Свої - Анна Чмутова

— Будь-який світ не можна назвати гарним чи поганим. Не заморочуйся. До речі, ти вже придумала, який бар ти відкриєш?

— Ти думаєш, що це все ще непогана ідея?

— Ні, чом би не стати тобі бізнесвумен? Гарна ідея, а ми з Яриком допоможемо.

Батьки і Рисі, і Солі з Ярославом зараз жили за кордоном. Вони ж за собою перетягнули і їхню бабусю. Та хоч спочатку й сперечалась, не бажаючи залишати свою мізерну грядку під вікном, але швидко вкушала принади від життя у Парижі. Так у сімейному чаті стали з’являтися фотографії Клавдії Демидівни за ранковим аперитивом, з келихом томатного соку на пляжі або поруч з басейном.

Ярик же вирішив не покидати країну, бо тут дружина й бізнес. Соломія не хотіла кидати свою роботу й перспективи. Все ж з французькою її товаришування закінчувалось на вивченні фрази «пардон, мсьє». Її нікудишні знання прирікали її фактично на голодування у Франції, допоки вона б вивчила мову. А Рись просто залишилась. Ярик її тільки взяв на роботу тоді, і тільки у неї з’явилось бажання працювати за баром. За фактом вона не поїхала в Європу чисто за компанію. Тож Соля з Яриком взяли на себе негласну відповідальність за молодшеньку.

— Я ще думаю.

— З таким довгим роздумуванням шансів на бізнес у тебе стає все менше. Бо кожен день  з’являються нові стартапи. У нас в редакції відбою немає від тих, хто хоче свій черговий кисневий бар прорекламувати.

— Та гаразд-гаразд, — зітхає Орися. — Просто боязко. А чим ти зараз займаєшся?

Соля удає, що переведення теми з одної на іншу було виключно природнім. Окей, якщо сестра ще не готова, то й Драгун не буде насідати.

— Поки страждаю маячнею. Треба спочатку знайти достатньо інформації, а потім підключати мозковий штурм.

— О, а я про цього чоловіка вчора статтю читала, — Рись тикає пальцем у фотографію.

— І що було в статті? 

— Щось про завідних наречених нашого міста.

— Фу, яка бульварщина.

— Ну це тобі вже оцінювати. Але його дохід і родовід там вражають.

— Угу, настільки, що на прізвище Гмиря ніхто не звертає увагу.

— Ой, та прізвище нормальне. Чого там. Якщо обличчя симпатичне і грошей нормально, то гарна партія.

— Ти не в книзі Джейн Остін, щоб у тебе там партію вибирали саме по таких критеріях. І взагалі, такі статті зазвичай проплачені. Тож, вірогідно, він ще й самозакоханий индик.

— Тобі видніше. До нас у кав’ярню такі люди не заходять. Я тільки деяких блогерок щоранку бачу.

— Не в тому ти, Рись, щастя вимірюєш. Ох не в тому, — зітхає Соломія. А відповісти їй сестра не встигає. У кафе з’являється новий відвідувач. А за ним ще декілька. В результаті Орисю затримує дідусь, що довго не міг зрозуміти різницю між арабікою й робустою. У Солі ж працює будильник — нагадування, що їй вже час збиратися.

Шепоче одними губами сестрі, що вона уходить. І біжить додому. Переодягається, йде на перший поверх їх новобудови — за розкладом у неї йога. Пропускаючи декілька занять поспіль, зазвичай Соля почуває себе пригнічено. А ситуація з поліційною дільницею все ж похитнула її графік. На повноцінний спорт дівчини не вистачає — румунську тягу вигадали точно не для неї, тож доводиться приймати пречудні форми.

Йога з асанами її рятує зазвичай від стресів і зайвих сантиметрів, що по-зрадницькому туляться на її боках. Все одно навіть у позі немовля не може нормально розслабитися. Ось так завжди — якщо завдання засідає у глибині неї, вона буде дуже довго про нього думати. Можливо, воно буде їй навіть снитися.

Увечері сідає за звичкою з ноутбуком на кухні. Підгинає під себе ногу. Якщо не знали, то так думати легше. Будує величезну дошку з тією інформацією, яку вона вже знайшла. Тут переважно все, що є в інтернеті. Треба буде ще знайти своїх інсайдерів у податковій, на виробництві й бажано — у колективі компанії. Без таких людей жодне розслідування не буде повноцінним. А перевірка їх на вшивість — той ще геморой.

Про всяк випадок знаходить ту саму статтю про Гмирю. Взагалі молодий чоловік працює на свого батька. Біографія у нього дійсно може здатися непоганою. Гмиря Макар Павлович, трішки старший за неї. Насправді він привабливий через те, що народився у правильній родині. Його батько, Гмиря Павло Сергійович, і є власником компанії з металургії. А молодший син відповідає за логістику компанії. Старший теж тут — начальник відділу збуту. Усі вони можуть бути причетні до розкрадань державних коштів, які отримали по черговій пільговій програмі.  Так само як і кожен інший начальник відділу може хапати гроші собі в кишеню.

Соломія читає про Макара Павловича. Ну екземпляр симпатичний, однозначно. Не її типаж, але щось у ньому є. Харизма якась в очах і усмішці чи що. Соля залишає його фотографію на екрані. Вдивляється декілька митей і не рухається навіть, щоб не зупинити свої думки.

— Ну що, Макаре Павловичу, — тягне вона, облизуючи губу, — як до вас можна дістатися?

План з’являється у голові швидко. Але його якість змушує замислитися над безглуздістю самої Соломії. Вона ж і починає себе відмовляти, як завжди, коли знаходиться на самоті, вголос:

— Так, Солько, ти дійсно вигадала план, як сюжет якогось дурного мила. Ти не будеш цього робити. Треба йти нормальними шляхами — вже перевіреними стежками розслідувань. Дідько, Солю, не будь тупою куркою.