Скандальний дует - Ксана Рейлі

Вже було декілька нагород, і на цей раз я не стала «Співачкою року». Не скажу, що образилась, але було не надто приємно. Цю премію отримала юна дівчина Амалія, і я знала, що вона це заслужила.

Згодом мав бути наш з Костею виступ і ми пішли за лаштунки. Мені прикріпили навушник та дали в руку мікрофон. Спочатку заграла мелодія, і на сцену вийшов Костя. Він сів на стілець біля мікрофону та взяв у руки гітару. Вже через декілька секунд він почав співати нашу пісню «До тебе»:

Ти відкриваєш знов для мене давно забуті відчуття

Поринути з тобою хочу в таке солодке забуття.

Дозволь мені побути тим, хто подарує чисті мрії,

Прошу, лиш стань для мене тою, що зможе повернути всі надії.

Приспів:

Усе, що було до тебе, мила

Зітру з думок я і забуду

Усе, що буде в нас з тобою

Пам’ятати вічно буду

До тебе, до тебе, до тебе

А більше нічого й не треба

Я повільно вийшла на сцену та встала неподалік. Хлопець підморгнув мені, а я почала співати свій куплет:

Ти відкриваєш у мені ті невідомі почуття

Готова я заради тебе віддати все своє життя.

Дозволь мені побути тою, хто подарує тобі небо

Прошу, лиш стань для мене тим, кого не було ще до тебе.

Приспів:

Усе, що було без тебе, милий

Вирву із серця і забуду

Про все, що буде в нас з тобою

Свої пісні співати буду.

До тебе, до тебе, до тебе,

А більше мені й не треба.

Потім Костя піднявся зі стільця і підійшов до мене. Він взяв мене за руку, а я повернулася до нього обличчям. Хлопець поклав мою долоню собі на груди, де знаходиться серце, а я трохи здивовано подивилася на нього, бо такого не було задумано. Ну а потім ми заспівали разом і наші голоси злилися в одну мелодію кохання:

Приспів:

Я буду мріяти тільки про тебе

Своїми палкими вустами

Прихилю тобі небо

І хай що буде там далі з нами

Мені лиш голос твій чути треба

Зізнаюсь тобі одними словами

Без тебе, без тебе, без тебе

Такого мені не треба,

Ніколи такого не треба

Я закрила очі, а публіка засипали нас свої оплесками. Костя подивився мені в очі та почав нахилятися, щоб поцілувати мене. Від шоку я застигла на декілька секунд, але від усвідомлення того, що він хоче поцілувати мене перед всією публікою, в мене почали тремтіти руки і коліна. Я різко відвернулася від нього і подякувала публіці. Ну а тоді просто втекла в гримерку, щоб переодягнутися. Костя не пішов за мною, та він і не знав, що я маю ще один виступ. 
Для цієї пісні я вибрала білу шифону сукню, низ якої, розвіювався в різні сторони. Також були об'ємні руками та срібний тоненький пояс на талії. Катя швидко підправила мені макіяж, і вже після чергового виступу я знову вийшла на сцену. 
Олег сидів на стільці з гітарою, а я усміхнулася йому.
— Так-так, це знову я,— звернулась до  публіки і встала на середину сцени,— Знаєте, хочу сьогодні зізнатися вам в усьому. Все те, що було у нас з Костею— це моя брехня! Я образилася на нього і сказала журналістам, що ми разом. Тоді нам не залишалося нічого, як грати ці безглузді ролі. Все, що ви бачили— суцільна омана,— я почула, як люди затамували подих, а в залі була тиша. — Але це все зробила KAMILLA — образ, який мені придумали і якого я старанно дотримувалася. Поки в моєму житті не з'явився Костя. Він зміг показати мені, що в мене в душі десь живе та маленька і хороша дівчинка, яка мріє про звичайне щастя. Як і кожен з вас! Він відкрив у мені Мілу, яка покохала його всім серцем. Але знаєте що? Він розбив його, але не вбив мене справжню,— я відчула на очах сльози,— Я буду сильною, не зважаючи ні на що. Мене звуть Міла, і це — моя «Сповідь».
Олег почав грати ліричну мелодію на гітарі, а я почала читати свою поезію. Так, це не була пісня. Це — моя відвертість:
Линути серцем до тебе хочу,
О, ти мій біль, моя омана
Вічна спокуса темної ночі,
Один лиш погляд— і я п'яна.

Тримали руки, палали очі
Кусали губи, а я кричала
Що більше хочу
Ти мене мучив, і так щоночі.

Твоєю пристрастю прикута
Молю, благаю, кричу, млію
О, ти мій гріх, моя спокута
Сміюся, плачу, прошу, тлію.

Спітнілі руки, мороз по шкірі
О, ти мій ангел, мій диявол
Схиляю голову твоїй я вірі,
Віддаю крила — це твоя слава.

Коханням оповита лиш шепочу,
Закривши очі, я майбутнє уявляю
І навіть крізь цю темряву я бачу,
І навіть в тиші цій тебе я відчуваю.

Я хочу через біль твоє ім'я кричати
Мені здається, я не заслужила щастя
Я вірила, що ти будеш мене кохати
Навіть тоді, коли впаде все листя

Хм, напевно сумувати сильно буду
А може й гірко плакати ночами
Ти так просив, щоб я дала тобі свободу
Та я кохала сильно, до нестями!

Ти знаєш, сподіваюсь, що усе забуду
І навіть ті твої солодкі губи
Та байдуже, що скажуть мені люди
Так більше не буде, нас вже не буде...

Я закрила очі, і відчула, що по моїй щоці потекла сльоза. Навіть не поклонившись та не подякувавши публіці, я пішла геть. Хоч і обіцяла зачекати на нього. Він теж не виконав свою обіцянку, а тепер я відпускаю своє кохання...