Лицедії - Сомерсет Вільям Моем

— Ти щасливий? — питала вона.

— Безмежно.

Майкл і Роджер уже полягали спати; в їдальні на Джулію й Тома чекала вечеря. В будинку панувала глибока тиша, і вони почували себе в ній ніяково, наче забралися сюди без дозволу. Їм здавалося, що вони — двоє мандрівників, які зайшли вночі в незнайомий дім і знайшли приготовлений для них повен стіл усіляких наїдків. Це було так романтично — немов у казці «Тисячі й однієї ночі»! Джулія показала Томові його кімнату, яка була поруч із Роджеровою, і пішла спати. Прокинулася вона, коли надворі вже був ясний день. Щоб ніхто не заважав їй побути на самоті з Томом, вона не запросила до себе нікого з гостей. Вони підуть обоє на річку… Джулія поснідала і прийняла ванну. Потім одягла біле плаття, яке так пасувало їй, і крислатий рожевий бриль, тінь якого, наче теплий рум’янець, укривала її обличчя. Сьогодні вона обійдеться без косметики. Джулія подивилася на себе в дзеркало й задоволено всміхнулася. Хай хтось скаже, що вона не молода й не симпатична! Вийшла в садок. Майкл сидів на моріжку, обклавшись недільними газетами, сам-один.

— А я гадала, що ти граєш з Роджером у гольф.

— Ні, я сказав хлопцям, щоб пограли самі. Вирішив, що без мене вони почуватимуть себе вільніше. — Майкл усміхнувся своєю приємною усмішкою. — Мені вже важко з ними рівнятися. О восьмій вони викупалися, потім похапцем проковтнули сніданок і подалися кудись машиною.

— Я рада, що вони заприязнилися.

Джулія сказала це цілком щиро. Її трошки розчарувало, що вона не зможе піти з Томом на річку, але, з іншого боку, їй дуже хотілося, аби Том сподобався Роджерові, бо йому сподобатися не так легко; до того ж Том пробуде з нею цілих два тижні!

— Одверто кажучи, з ними я почуваю себе вже зовсім старим, — зауважив Майкл.

— Дурниці! Ти набагато вродливіший за них, і ти сам це добре знаєш, дорогий.

Майкл злегка випнув підборіддя і втягнув живіт.

Хлопці повернулися тільки тоді, коли другий сніданок стояв уже на столі.

— Пробачте, що трохи запізнилися, — сказав Роджер. — Там було стільки гравців, що просто не було де й повернутися. Довелося скоротити партію.

Обидва юнаки заходилися з апетитом їсти, збуджені й задоволені собою.

— Як здорово, що сьогодні в нас нікого не буде! вигукнув Роджер. — А то я вже боявся, що знову наїде повно гостей і нам доведеться удавати з себе юних джентльменів.

— Так, я вирішила, що сьогодні нам краще відпочити, — мовила Джулія.

Роджер глянув на неї.

— І добре зробила, мамо. Тобі таки треба відпочити, у тебе дуже кепський вигляд.

«А, хай тобі повилазить! Ні, я не повинна показувати, що мені це неприємно. Слава богу, що я вмію грати», — подумала Джулія і весело розсміялася:

— Я не спала всю ніч, бо думала про твої прищики на обличчі.

— А вони таки справді бридкі. Том каже, що в нього раніше теж були такі.

Джулія глянула на Тома. В тенісці, з відкритою шиєю, скуйовдженим волоссям і вже трошки загорілим обличчям, він здавався зовсім юним. Важко було сказати, що він старший за Роджера.

— В Тома скоро ніс облупиться, — засміявся Роджер. — Ото гарний він після цього буде!

Джулії стало трошки ніяково. Їй раптом здалося, що Том помолодшав на кілька років, став Роджеровим ровесником — не тільки за віком: вони весь час верзли якісь нісенітниці, їли з величезним апетитом і пили пиво повними кухлями. Майкл, який ніколи не дозволяв собі ні з їсти, ні випити зайвого, із задоволенням стежив за ними. Його тішила їхня молодість і енергія. Джулії він у цю мить нагадував старого собаку, що лежить на осонні й легенько б’є хвостом по землі, дивлячись, як біля нього пустують двоє цуценят. Каву пили на моріжку під деревом. Джулії приємно було сидіти в затінку й дивитися на річку. Том був такий стрункий і граціозний у своїх довгих білих штанях. Вона ніколи раніше не бачила, як він курить люльку. Її це чомусь зворушило. Але Роджер став кепкувати з нього:

— Чому ти куриш люльку? Тому що, коли вона в тебе в зубах, ти почуваєш себе мужчиною чи, може, просто це тобі подобається?

— Відчепись, — одказав Том.

— Допив каву?

— Так!

— Тоді ходімо на річку!

Том нерішуче глянув на Джулію. Роджер перехопив його погляд.

— О, нічого, нічого, нехай мої шановні батьки тебе не турбують, їм є що робити — бачиш, скільки на них чекає газет? А матінка саме подарувала мені байдарку.

«Спокійно. Спокійно, не втрачай самовладання. І навіщо я, дурна, подарувала йому байдарку?» — подумала Джулія і ласкаво усміхнулась:

— Ідіть на річку, тільки глядіть, не перекиньтеся.

— Якщо й перекинемося, то нічого страшного. Ми прийдемо на чай. Корт розмічений, тату? Після чаю пограємо з тобою в теніс.

— Може, батько знайде ще одного партнера, і ви зіграєте вчотирьох.

— 0,^не варто. Удвох грати цікавіше. Ану, хто швидше добіжить до елінга! — запропонував Томові Роджер.

Том схопився з місця і кинувся бігти, Роджер помчав за ним. Майкл узяв одну з газет і оглянувся, шукаючи окуляри.

— Вони сподобалися один одному, правда ж?

— Очевидно.

— Я боявся, що Роджерові буде з нами нудно. Це добре, що тепер йому є з ким проводити час.

— Тобі не здається, що Роджер поводиться трохи нетактовно?

— Ти маєш на увазі теніс? О, для мене не має особливого значення, гратиму я чи ні. Це цілком зрозуміло, що хлопці хочуть грати вдвох. В їхніх очах я вже немолодий, і вони вважають, що я зіпсую їм гру. Зрештою, головне тут те, щоб вони добре розважалися й відпочивали.

Джулії стало ніяково. Хоч Майкл і прозаїчний, скупий та самовдоволений, проте який він добрий і, головне, зовсім не егоїст! Він не знає, що таке заздрощі. І найбільша насолода для нього, — якщо це, звичайно, не коштує йому грошей, — робити іншим приємність. Його душа була для неї мов розгорнена книга. Щоправда, він ніколи не міг похвалитися оригінальною думкою, але й підлих думок у