Вірнопідданий - Генріх Манн
Кінаст в’їдливо перебив його:
— Ви, мабуть, тільки-но все здали, бо я щось не бачу ніде готової продукції.
Дідеріх обурився.
— Шановний пане, коли хочете знати, я щойно вчора надіслав усім дрібним клієнтам повідомлення: до закінчення нової будівлі я нічого не зможу постачати їм.
За ними прийшов механік. Новий патентований голандер був завантажений наполовину, але маса рухалася дуже повільно, робітник допомагав дерев’яною мішалкою. Дідеріх тримав годинника в руці.
— Ось бачите. Ви запевняєте, що для обертання маси у вашому голандері потрібно від двадцяти до тридцяти секунд, а я нарахував уже п’ятдесят… Механіку, спускайте масу… В чому річ? Чому така затримка?
Кінаст нахилився над резервуаром. Він випростався і єхидно посміхнувся.
— Звичайно, коли клапани забиті… — Він суворо глянув Дідеріхові в очі, той відвернувся. — Що, крім цього, ще зроблено з голандером, зразу я втямити не можу.
Дідеріх швидко підвів голову, зненацька дуже почервонівши.
— Чи не натякаєте ви на те, що я із своїм механіком?..
— Я нічого не сказав, — заявив Кінаст.
— Я б цього й не стерпів.
Дідеріх блиснув на нього очима. На Кінаста це явно не справило ніякого враження; погляд його залишився, як досі, холодний, і він по-старому хитро посміхався в роздвоєну борідку. Коли б він поголив бороду і підкрутив кінчики вусів до самих очей, він достоту був би схожий на Дідеріха! Він був силою! Тим рішучіше поводився Дідеріх.
— Мій механік — соціал-демократ, отже, гадати, що він зробить що-небудь мені на догоду, просто смішно. А втім, як офіцер запасу, я звертаю вашу увагу на наслідки вашого зауваження.
Кінаст вийшов на подвір’я.
— Киньте, пане докторе, — холодно сказав він, — у справах я тверезий, про це я попереджав вас ще під час сніданку. Мені лишається тільки повторити, що ми приставили вам голандер у бездоганному стані і не збираємось брати його назад.
— Це ми ще побачимо, — заявив Дідеріх. — Чи не думають Бюшлі і К°, що судовий процес сприятиме збутові їхньої нової продукції? А в технічній пресі я ще дам певну рекомендацію вашій машині!
На це Кінаст:
— Шантажу ми не боїмося!
Дідеріх у відповідь:
— Не здатних до дуелі хамів просто викидають геть.
Цієї хвилини на подвір’я вийшла Магда. На ній був подарований на різдво хутряний жакет, а рожеве обличчя сяяло усмішкою.
— Ви досі не скінчили? — лукаво спитала вона. — Погода чудова, треба трішки перейтися перед обідом. A propos[6], — побіжно сказала вона, — мама питає, чи пай Кінаст прийде до нас на вечерю.
Кінаст відповів, що, на жаль, повинен відмовитися. Її усмішка стала настирливішою.
— А мені ви також відмовите?
Кінаст гірко засміявся.
— Я б не відмовився, панно. Але не знаю, як поставиться до цього ваш брат.
Дідеріх сопів, Магда благально подивилася на нього.
— Пане Кінасте, — видавив він із себе, — я буду радий. Може, ми все ж таки ще домовимося.
Кінаст сказав, що також сподівається цього, і зі світською гречністю запропонував Магді трохи відпровадити її.
— Якщо мій брат не заперечує, — доброзвичайно, не без іронії сказала вона.
Дідеріх і на це дав дозвіл, а потім здивовано подивився їй услід, коли вона віддалилася від нього з представником Бюшлі і К°. «Звідки у неї це?»
Повернувшися додому на обід, він почув у вітальні різкі голоси сестер. Еммі дорікала Магді, що вона поводиться безсоромно.
— Так не чинять порядні дівчата!
— Ах, он як! — вигукнула Магда. — У тебе дозволу не спитала!
— А це не завадило б! І взагалі моя черга перша!
— Ах, он що тебе хвилює! — і Магда зайшлася глузливим реготом.
Коли увійшов Дідеріх, вона зразу замовкла. Дідеріх незадоволено крутив білками; але пані Геслінг не довелося ламати руки за спинами дочок: втручатися в бабські суперечки було нижче за його гідність.
За столом мова зайшла про гостя. Пані Геслінг з похвалою висловилася про нього; він справив враження солідної людини. Еммі вставила:
— Такий прикажчик, та щоб не був солідний. Він уявлення не має, як розмовляти з дамами.
Магда з обуренням твердила протилежне. І через те, що всі чекали на Дідеріхів присуд, він наважився. На тонкощах етикету цей добродій, мабуть, справді знається кепсько. Університетської освіти не заміниш нічим. Але як ділова людина він цілком гідний пошани. Еммі не могла більше стриматися.
— Якщо Магда здумає вийти за нього заміж, я вам заявляю, що між нами все буде покінчено. Він їв компот з ножа!
— Вона вигадує! — І Магда заридала.
Дідеріх відчув до неї жаль; він накинувся на Еммі:
— Виходь собі, будь ласка, заміж за можновладного герцога і дай нам спокій.
Тоді Еммі поклала ніж, виделку і вийшла з кімнати.
Увечері, перед закриттям фабрики, Кінаст зайшов до контори. На ньому був сюртук, і весь він більше справляв враження людини, яка завітала в гості, а не в справах. Обоє, наче мовчки порозумівшися, відкладали розмову, поки старий Сетбір не зібрав своїх паперів. Коли він, кинувши через плече недовірливий погляд, вийшов з контори, Дідеріх сказав:
— Старий тільки доживає свого віку в мене. Поважні справи я розв’язую сам.
— Ну, а нашу справу ви обміркували? —
