Країна снігу (збірка) - Ясунарі Кавабата
Після роботи Кікудзі розшукав будинок за парком Уено, де Фуміко наймала кімнату. Вдома її теж не було.
На порозі Кікудзі зустріла дівчинка десь років дванадцяти, в матросці, — видно, ще не встигла переодягнутися після школи. Вислухавши Кікудзі, вона зникла в кімнаті, потім вийшла і сказала:
— Оота-сан нема вдома ще зранку. Вона сказала, що вирушає з подругою в подорож…
— У подорож?.. — перепитав Кікудзі. — Вирушила в подорож? Вранці? О котрій годині? І не сказала куди?
Дівчинка зникла в кімнаті, та за хвильку з’явилася знову. Стала віддалік, наче побоювалась його, і сказала:
— Я точно не знаю. Бо і моєї мами ще нема вдома…
У дівчинки були ріденькі брови.
За ворітьми Кікудзі озирнувся. Шукав очима кімнату Фуміко, але так і не знайшов. Двоповерховий будинок був досить пристойний, з невеличким садком.
Кікудзі згадав слова Фуміко: «Смерть іде за нами по п’ятах», — і в нього задерев’яніли ноги.
Він вийняв хусточку й витер піт. Так несамовито тер обличчя, що кров, здавалось, відринула з голови. Хусточка потемнішала, стала вологою. Тепер холодний піт поповз по спині.
— Не можу повірити, що вона померла! — мовив він сам до себе.
Як же Фуміко могла померти, коли його самого повернула до життя?..
А чи не було її вчорашнє хвилинне розслаблення провісником смерті?
А може, ту свою слабкість, як і мати, Фуміко вважала непоправним гріхом?
— Зосталася на мою голову тільки Курімото… — ніби випльовуючи злобу в обличчя уявному ворогові, проказав Кікудзі й поспішив у затінок дерев парку Уено.
Примітки
1
В японських будинках двері, стіни й віконниці розсуваються на рейках.
2
В японському фольклорі розповсюджені сюжети, у яких лисиця може перетворюватися на людей.
3
В Японії площу кімнат вимірюють на татамі. Одне татамі — 1,5 м2.
Коментарі
1
Касурі — тканина з рідким, у горошок, вибитим візерунком.
2
Хакама — елемент японського національного костюма, шаровари.
3
Гета — дерев’яне взуття на підставках.
4
Дзабутон — подушечка для сидіння.
5
Рі — міра довжини, 3,9 км.
6
Сьодзі — розсувна частина стіни японського будинку.
7
Тьо — міра довжини, 109 метрів.
8
Сена — одна сота єни, основної грошової одиниці Японії.
9
Фусума — розсувна переділка з картону.
10
Сямісен — триструнний щипковий музичний інструмент.
11
Го — японська гра, схожа на гру в дамки.
12
Фуросікі — барвиста хустина, в якій японці носять речі.
13
Утаї — уривок з п’єси класичного театру «Но», виконуваний речитативом.
14
Хасі — палички, що заміняють японцям ложку.
15
Саке — рисова горілка, п’ють її підігрітою.
16
Сяку — міра довжини, 30,3 см.
17
Дзьо — міра довжини, 3,03 м.
18
Котацу — кімнатна жаровня, вкрита ковдрою, основний засіб опалювання в японських будинках.
19
Акебія — декоративна рослина сімейства Лардізабалевих.
20
Обі — широкий пояс до кімоно.
21
Кабукі («мистецтво пісні й танцю») — класичний японський театр, виник на початку XVII ст.
22
Нагаута — пісня-балада в стародавній японській поезії.
23
«Кандзінтьо» («Книжка пожертв») — пісня-балада про героя феодального епосу Йосіцуне Мінамото (1159–1189).
24
Плектр — пластинка, за допомогою якої защипують струни і тремолірують на деяких струнних інструментах (так званих «плекторних»), у тому числі і на сямісені.
25
«Міякодорі» — пісня-балада на мотив з «Ісемоногатарі» — поетичного збірника, супроводжуваного прозаїчним текстом.
26
Леспедеца — рослина сімейства бобових.
27
Сусукі — висока колюча трава на японських луках і пустирях.
28
Міскант (або міскантус) — багаторічна декоративна рослина сімейства Тонконогових.
29
Кен — міра довжини, 1,81 м.
30
Хаорі — коротке кімоно.
31
Місо — густа маса з перекислої сої, використовується для приготування супу.
32
Кен — тут: назва гри на пальцях.
33
Едо — назва Токіо до революції Мейдзі (1867).
34
Мацуо Басьо (1644–1694) — великий японський поет, майстер жанру хайку.
35
Токонома — заглибина в стіні, де вішають какемоно — японську картину або каліграфічний напис на довгастій смужці шовку чи паперу.
36
Табі — шкарпетки з окремим великим пальцем, пошиті з цупкої матерії.
37
Орібе — чашка в стилі Орібе Фурута, відомого майстра чайної церемонії XVI століття.
38
Сен-но Рікю (1521–1591) — видатний майстер чайної церемонії; епоха Момояма — 1574–1602 pp.
39
Нономура Содацу (?–1643) — відомий японський художник.
40
Мінамото Мунеюкі (?— 939) — японський поет-класик.
41
Кі-но Цураюкі (?—945) — японський поет-класик, укладач знаменитої збірки «Кокін-сю» (905).
42
«Сіно» — глечик у стилі Сіно Сосіна (1441–1522), відомого майстра чайної церемонії.
43
Рйоню (1756–1834) — видатний майстер керамічних виробів.
44
По-японському іпомея — асагао, тобто «обличчя ранку».
45
Мідзуя — кімнатка для миття чайного посуду.
46
«Карацу» — керамічні вироби з міста Карацу і його околиці.
