Постріл із глибин - Ерік Ларсон

Вона розглядала Френда як свого інтелектуального помічника та вірила, що в майбутньому він займе дуже важливе, хоч і суто платонічне місце в її житті.

Життя на борту для дещо молодших пасажирів ставало дедалі активнішим, адже подорож добігала кінця. Друзі, які познайомились нещодавно, просили одне одного підписати альбоми на пам’ять. Флірт ставав більш відвертим, спортивні змагання — більш завзятими. Переможці отримували призи в перукарні. Межі між родинами почали зникати: діти бігали по палубах веселими натовпами на чолі зі стюардесами. В однієї з них було під наглядом 22 дитини, яких вона розважала, поки їхні батьки обідали. Етель Мур Демпінг Лайне, 34 роки, подорожувала разом зі своїм чоловіком на ім’я Стенлі. Вони познайомилися з молодою парою з Торонто, які поверталися додому в Шотландію з трьома дітьми: немовлям та півторарічними близнюками. «Усюди навколо нас були милі родини з дітками! Усі такі щасливі!»[470] — згадувала місіс Лайне.

Вони з подругою жартували щодо того, що робити, якщо корабель буде атаковано. «Наша стюардеса розсміялась і сказала, що ми не потонемо, а скоріше злетимо в повітря, бо на кораблі повно боєприпасів», — згадувала вона.

Того вечора капітан Тьорнер та капітан екіпажу Андерсон обійшли весь корабель, щоб пересвідчитися, що всі шлюпки висять за бортом і готові до спуску. Тьорнер також наказав Андерсону перевірити, щоб усі ілюмінатори були закриті, до самої палуби В, а також усі переборки.

У четвер опівдні «Лузитанія» перебувала в 465 милях на захід від скелі Фастнет-Рок коло узбережжя Ірландії та рухалася зі швидкістю у 21 вузол[471].

U-20.

Зміна плану

У четвер увечері, коли U-20 спливла на поверхню та попрямувала у відкрите море, Швіґер прийняв рішення — припинити спроби дістатися Ліверпуля, незважаючи на наказ. За звичаями капітанів підводних човнів, у нього був такий привілей[472].

В умовах відсутності зв’язку зі своїми командирами та іншими дружніми кораблями тільки капітан субмарини знає, як іде патрулювання і які існують проблеми або загрози. Проте майже ціла сторінка журналу Швіґера присвячена обґрунтуванню його рішення.

Головним чинником була погода. Барометр, туман, який не зникав на його шляху весь день та попередню ніч, навдивовижу спокійна погода — тут він ужив влучне німецьке слово Windstille (мертвий штиль) — усе вказувало на те, що туман тут затримається на декілька днів. «Через погану видимість, — писав він, — неможливо помітити численні патрулі ворога, траулери та есмінці, яких можна було очікувати в протоці Святого Георга та Ірландському морі; через це ми постійно будемо в небезпеці й доведеться йти в зануреному режимі».

Він припустив: якщо до Ліверпуля і йтиме якийсь транспорт з солдатами, то в супроводі есмінців і вночі. Єдиний спосіб побачити ці кораблі — залишатися на поверхні, писав він, але це занадто небезпечно в темряві й тумані, бо вірогідність зіткнення завелика. А якщо не вдасться вчасно побачити есмінець, швидкий та добре озброєний корабель, то його атаки не уникнути.

Крім того, у Швіґера залишилося тільки три торпеди, дві з яких він хотів приберегти для зворотної подорожі — звичайна практика серед командирів субмарин.

Також не треба забувати про проблему палива. Якщо продовжувати рух у напрямку Ліверпуля, то пальне просто закінчиться, і повернутися тим шляхом, яким він сюди прийшов, буде неможливо. Доведеться йти через Північну протоку між Шотландією та Ірландією; для британських комерційних кораблів це був безпечний шлях, а для субмарин — навпаки. Минулого разу в тій протоці він бачив щільні патрулі, небезпека була всюди. Він присягнувся «за жодних обставин» туди не повертатися.

Швіґер планував продовжити атакувати кораблі, як він писав, на значній відстані від Ліверпуля — на вході в іншу протоку, Бристольську. Тут проходили судна, що прямували в британські порти Свонсі, Кардіфф та Бристоль. «Шанси на успішні атаки тут вищі, а захист ворога слабший, ніж в Ірландському морі коло Ліверпуля», — писав Швіґер. Хоча торпеда в нього лишилася всього одна — якщо не враховувати двох у резерві, — ще було багато снарядів для гармат, тому він вирішив продовжувати атаки, аж доки не витратить дві п’ятих з усього пального, яке лишилося.

Але погода знову ж таки поставила його в глухий кут.

О 18:10 він знов подивився в перископ, але побачив лише туман. Видимість обмежувалася 30 ярдами в будь-якому напрямку. Він продовжив рухатись у відкрите море, далі від найбільш навантажених морських шляхів, щоб переночувати. Спливати планували вранці, у п’ятницю, щоб іти на дизельних двигунах та зарядити батареї перед полюванням.

«Лузитанія».

Повідомлення

Вечеря, як завжди, була дуже щедрою та вишуканою — і ще більш цінною тому, що передостанньою в цій подорожі. До Ліверпуля мали прибути в суботу вранці.

Поки пасажири вечеряли, оператор зв’язку Марконі почув якісь розмови в ефірі. На годиннику була 19:50. Повідомлення en clair, тобто звичайною англійською мовою, було з офісу Адміралтейства у Квінстауні, Ірландія. Мабуть, перше повідомлення було частково втрачене, бо оператор «Лузитанії» попрохав Квінстаун надіслати його ще раз. Повторне було отримане о 19:56. За мить у капітана Тьорнера в руках була записка: «Активність субмарин коло південного узбережжя Ірландії»[473].

Приблизно в цей самий момент корабель отримав іще одне повідомлення, цього разу всім британським кораблям, закодоване особливим кодом Адміралтейства для комерційних суден. Тільки-но його розшифрували, текст також було передано Тьорнеру. Повідомлення застерігало кораблі в Ла-Манші відходити від південних берегів Англії далі ніж на 2 милі, а кораблям, які прямували до Ліверпуля, радили оминати миси, залишатися посередині протоки, проходити вхід у порт на великій швидкості, а також узяти портового лоцмана на перекаті річки Мерсі, який би довів їх до причалу в Ліверпулі. Наприкінці повідомлення зазначалося: «Субмарини коло Фастнету»[474].

Ці два повідомлення, отримані одне за іншим, не могли не схвилювати. Друге з них наче заперечувало саме себе. З одного боку, кораблям у Ла-Манші радили триматися ближче до берега, а з іншого — кораблям на маршруті Тьорнера радили залишатись посередині протоки. Капітанам рекомендували швидко проходити входи в порти, але водночас — узяти лоцмана в гирлі Мерсі. Також у цьому повідомленні не було жодної інформації про