АМтм - Юрій Романович Іздрик
Павільйон
— Та-а-к! Всі по місцях, починаємо працювати! Готові? Камери, освітлення, актори, сканери? Леббенч, знімай уже на хрін цей халат! Хлопці? Роз? Ґіль? Що, знову ерекції немає? Ну то треба було привести свого песика, якщо в тебе лише на нього встає. Тут нормальні люди зібралися, а не збоченці які. Дайте йому «Юного натураліста», хай подрочить. І заберіть к бісу мидницю з кадру — пісс буде в самому кінці. Ну що, почали? Вдягаємо сканери, швиденько, вдягаємо. Влад, допоможи Леббенч затягнути паски. Не скигли, Леббенч, не скигли, не ти перша, не ти остання. До тебе десятки робили орал в шоломі, і ніхто не скаржився. Хлопці, закріплюйте All-seeing Eyes на члени, раз-два. Ґіль, ну ти вже мене просто дістав. Пустіть хто-небудь «Діскавері» на монітор, бо хлопець не може працювати. Не розумію, як тебе може збуджувати це паскудство, коли Леббенч поруч. Де ти ще бачив таку вульву? Ок, ок, я знаю, у кожного своя доля. Роз, перестань нарешті підкидати монетку, однаково ти сьогодні починаєш. Вивчив нарешті монолог? Добре, подивимося. Виходь на план. Леббенч, змазку втерла? Дівчата, допоможіть їй. Бігом, бігом, і відсуньте балдахін над ліжком. А що це за вібратор? Що це за вібратор, я вас питаю? Де ви видерли цей огірок? Я ж говорив, усе повинно бути в золотих тонах. Де реквізитор? Старий, ти в мене дограєшся! Ти в сценарій хоч раз заглядав? Поміняти ділдо негайно! У нас три години студійного часу, а ви тут бардак влаштовуєте! Влад, увімкни підсвітку за ліжком. Ґіль, готуйся, готуйся, бо вижену на хрін. Що, і «Діскавері» вже не канає? Може, ти просто імпотент? Хтось має касету з «Королем Левом»? Пустіть цьому ідіоту, бо він мене до інфаркту доведе. Маєш двадцять хвилин. Як не встане, можеш вважати, що звільнений. Ну що, всі на місці? Леббенч, починай мастурбувати. Світло! Камера! Мотор! Кадр перший, дубль перший, поїхали!
Роз: І от питання кляте: де я? У чому більше гідності: скоритись ударам долі і лягти під неї чи опором зустріти чорні хвилі вагін і тим спинити їх? Заснути, здохнути й нічого — лише кінчати, оргазм позбавить болю, нервів, тіла, а з ними і страждань. Така розв'язка цілком годиться. Так, заснути, спати і що — і сни дивитися? Проблема одна: як нам кінчать у неї, мертвим, коли земні марноти відшумлять? І знову ця вагіна: ще хоч трохи побути в ній і кий добути свій, а звідси — примноження нещасть. Якби не це, то хто із нас терпів би ці знущання? Ці вторгнення в анал, копрофілію, зневажене кохання, беззаконня, нахабство влади, напади на честь, трихомонади і роздерту цноту, хто став би це терпіти, адже можна звичайним хуєм зупинити хід усіх страждань? І хто тягнув би далі цей коітус, стікав би потом, якби не страх — а що там, після смерті… у тій країні без ознак статевих, де навіть з Духом вже нема злягання? І страх нам каже витерпіти муки тутешні, добре знані, й не шукати незнаних, потойбічних. Винен розум — це він нас робить хтивими і бавить пориви наші, а відважні плани по роздумах воліємо відкласти і зовсім поховати. Хтось тут є? О Леббенч! Помолись за мене, прекрасна німфо, грішного згадай.
Леббенч (мастурбуючи): Це ви? Як вам ці дні жилося, принце?
Роз: Нічого, добре. Дякую, нічого.
Леббенч (мастурбуючи): Від вас я маю кілька подарунків дрібних — і вам хотіла б їх віддати; візьміть їх, прошу.
Роз: Я? Щось дарував? Ніколи в світі!
Леббенч (перестає мастурбувати): Ну, а цей вібратор, анальні кульки — у слова так ароматно ви їх загортали, що не було ціни їм. Аромат, однак, розвіявся, лишився лубрикат. Не хочу берегти твоїх дарів, бо віддалився ти. Візьміть їх, пане.
Роз: О! Ти розпусна дівчина?
Леббенч: Принце!
Роз: Але фригідна?
Леббенч: Що ваша ясність хоче цим сказати?
Роз: Що коли ти і розпусна, і фригідна водночас, то твоя розпусність не повинна би звертати увагу на твою фригідність.
Леббенч: Хіба розпусність, мій пане, може мати кращу приятельку від фригідності?
Роз: Звісно. Але швидше сила розпусти зробить із фригідності профуру, ніж сила фригідності зуміє виховати розпусту за своєю подобою. Давніше це був парадокс, але в наш час бачимо самі підтвердження. Колись я хотів тебе.
Леббенч: Аж я в це повірила, принце.
Роз: Не треба було вірити. Усі намагання прищепити порядність до стовбура первородної гріховності є марними, плоди однаково будуть смердіти гріхом. Я ніколи не хотів тебе.
Леббенч: Тим гірше я помилялася.
Роз (мастурбуючи): Іди ти в повії! Краще вдовольняти нових грішників, аніж безперестанку трахатись зі мною й Ґілем. Тим більше, що він бачить у тобі лише черговий експонат свого зоопарку. Особисто я в міру порядна людина, та все ж міг би дорікнути собі такими штуками, що краще би вже моїй маман мене на цей світ не приводити! Наприклад, я страшенно задаюся, мстивий, занадто амбітний; за мною вичікує ціле військо злочинних намірів — мені просто не вистачає думок, щоб їх обмислити, уяви, щоб надати їм обрисів, часу, щоб їх поздійснювати. Для чого такі, як я, взагалі повзають між землею та небом? Кожен із нас — це кінчений паскудник, не вір жодному. Іди не озираючись у повії. Де ж наш Ґіль?
Леббенч: Він скоро буде, принце.
Роз (мастурбуючи): Його треба виграти якомога щільніше — хай придурюється скотоложцем лише у власних чотирьох стінах. Давай, почнімо гру без нього.
Леббенч (невідомо кого маючи на увазі): Згляньтеся над ним, сили небесні!
Роз (перестає мастурбувати): Якщо ти візьмеш у рот, я, може, дам тобі в посаг одне прокляття: хоч будеш, як лід, холодною і, як сніг, непорочною, все одно тобі подобатиметься смоктати. Так що йди в повії'. До побачення. А якщо вже обов'язково тобі заміж, то виходь за ґея. Бо гетеросексуали надто добре знають,
