З Елеанор Оліфант усе гаразд - Гейл Ханімен

Сподіваюся, що моє зрозуміле й змістовне повідомлення стане для нього взірцем. Я зачекала десять хвилин, прибрала на столі, але спеціаліст з технічної підтримки так і не зателефонував. Витративши дві години на заповнення паперів і так і не дочекавшись відповіді від містера Гіббонса, я вирішила піти на обід раніше. Мені спало на думку, що я могла б фізично підготуватися до потенційної зустрічі з музикантом, зробивши деякі покращення. Але з чого почати: попрацювати зсередини чи ззовні? Я подумки склала перелік можливих зовнішніх перетворень, які варто зробити: волосся (на голові й тілі), нігті (на ногах і руках), брови, целюліт, зуби, шрами… усе це потрібно вдосконалити чи приховати. Урешті-решт я вирішила почати з зовнішності, поступово переходячи до внутрішнього «я». Це ж природно. Зміна шкіри, переродження. Тварини, птахи та комахи можуть дати дуже корисну інформацію. Якщо мені не вдається обрати правильний напрямок дій, я думаю: «Що б зробила видра?» або «Як би саламандра відреагувала на цю ситуацію?» І я незмінно знаходжу правильну відповідь.

Дорогою на роботу я проходжу повз салон «Кошик краси Джулії». І коли я зайшла туди сьогодні, у них якраз скасували один прийом. На все піде близько двадцяти хвилин, Кайла стане моїм косметологом, і це коштуватиме мені сорок п’ять фунтів стерлінгів. Рівно сорок п’ять фунтів, нагадую я собі, коли Кайла веде мене на нижній поверх. Він того вартий. Кайла, як і інші працівники, одягнена в білу уніформу, яка нагадує хірургічний костюм, і білі сабо. Мені подобається це псевдомедичне вбрання. Ми заходимо в некомфортно маленьку кімнатку, у якій заледве вміщаються кушетка, стілець і столик.

— А тепер, — каже вона, — вам потрібно зняти свої… — вона робить паузу й дивиться на мої стегна, — ем-м-м, штани та білизну, а тоді лягти на кушетку. Вам потрібно бути оголеною вниз від талії або ж можете скористатися ось цим, — каже вона і кладе на кушетку невеликий пакет. — Загорніться в рушник, а я повернусь за кілька хвилин. Гаразд?

Я киваю. Я не очікувала, що потрібно буде так багато всього робити.

Тільки-но за нею зачинилися двері, я зняла взуття і вилізла зі штанів. А шкарпетки можна залишити? Я подумала, що заради балансу шкарпетки варто зняти. Тоді я знімаю трусики і на мить замислююсь над тим, що з ними робити. Мені здається, не варто вішати їх на спинку стільця, щоб усі їх бачили, як я зробила зі штанами. Тому я обережно складаю їх і кладу в сумочку. Почуваючись виставленою напоказ, я беру невеликий пакет, який Кайла залишила на кушетці, і відкриваю його. Я витрушую його вміст і уважно роздивляюся: усередині лежить пара крихітних трусиків, які, за номенклатурою «Маркс енд Спенсер», називаються «танга». Вони зроблені з тієї ж тканини, що й чайні пакетики. Я одягаю їх. Вони замалі, і моя шкіра звисає з кожного боку.

Кушетка дуже висока, я помічаю пластикову сходинку під нею, яка допомагає мені вилізти. Я лягаю. Кушетка застелена рушниками і вкрита зверху тим грубим блакитним папером, яким вкривають поверхні в кабінетах лікарів. Ще один чорний рушник був складений біля моїх ніг, тому я накинула його на себе, щоб вкритися. Чорні рушники мене турбують. Які, цікаво, брудні плями мав приховати цей темний колір? Я дивилася в стелю та рахувала світильники, а потім почала роздивлятися навколо. Попри тьмяне освітлення, я помітила шорсткі відмітини на блідих стінах. Кайла постукала в двері й увійшла, сповнена неприхованої життєрадісності.

— Що ж, — промовила вона, — що ми робимо сьогодні?

— Як і домовлялися — депіляцію зони бікіні.

Вона засміялася:

— Так, вибачте, хотіла запитати, з яким воском будемо працювати?

Я замислилася:

— Звичайним… тим, що отримують зі свічок, — сказала я.

— Яку форму робимо? — коротко запитала вона, а тоді, помітивши мій вираз обличчя, додала: — Ви можете обрати французьку, бразильську чи голлівудську депіляцію, — вона терпляче перераховувала типи процедур, загинаючи пальці.

Я замислилася. Подумки повторила назви, знову й знову, подібну техніку я використовую, розв’язуючи анаграми, чекаючи, доки літери складуться в слова. Французька, бразильська, голлівудська… французька, бразильська, голлівудська…

— Голлівудська, — зрештою кажу я. — Голлі зробила б, і Елеанор зробить.

Вона проігнорувала мою гру слів і підняла рушник.

— О… — сказала вона. — Гара-а-азд…

Вона підійшла до столика, відчинила шухлядку та щось з неї дістала:

— Ще два фунти за стрижку машинкою, — суворо промовила Кайла, дістаючи пару одноразових рукавичок.

Поки машинка дзижчала, я дивилася в стелю. Було зовсім не боляче! А коли вона закінчила, то змела зголене волосся на підлогу великою пухнастою щіточкою. Я відчула, як усередині мене наростає паніка. Я не дивилася на підлогу, коли зайшла сюди. А що, як вона робить це з іншими клієнтами? Що, як їхнє лобкове волосся прилипло до моїх шкарпеток у цяточку? Від цієї думки мене почало злегка нудити.

— Так краще, — сказала вона. — А тепер я робитиму все якомога швидше. І не використовуйте парфумовані лосьйони в цій зоні щонайменше дванадцять годин, гаразд?

Вона розмішала віск у банці, який нагрівався на столику.

— Не турбуйтесь, я не фанатка всяких кремів, Кайло, — сказала я.

Вона витріщилася на мене. Мені здавалося, що працівники індустрії краси мають ідеальні навички спілкування з клієнтами. Насправді, вона була не кращою за моїх колег у службовому відділі.

Вона відсунула паперові трусики з одного боку й попросила мене натягнути шкіру. Після цього дерев’яною лопаткою вона нанесла смугу теплого воску на мій лобок і притисла до нього шматок тканини. Тримаючи тканину за кінчик, вона одним різким рухом відірвала її від моєї шкіри, після чого я відчула чистий і яскравий біль.

— Morituro te salutant,[2] — прошепотіла я, витираючи сльози. У подібних ситуаціях я завжди кажу цю фразу, і це завжди мене підбадьорює. Я почала підводитися, але Кайла легко вклала мене назад.

— Мені шкода, але тут ще є трохи роботи, — доволі життєрадісно мовила вона.

Біль — це просто. Біль — це те, що мені добре знайоме. Подумки я увійшла в маленьку білу кімнату, кольору хмар на небі. Усередині відчувається аромат чистої бавовни й маленьких кроленят. У кімнаті блідо-рожеве мигдалеве повітря, а ще тут грає мила музика. Сьогодні це «Top of the World» гурту «Carpenters». У вокалістки дивовижний голос… райський, сповнений любові. Мила, щаслива Карен Карпентер.

Кайла продовжила намащувати й відривати. Вона попросила мене розвести коліна в боки і поставити