Облога Белза - Костянтин Артемович Когтянц

в Данилові часи відтіснили на південь.

А от часто цитоване повідомлення, начебто 1640 року болохівці перебували у складі Полтавського, Прилуцького, Ніжинського та Чернігівського козацьких полків,  — однозначно фальшивка, бо в той час таких полків не було ще й у проекті.

Про автора

Костянтин Когтянц народився 1956 року в місті, що місцеві вже тоді називали Дніпро. Завершив історичний факультет місцевого університету. Зі здобуттям свободи друку став відомим дніпропетровським журналістом і активістом національно-демократичного руху. Перший його роман  — «Обре, сховайся добре!»  — здобув спеціальний приз конкурсу «Коронація слова», вийшовши друком 2010 року. Згодом побачили світ також романи «Покохати відьму» й «Монети для патріарха»  — останній удостоївся на «Коронації слова» спеціального призу «За кращий історико-патріотичний роман».

Книга про те, як 1352 року сталася подія, яка в будь-який іншій країні була б занесена у шкільні підручники. — об'єднане польсько-угорське військо, підсилене загонами з Франції та Італії, зазнало нищівної поразки під містом Белз (нині Львівська область). При тому, що гарнізон Белза нараховував п'ятсот чоловік, із яких більшість були ополченцями — міщанами та селянами з навколишніх сіл. Ця перемога зіграла вирішальну роль у тому, що український народ не щез із лиця землі.　

Навіть історики-професіонали мало що знають про війну за незалежність, яку вела Галицько-Волинська держава у 1340-1384 роках проти цілої коаліції: Угорщини (яка була вп’ятеро більша за сучасну). Польського королівства, князівств Мазовїі та Сілезії.　

І це не дивно, наші літописи не збереглися, тільки деякі договори. Небагато джерел і в наших ворогів, і в нейтральних держав. Автор, спираючись, головним чином, на італійські й угорські джерела, спробував створити реконструкцію однієї з кульмінаційних подій цієї війни-облоги Белза.

Примітки
1

Королівський титул Любарта визнав візантійський імператор.

(обратно) 2

Деякі історики заперечують існування князя Семена Наримунтовича, проте аргументи тих, хто вважає, що такий князь існував, звучать переконливіше.

(обратно) 3

Казимир ІІІ, король Польщі у 1333-1370 роках.

(обратно) 4

Лайош І, король Угорщини та Хорватії у 1342-1382 роках та король Польщі по Казимировій смерті у 1370-1382 роках. Він був представником молодшої гілки французької династії Капетингів, тож його часто називали Людовиком.

(обратно) 5

Хрестоносці Тевтонського ордену.

(обратно) 6

Лучеськ  — тогочасна назва Луцька.

(обратно) 7

Слуги ординські  — особливий прошарок професійних воїнів, що в мирний час супроводжували посольства до хана.

(обратно) 8

Такі булави  — китайський винахід  — були поширені в багатьох кочових народів, зокрема й половців, що прийшли до причорноморських степів з теренів сучасної Монголії. Поширені вони були й в улусі Джучі, який у нас називають Золотою Ордою  — хоча він ніколи так не називався.

(обратно) 9

Арбалет.

(обратно) 10

Тодішня назва річки Солокії.

(обратно) 11

Як показують останні дослідження, термін «пан» почав вживатися вже в Галицько-Волинський державі як титул особливо знатного боярина. На європейські мови він перекладався словом «барон».

(обратно) 12

Королівський титул Любарта був визнаний візантійським імператором.

(обратно) 13

Трон.

(обратно) 14

По гвинтових дерев'яних сходах.

(обратно) 15

Тут: камнемети.

(обратно) 16

Історичний факт.

(обратно) 17

Цю систему татари запозичили в Китаї.

(обратно) 18

В угорський хроніці стверджується, що Казимир захопив Любарта в полон ціною великих утрат не в названому замку. Пізніше, під час переговорів, литовські князі — родичі та союзники Любарта  — заявили, що це захоплення було підступним, під час переговорів, і поляки не заперечували.

(обратно) 19

Верховний жрець.

(обратно) 20

Ми звикли до полонізованого варіанта цього імені  — Радзівіл, проте литвини та білоруси казали Радвіла.

(обратно) 21

В описаний час у західноєвропейських мовах не було термінів «хрестовий похід», «хрестоносці». Казали «проща», «паломництво» або «заморська переправа».