Чаполоч - Ігор Астапенко
В один із вечорів ми випили більше, ніж завжди. Ася просила провести її — ситуація стандартна — коли ми закурили на вулиці, вона впустила дим прямо до мого рота. На наступний ранок вона стрибала на мені в ліжку. Анна продавала рибу й нічого не підозрювала. Я ніколи не забуду той день — це була дуже красива перемога. У церкві гріх говорити про деталі, але нам було страх як добре. Каюсь. Наші рухи нагадували рухи рук дзвонаря. Тонкий вітер хитав фіранки, підігруючи нашому стогону.
В Асі була квартира неподалік нашої. Як і Анна, вона водила туди коханців і не шукала постійного чоловіка. Після розлучення вона не надто перебирала партнерами — багато жінок обирають таку модель поведінки. Я став одним із коханців мініатюрної жінки, але це не дуже влаштовувало моє еґо — присутність інших у її тілі не просто била в обличчя мого самолюбства, а доводила мене до шаленства. Я мав будь-що-будь стати її єдиним власником. Через три тижні я зробив їй пропозицію. Вона погодилась. Коли ми прийшли розповісти про це Анні, вона лежала під якимось пенсіонером. Вона відреагувала на наше рішення майже нейтрально.
Я переїхав до квартири Асі одразу після того, як ми розписались. Вона працювала перукаркою, я — коректором, в основному ми жили на її гроші. Усе це було з розрахунком на те, що я закінчу університет й почну заробляти достатньо, але це був не той випадок, коли я хотів комусь доводити свою «чоловічість». Мені було байдуже. Я пив бренді й курив на балконі чужої квартири. Пристрасть до Асі минула дуже швидко — коли досягаєш мети, почуваєшся, як після злягання.
Чоловік дуже прагматичний у своїх діях. Воліючи чогось, що, на його погляд, працює на самоствердження, він готовий на первинне приниження, яке в перспективі має привести його до успіху. Як тільки цей успіх здобуде, чоловік видає себе жорстокістю. Якщо йдеться про жінку, ця жорстокість дорівнює байдужості. Великодушність — ось чого бракує чоловікові. Власна жертовність заради спільного блага. Диференціація сексуального та морального. Перенесення задоволення еґо на задоволення універсальне. Підключення внутрішньої опції мислити за двох і для двох. Інститут сім’ї насправді дихає на ладан не через зовнішні подразники й віруси, а через посилення концентрації на власному еґо. Через втрату інтересу до асоціювання себе зі спільнотою. Привіт, греки!
Ми прожили разом напрочуд довго, зважаючи на мою дуже швидку втрату інтересу до Асі. Що тримало нас? Нічого, крім спільного житла. Її житла. Треба сказати, у неї було досить погано з інтуїцією — моя імітація приязні працювала досить успішно протягом перших двох років. Я спокійно прогулювався межи рядами слів у газетці й не прагнув до вибухових емоцій. Спокій і стабільність цілком влаштовували мене. Але:
Я почав активно зраджувати її на другому місяці стосунків. Каюсь. В основному це були одноразові злягання зі студентками, які легко віддавались за кілька компліментів і дві склянки сухого вина. Чутки про мою чоловічу пристрасть швидко розповсюджувались у жіночих колах, і мені гріх було цим не скористатись. Тобто — гріхом було скористатись. Каюсь. Але:
Такий спосіб життя швидко остогид мені. Далі сталося найгірше, що може статися зі свідомістю — невизначеність. Куди можна рухатись, коли обабіч тебе прірва? Відсутність орієнтиру? Присутність зневаги до життя? Мені було двадцять із хвостиком, і моя старша дружина почала натякати на дитину. Звісно, я був не в захваті од цієї ідеї. Але:
Я погодився.
На той час я не вважав це великою подією. Продукування нової людини мало чим відрізнялось для мене від, наприклад, продукування деталей для машинобудування. Планування зачаття мало чим відрізнялось од, наприклад, планування прожити енний день. Із третього разу в нас вийшло. Але:
Після того, як я дізнався про вагітність Асі, я почав думати про втечу. Біологічне виготовлення людини ен з жінкою, до якої байдужий, не має нічого спільного з любов’ю. Продовження себе через дитину не може бути неусвідомленим. Для чого я це зробив? Для створення ще одного людиноненависника.
Каюсь.
Каюсь.
Каюсь.
І:
Я не пам’ятаю, як звати мого сина.
І:
Я не хочу пам’ятати, як звати мого сина.
І:
Я не хочу вже мати дітей.
І:
Під час вагітності Асі я багато займався самозадоволенням.
І:
Коли я раптово зустрів Асю з сином у парку через кілька років, я нічого не відчув.
І:
Якщо він колись знайде мене і гляне в очі, я скажу, що не знаю його.
Найгіршим у цій історії був момент моєї імітації радісної реакції на новину про вагітність Асі. У моєму внутрішньому театрі застрелився молодий перспективний актор.
Ти впадеш, у нас буде дитина!!! — Ура! Ми змогли! Давай нап’ємся! — Я люблю тебе! А ти мене? — Да. — Точно? — Точно. — Точно-точно? — Точно-точно! Вона показала мені живіт, і я мав покласти на нього руку. Погладити. Поцілувати. Молодий перспективний актор зробив це за мене. І розбився в моєму кулаку, що з усієї сили полетів у стіну під’їзду, коли я вийшов курити. Сплюнути огидну гру. Подумати про в т е ч у.
Я пішов од Асі, коли вона була на четвертому місяці вагітності. Наше прощання було досить драматичним: вона плакала, кричала, била мене в обличчя; я мовчав і був байдужим. Я тоді попросив її ніколи не турбувати мене. Я не люблю ні тебе, ні дитини. Після того, як вона кинула в мене стілець, я заламав їй руки і кинув на диван. Це був останній доторк до Асі. Каюсь. Але:
Після того, як ми розійшлись, я кілька разів уявляв її під час самозадоволення. Пам’ять про тіло тримається не в голові.
І:
Я хотів би побачити, як вона це робить із кимось іншим.
Офіційно ми розлучились через кілька тижнів. Відтоді ніколи вже життя Асі, як і мого сина, мене не обходило.
І:
Якби мене запитали, як я вчинив би зараз, я відповів би: так само. Присутність мого сина у світі людей не заважає мені жити.
Дужа сутносте тогобіч тверді небесної, об’ємиста віро, надчасовий виміре, я тримаю в засхлих долонях шматки мерлих дерев, на яких живе нестерпна пам’ять про гріх, і хочеться:
розбити чолом грубу кригу, що над нею — безмежжя; обличчя, що в ньому награвся час, омити первородною водою крові; опинитись підвішеним в обширі межи двома землями, скрикуючи, як сизий гайворон; увіпнути руки у волосся і дерти їх дерти і дерти:
допоки не біль і не
