"Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький

— Більше ніж нормально. Зомбах хотів, щоб ви зараз же почали працювати тут, в апараті, але Мюллер настояв, щоб спочатку вас відправити в партизанський загін.

— Це не страшно. Мюллер, я бачу, дуже насторожений, а він не дурень. Треба дати їм можливість мене перевірити. Ні, ні, все йде добре. Спасибі. На якому режимі мене тут триматимуть?

— Наказано поселити вас у гуртожитку при нашій школі розвідки, це на території гарнізону.

— Вихід у місто дозволяється?

— Як і всім курсантам, лише в неділю і тільки з дванадцяти до трьох.

— Не щедро, але нічого, вправлюся. Була розмова, в який загін посилають?

— Мюллер запропонував саме в той загін у Задвінському лісі, про який ви говорили.

— Чудово! А який у нас сьогодні день?

— Четвер.

— Сподіваюсь, я можу затягнути свою підготовку, щоб мати хоч одну неділю з виходом до міста?

— Звичайно.

— Тоді все в порядку…

П'ять важливих радіошифровок.

Від Бабакіна — Маркову

«Торгівля йде нормально. Зв'язку з Кравцовим і досі нема. Сьогодні було побачення з Рудіним. Далі йде переданий для вас текст: «Все в цілковитому порядку. Андросов погодився і вже зробив для мене багато. Його письмове зобов'язання залишаю в Бабакіна. В найближчий час мене закинуть у Задвінський ліс у загін, де наприкінці літа був повішений зрадник. Я мушу там завербувати агента. Це завдання для мене іспит, і, якщо я його витримаю, за всіма даними, мене візьмуть до апарату. Прошу забезпечити все необхідне для цієї операції. Привіт. Рудін». Рудін дуже поспішав, нічого до його тексту додати не можу. Зобов'язання Андросова перешлю при найближчій можливості. Привіт. Бабакін».

Від Маркова — в Москву, Старкову.

«Щойно через Бабакіна одержав першу радіограму від Рудіна. У нього все в цілковитому порядку. Андросов погодився і вже працює. Рудіна хочуть перевірити — посилають із завданням до партизанів. Забезпечую цю операцію і підключаю до неї резервіста Добриніна. Дальше просування Кравцова відбувається поки що повільно. Хоча даних про організацію у противника широкої і старанної служби радіопеленгації нема, до можливого мінімуму скорочую роботу своєї рації і буду виходити в ефір з різних місць. Переходжу на використання каналів зв'язку з участю посилкових і поштових ящиків. Привіт. Марков».

Від Маркова — товаришу Олексію.

«Найближчим часом ворожі розвідоргани закинуть свого агента в партизанський загін, що діє у Задвінському лісі. Це буде наша людина, про що треба спішно попередити лише керівництво загону. Подробиці їм пояснить сам закинутий. Операція має дуже важливе значення. З метою найкращого її забезпечення вважаю необхідним негайно перекинути в цей загін свого представника, який у даний момент перебуває в селі Стогово. Повідомте, чи можливо встановити з загоном попередній контакт. Починаючи з 20-го числа, переходимо на домовлені канали зв'язку. Радіозв'язок лише в найнеобхідніпшх випадках, але слухаємо один одного, як і до цього часу, в чотирьох поясах часу. Привіт. Марков».

Від товариша Олексія — Маркову

«Командирові загону Лещевському дано необхідні вказівки і особисто на нього покладена відповідальність за успіх вашої справи. Представник загону чекатиме вашу людину завтра з 19 до 20-ї години біля руїн Казачинської церкви, що приблизно за п'ять кілометрів на захід від Стогова. Пароль вашої людини: «Привіт «віруючому». Відповідь: «Бога боятись — не грішити». Підтвердіть вихід вашої людини завтра. Привіт. Олексій».

Із Москви — Маркову

«При першій же нагоді передайте Рудіну щирий привіт і побажання успіхів. Тримайте мене в курсі всіх його справ, навіть незначних. Знахідка Савушкіна може бути перспективною. Його зв'язок з Хорманом розвивайте і зміцнюйте. Що в Кравцова? Хазяйка і тюремний архів у Смоленську давно приготовлені, але й досі там нікого не було. Рішення щодо радіозв'язку правильне, але ми слухаємо вас як і раніше цілу добу. Враховуючи величезну важливість для нас точки Бабакіна і те, що він перебуває в місті, перенасиченому радіослужбою противника, необхідно, щоб і він використовував свою рацію лише в особливо важливих випадках, що вимагають спішності дій, і переходив на використання зв'язкових. Привіт. Старков».

Рівно о дев'ятій нуль-нуль Кравцов, як було йому наказано, прибув до гестапо. Старанно обтрусивши сніг із чобіт, він підійшов до чергового.

— Оберштурмбанфюрер Клейнер наказав мені прибути сюди о дев'ятій ранку.

Прізвище Клейнера подіяло, але всього іншого черговий не второпав.

— Айн момент, — промимрив він і викликав по телефону перекладача.

Прийшов літній флегматичний чолов'яга.

— Довідайтесь, чого треба цій людині,— звернувся до нього черговий.

Кравцов сказав перекладачеві, за чиїм наказом він прибув. Той переклав черговому.

— Айн момент, — усміхнувся до Кравцова черговий і подзвонив ад'ютанту Клейнера. Доповівши про відвідувача, він вислухав, що йому сказали, поклав трубку і повернувся до Кравцова. На обличчі в нього уже не було ніякої поваги до відвідувача. Він кивнув перекладачеві: — Скажіть йому, щоб він зачекав отам, — кивнув до виходу.

Кравцов сів на облуплений дерев'яний диван, видно привезений сюди з вокзалу, бо на спинці дивана було клеймо «МББЗ». У вестибюлі ставало щораз людніше.

Ішли на роботу співробітники, багато з них були в цивільному, а ранги їх можна було вгадати лише з ступеня недбалості, з якою вони козиряли черговому і як той їм відповідав.

Кравцов пильно спостерігав за всім навколо і намагався зрозуміти, чому сьогодні до нього поставилися так неуважно. Він знаходив різні пояснення цього, але тільки одне, найтривожніше, в яке йому найбільше не хотілося вірити, здавалось йому найреальнішим: мабуть, вони негайно дали вказівку в Смоленськ, а наші не встигли привести в