Прозріння - Жозе Сарамаго

голова муніципальної ради дав єдину відповідь, можливу за таких обставин, Деякі із запитань виходять за межі моєї компетенції, тому я не можу на них відповісти, але думаю, що уряд незабаром виступить із офіційною заявою, що ж до всіх інших запитань, то можу сказати, ми зробимо все, що в людських можливостях, аби допомогти жертвам, якщо встигнемо вчасно добутися принаймні до деяких, Але скільки людей загинуло, допитувався один журналіст, Коли ми зможемо увійти в це пекло, то довідаємося, скільки там є мерців, а раніше, будь ласка, не дратуйте мене своїми дурними запитаннями. Журналісти запротестували, що так розмовляти не годиться з представниками засобів масової інформації, що вони перебувають тут, аби виконати свій обов’язок інформувати населення, а тому мають право сподіватися на повагу, але голова муніципальної ради на самому початку урвав цю корпоративну дискусію, Сьогодні одна з газет набралася нахабства пророкувати криваву баню, хоч такого цього разу не сталося, обгорілі трупи не кровоточать, а лише перетворюються на шкварки, а тепер дозвольте мені, будь ласка, відійти, я більше не маю чого вам сказати, ми вас покличемо, коли здобудемо якусь конкретну інформацію. Пролунав загальний гомін несхвалення, десь позаду хтось зневажливо промовив, Ким він себе вважає, але голова муніципальної ради не зробив найменшого зусилля, щоб спростувати нешанобливу думку про себе, бо протягом останніх годин він тільки те й робив, що запитував себе, Ким я себе вважаю.

Через дві години було оголошено, що пожежу загасили, але жар тривав іще години дві, й було неможливо довідатися, скільки людей загинуло у вогні. Три-чотири десятки, які з опіками різної тяжкості змогли уникнути найгірших наслідків вибуху, хоч і перебували в його зоні, були доставлені до шпиталю. Голова муніципалітету перебував на пожежі доти, поки вистигли її рештки, й пішов звідти лише тоді, коли командир пожежників йому сказав, Ходіть відпочиньте, пане голово, решту справи залиште нам і зробіть що-небудь із раною, яку маєте на обличчі, дивно, що ніхто з присутніх тут людей її не помітив, Не має значення, усі вони були заклопотані важливішими справами. Потім запитав, А що тепер, А тепер треба буде знайти й винести звідси трупи, декотрі з них понівечені, а більша частина геть обгоріли, Не знаю, чи зміг би я це витерпіти, У тому стані, в якому я вас бачу, ви не витерпіли б, Я боягуз, Боягузтво немає до цього жодного стосунку, я тут знепритомнів уперше в житті, Я вам дякую, зробіть усе, що зможете, Ми загасимо останню головешку, це те саме, що не зробити нічого, Принаймні ви залишатиметеся тут. Вимащений сажею, з обличчям, чорним від засохлої крові, він, долаючи біль, рушив у напрямку свого дому. Йому боліло все тіло, від біганини, в якій він брав участь, від нервової перенапруги, від тривалого перебування на ногах. Не було сенсу телефонувати дружині, бо з лікарні йому, безперечно, відповіли б, Пробачте, пане голово, ваша дружина перебуває на операції й не може підійти до телефону. По обидва боки вулиці стояли люди біля вікон, але ніхто його не впізнав. Справжній голова муніципальної ради пересувається у своєму офіційному автомобілі, має поруч себе секретаря з текою своїх документів, троє охоронців, які прокладають йому шлях, а той, який іде вулицею, є брудним і смердючим волоцюгою, чоловік, опанований глибоким смутком, який майже плаче, привид, якому ніхто не позичить відро води, щоб він вимився. Дзеркало в ліфті показало йому обличчя вугільного кольору, яке перетворилося б на справжню вуглину, якби він перебував на пероні станції, коли там вибухнула бомба, Жах, який жах, промурмотів він. Тремтячими руками відчинив двері й попрямував до ванної. Дістав із шафи коробку з речами першої допомоги, клубок вати, перекис водню, розчин йоду для дезінфекції, адгезивні бинти великого розміру. Подумав, Буде надійніше пришити їх ниткою. Сорочка в нього була заляпана кров’ю до самого пояса кальсонів, Я вимазався кров’ю більше, ніж сподівався. Він скинув піджак, із великими зусиллями розв’язав обліплений густою кров’ю вузол краватки, стягнув сорочку. Спідня сорочка також була брудна від крові, Треба мені помитися, стати під душ, ні, ні, це було б дурницею, вода розчинить шкіру, якою затяглася рана, і з неї знову потече кров, тихо сказав собі він, але я повинен, повинен, повинен… Повинен що… Це слово було, наче мертве тіло, на яке він натрапив на своїй дорозі, він мусив зрозуміти, чого йому треба, підняти труп. Пожежники та люди з цивільної оборони увійшли на станцію. Вони в масках, у рукавицях, більшість ніколи не тримали в руках обгоріле тіло, тепер вони зрозуміють, що це означає. Він повинен… Вийшов із ванної, пішов до кімнати секретаря, сів у крісло. Підняв телефонну слухавку й набрав секретний номер. Була третя година ночі. Йому відповів голос, Кабінет міністра внутрішніх справ, хто на дроті, Голова муніципальної ради столиці, хочу поговорити з паном міністром, справа невідкладна, якщо він удома, з’єднайте мене з ним, Зачекайте хвилину, будь ласка. Одна хвилина тривала дві хвилини, Я слухаю, Пане міністр, кілька годин тому вибухнула бомба на станції метро, на поверхні східного сектора, поки що невідомо, скільки людей загинуло, але все вказує на те, що їх багато, поранених нараховується три або чотири десятки, Мене вже інформували, Я вам зателефонував тому, що був весь час на місці пожежі, Ви дуже добре зробили. Голова муніципальної ради запитав, Ви нічого не хочете сказати мені, пане міністр, Про що ви, Чи ви, бува, не знаєте, хто підклав бомбу, Це здається очевидним, ваші друзі, які голосували чистими бюлетенями, вирішили перейти до безпосередніх дій, Не вірю, Чи вірите ви, чи ні, а правда в цьому, Є або буде в цьому, Розумійте, як хочете, Пане міністр, те, що тут сталося, є страхітливим злочином, Либонь, ви маєте рацію, саме так його слід назвати, Хто підклав бомбу, пане міністр, Ви здаєтеся мені стривоженим, я раджу вам піти відпочити, зателефонуйте мені вдень, але не раніше десятої ранку, Хто підклав бомбу, пане міністр, На що ви натякаєте, Запитання не є натяком, натяком воно стало б тоді, якби я сказав вам те, що ми обидва подумали в цю хвилину, Мої думки не обов’язково мають збігатися з думками голови муніципальної ради, Цього разу вони з ними збіглися, Стережіться, ви йдете надто далеко, Я не йду, я вже прийшов, Що ви хочете цим сказати, Що я розмовляю з тим, хто несе пряму відповідальність за вчинений злочин, Ви хворий, Хотів би я бути хворим, Набратися