи і для нашого спасіння, бо Сам Він був безгрішним. При цьому він насправді страждав, помер і був похований… Тілом після Своєї смерті був похований у гробі Йосифа Аримафейського. Він сходив до пекла і вивів звідти усіх, хто вірував у Нього… Господь Ісус Христос, як досконала людина і Син Божий, добровільно (бо Він одним словом міг знищити всіх ворогів) приніс себе в жертву за гріхи людей через розп’яття на хресті». І хоч Він помер, але Він і воскрес. «Через хрест засяяло життя. Христос знищив головну опору диявола і перетворив хрест на вічну перемогу над злом і смертю… Наше спасіння Ісус Христос здійснив ученням Своїм, життям Своїм, смертю Своєю та воскресінням Своїм. Учення Його буває для нас спасенним, коли ми приймаємо його всією душею і чинимо відповідно до нього…»

І ще повідали Володимиру візантійські священики: «Буде друге пришестя Христа, Страшний суд. Праведні підуть у вічне життя, а грішні – у вічну муку».

Навіщо Син Божий став людиною?

Навіщо Син Божий втілився і став людиною, у всьому подібною до нас, крім гріха? Треба серйозно задуматися над тим, заради чого Бог став людиною. Може, заради того, щоб дати людям моральний закон? Ні! Бог дав цей закон через Мойсея. Крім того, закон Божий написаний в серці кожної людини: совість є закон Божий. Може, Він прийшов, щоб зціляти хворих, воскрешати мертвих, творити добрі діла, захищати бідних і скривджених? Ні! І до Нього пророки творили чудеса і навіть воскрешали мертвих. Навіщо ж тоді Бог зійшов на землю?

Щоб побудувати рай на землі? Ні! Він, будучи Владикою неба і землі, народився не в царських палатах, а в печері, куди віфлеємські пастухи заганяли своїх овець.

Тож навіщо прийшов Син Божий на землю? І чому народ на Різдвяні свята співає: «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!»? Син Божий зійшов на землю і став людиною, щоб знищити гріх і смерть у людській природі. Він прийшов, щоб примирити людину з Богом. Гріх перших людей суттєво змінив людську природу. І цю зміну ми відчуваємо не тільки в собі, але й в усьому людстві: тіло підкорило собі дух, хоча повинно підпорядковуватися духу. Матеріальні цінності стали вищими за духовні.

Син Божий народився від Пресвятої Діви і став людиною, щоб побудувати Царство Боже, тобто Царство духовне, де панувала б любов, а не ненависть, правда, а не кривда, милосердя, а не жорстокість, мир, а не ворожнеча, святість, а не гріх.

Якщо Син Божий став людиною, щоб подолати в людській природі гріх і смерть і побудувати Царство Боже, то чи досяг Він Своєї мети? Досяг! Доказом є християнство, яке змінило світ. Безліч святих в усі періоди історії людства чи не є доказом перемоги святості над гріхом?! Усе, що є кращого