Синхрон - Інгеборг Бахман
Німецька, вона ж уже зникає, сказав він, принаймні нам так здається, але чи й інші вже починають зауважувати, як гадаєш? Коли вони вже йшли до кімнат, він почав знову: як думаєш, чи буде колись одна мова? Вона його не слухала чи справді не чула, а на сходах оперлась об нього, ніби не може далі йти, і він потягнув її за собою. Tu dois me mettre dans les draps tout de suite. Mais oui. Tu seras gentil avec moi? Mais non. Tu vas me raconter un tout petit rien? Mais bien sûr, ça oui.
Він іще раз заглянув до неї в кімнату, запитав тихо: Надю, Надю? Й зачинив майже безгучно двері, повернувся до себе в номер, де вона щойно була і ліжко було ще тепле і пахло нею, вона сказала йому ще в Римі, що вона більше не може, після шоку, вже давно не може, згодом вона йому пояснить, спати з кимось в одній кімнаті, не кажучи вже, щоб в одному ліжку, і йому стало легше, бо в нього не було ні найменшого бажання, він був надто знервований і вже дуже звик бути самим. У цьому готелі, хоч підлога й була кам’яна, тепер рипіло, двері на балкон відчинялись зі скрипом, у кімнаті дзижчав комар, а він курив і рахував, уже три роки з ним такого не траплялось, не траплялося нічого, що виходило за межі звичного життя, до того ж з чужою-чужісінькою людиною, стрімголов, наосліп, не кажучи нікому ні слова, погода була сумнівна, а в ньому страшенна порожнеча, комар ужалив, він плеснув себе по шиї і знову не вцілив, може, їй не захочеться завтра оглядати ті храми, коли вона їх і так уже двічі бачила, завтра вранці, не гаючи часу, далі, в якесь маленьке рибальське селище найліпше, малесенький готельчик, подалі від цього натовпу туристів, подалі від усього, а якщо забракне готівки, в нього є ще чекова книжка, але чи в цій глушині взагалі знають, що таке чек, у кожному разі в нього дипломатичні номери, які досі завжди мали відповідний ефект, і головне зрештою, що між ними все гаразд, з нею ніяких труднощів, а через тиждень вона вже буде в Голландії, єдине, що його бентежить, що він її запопав, тиждень тому в Римі, тієї суботи, ніби в його житті може відновитися щось просте, якась забута болюча втіха, від якої він кілька днів був під таким впливом, що навіть у ФАО почали щось помічати, поміж well-well, okay-okay, you got that? Він загасив цигарку, ні краплі сну, його розсіяла музика, що прогриміла коридором, Strangers in the Night, поряд у кімнатах відчинялися двері, а в ньому назва зазвучала як Tender is the Night, він мусить постаратися взяти з цих днів найкраще, в умивальнику раптом забулькотіла вода, загуло в трубах, він знову здригнувся, тепер уже від гучної розмови за стіною, неможливий готель, оцей тремтливий неспокій вночі, Io scirocco, sto proprio male, в Калькутті чи де це почалось, а тепер у Римі відчуття пригніченості надходить дедалі частіше, the board, the staff, новий проект, tired, I’m tired, І’m fed up, він усе ж таки взяв, намацавши в темряві, валіум 5, I can’t fall asleep anymore without it, it’s ridiculous, it’s a shame, but it was too much today, біганина і банк уже був зачинений, але йому хотілося забратися геть з міста з нею, she is such а sweet і gentle fanciulla, not very young but looking girlish as I like it, with these huge eyes, and I won’t have me hoping that it’s possible to be happy, but I couldn’t help that, I was immediately happy with her.
Вони швидко попрямували до другого храму і, перезирнувшись, повернулись перед третім назад. Він тримав розгорнутий путівник у руці, прочитав машинально абзац, але оскільки вона нічого не хоче знати, то ліпше він їй нічого й не пояснюватиме. Поплелися до парку Неттуно, де стояло багато порожніх шезлонгів, знайшли місце, звідки було видно храми, замовили кави й розмовляли. Специфічний цей рік, погодився він, це, вочевидь, сироко, дивно й гнітюче, весь час то надто спекотно, то надто холодно або надто задушливо, хай де я буваю, дивно, і так рік у рік. Tu es sûr qu’il s’agit des phenomenes meteorologiques? Щось, пов’язане з космосом? Moi non, je crains plutôt que ce soit quelque chose dans nous-mêmes qui ne marche plus. Греція теж уже не та, якою була колись чи нещодавно, взагалі не така, якою була десять, п’ятнадцять років тому, коли я був там уперше, а якщо в’явити, що відбулося за два тисячоліття, тоді як він не в змозі охопити й осягнути оцей ось невеликий проміжок часу і свою особисту історію, то хіба це щось не приголомшливе і божевільне, що тут можна просто сидіти, пити каву й дивитись на грецькі храми — come fosse niente, втрутилась вона, і він не зрозумів, чи проникла вона в перебіг його думок, якими він не ділився і яких сам до кінця не розумів. З ким вона раніше тут була, його, звичайно ж, не стосувалося, але чому їй раптом перехотілося оглядати храми? Причина, звісно, не в ньому, це щось інше, але вона розповідала про що завгодно, тільки не про це, і він так і не довідався про неї більше нічого, а лише що вона пережила якийсь шок, but who cares, і що їй часто було погано.
Коли він забирав її в Римі з готелю, ця подорож видавалась їй ще звичною пригодою, але що більше вона віддалялася від місця, де тепер працювала, важливішого для неї, ніж для багатьох власна домівка, а тому віддалятися від нього набагато важче, то дедалі непевніше почувалась. Вона більше не випромінювала впевненої в собі особистості в холі, в барі, ніби щойно з обкладинки Vogue чи Glamour, у відповідний час у відповідній сукні, вже майже ніщо не вказувало
