Щоденник війни зі свиньми - Адольфо Біой Касарес

— Слухайте, погане чи ні, але розказуйте: що таке?

— Нестора вбили.

— Як це?

— Отак. На трибуні. Не віриться.

— Де біля нього чувають? — запитав Відаль, пригадуючи нещодавній дотеп Джимі у відповідь на ті самі слова.

— Не знаю. Друзі в нього, у домі сеньйори Лабарте.

— А син?

— Не питайте. Бігає, напевно, бозна-де, залагоджує формальності. То ж була насильницька смерть. Доне Ісідро, я хочу сказати, що дуже вам співчуваю. Ви були добрими друзями. Я Нестора й сам любив. А тепер нам час повертатися.

— Я з вами. Зачекаєте? Тільки надіну пончо. Мені здається, чи знову похолодало?

Замикаючи двері на ключ, Відаль почув у під’їзді сміх. Там стояли Неліда, Антонія та Больйоло. Зненацька вони замовкли. Відаль привітався з ними скупим кивком, гадаючи, що дівчата й навіть Больйоло виказують повагу та розуміння до його почуттів. Це припущення збудило в ньому певну подобу гордості. Проте на вулиці він замислився над тривожним питанням: що спільного у Неліди з Больйоло? І ще подумав, що друг допіру помер, а він уже почав забувати його. Насправді ж Відаль картав себе несправедливо: у цю мить Несторова загибель роздвоювала його свідомість і змінювала все довкола, мов пропасниця: жовтаві стіни сусідніх будинків тиснули на нього, наче тюремний мур. Неподалік у ряд палало три-чотири багаття; їхня червона заграва перепліталася з тінями, поглиблюючи перспективу вулиці. Від цього Відалеві стало сумно й самотньо.

— Нині ж Петра й Павла, — нагадав Еладіо. — Діти й дорослі палять вогонь та дуріють.

— Теж мені веселощі, — проказав Відаль. — Вони страшні, як чорти.

Друзі тулилися в домі Нестора біля гасової пічки в їдальні, жваво бесідували й курили. На пічці стояла каструля з водою та евкаліптовим листям. Настінний годинник зупинився на дванадцятій. Джимі вголос читав газету. З появою новоприбулих усі замовкли. Хтось кивнув головою.

— Що тут скажеш? — меланхолійно промовив Рей.

Відаль помітив, що Аревало в новому костюмі. «І без лупи. Диво дивне. Треба обговорити це з Джимі», — подумав він, а тоді, згадавши про Нестора, запитав:

— Як це сталося?

— Ми ще не знаємо деталей розслідування, — урочисто відказав Рей.

— Нащо тільки син туди пішов? Базікало мале, — озвався Джимі.

— Про що ви говорите? — запитав Данте.

— Усі ви свідки, — заявив Рей, — я намагався його відрадити. Навіть назвав самогубцем.

— Бідолаха, він думав, що все буде добре, якщо вони підуть удвох із сином, — завважив Аревало.

— Я назвав його самогубцем, — повторив Рей.

— Шкода хлопчини, — мовив Відаль. — Такий тягар на його сумлінні.

— Я думаю, він спатиме спокійно, — заперечив Джимі.

— Про кого вони говорять? — знову втрутився Данте.

— Я назвав його самогубцем, — відповів Рей.

Увійшов огрядний лисий чоловік із кам’яним обличчям, м’яким тихим голосом і велетенськими лискучими та зморшкуватими руками. Друзі пояснили, що це родич Нестора чи доньї Рехіни.

— Де вона? — запитав Відаль, коли прозвучало ім’я господині.

— У себе в опочивальні, — пишномовно відказав Рей.

— Можна, я привітаюся з нею? — попросив дон Ісідро.

— Там сусідка, — відповів Данте.

— І все-таки я хотів би…

— Дай жінці спокій, — роздратовано порадив Джимі. — Ти ж її взагалі-то ніколи не бачив.

— Що ти читав? — змінив тему Відаль.

Увійшли два юнаки. Один високий, незграбний та сухорлявий, із прищавим лицем; другий, опецькуватий, мав напрочуд круглу голову й банькаті очі, що мовби поглядали знизу вгору з неприхованою цікавістю. Юнаки привіталися звіддалік, нервово сіпнувши головами, і примостилися в протилежному кінці їдальні.

«Там, де найхолодніше, — подумав Відаль. — Нам, старим, пощастило: ми бодай коло пічки. Запах евкаліпту вкупі зі смородом гасу допомагає від застуди». І знову згадав про Нестора.

— Бачиш? — указав на хлопців Джимі. — Ці двоє мені не подобаються.

— Що ти читав?

— «Ультіма opa». Статтю про «війну зі свинями».

— «Війну зі свинями»? — здивувався Відаль.

— От і я питаю, — втрутився Аревало, — чому «зі свинями»?

— Коли правильно казати «зі свиньми», — докинув Рей.

— Я не про те, — заперечив Аревало. — Нащо взагалі вживати таке означення? Вони там навіть слóва дібрати