💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Богиня і Консультант - Володимир Львович Єшкілєв

Богиня і Консультант - Володимир Львович Єшкілєв

Читаємо онлайн Богиня і Консультант - Володимир Львович Єшкілєв
піраміда без вершини. Наша освіта готує людський матеріал лише для нижчих ступенів піраміди: так званих «людей звичайної взаємодії», зорієнтованих лише на побутовий успіх та гроші, плюс вузьких спеціалістів, у яких особистий егоїзм доповнюється відчуттям «професійної обраності». Вже третій ступінь — рівень «програмерів», зомбіфікаторів — готують для нас за кордоном в освітніх закладах, не спотворених усілякими «болонськими системами». Доморощених «програмерів» у нас практично немає. Як, до речі, і власної суспільної програми. А от людей четвертого і п'ятого рівнів — «філософів» і «жерців» — ми не маємо зовсім. Давно не маємо. Хоча на нашій території все ще зберігаються «предмети сили», «тексти сили» і «жезли сили» прадавніх жрецьких династій. Але самих жерців давно винищено. Верхівка піраміди відсутня. Таке суспільство недовершене, несамобутнє, без голови. Суспільство-зомбі. Йому наказують іззовні, і воно йде на втрату гідності й на смерть.

«Н. О.»: Себто ви дотримуєтеся такого бачення історії, при якому світом керують таємні сили і ордени?

Б. А.: Ці сили таємні тільки на найвищому, на жрецькому рівні. А програмерів ми часто бачимо в телевізорі. Це керівники різних аналітичних центрів, дослідницьких фундацій. У них ваші колеги теж беруть інтерв'ю. Вони програмують суспільні настрої, впроваджують модні стилі поведінки та мислення. Вони призначають на ролі невдах і соціальних невстигаючих усіх, хто не мислить по-їхньому, хто насмілюється не визнавати форми і символи, передбачені їхньою програмою.

«Н. О.»: Ви малюєте дуже сумну картину. Майже безнадійну. А як нам відновити власну жрецьку касту?

Б. А.: Як відновити, питаєте? Тільки не шляхом освіти чи селекції. Рівні, вищі за рівень «програмерів», будують себе за іншими законами. Для них є дві важливі підстави: час виповнення і наявність збереженого «жезла сили». У певний час жезл сам знайде жерця. У тому головна відмінність жерця від воїна. Воїн шукає під себе зброю. І навпаки: жезл шукає під себе жерця.

«Н. О.»: А якщо якась людина сама відчуває в собі сили повести свій народ до кращого життя?

Б. А.: Це все міражі, самообман. Матриця, як ви кажете.

«Н. О.»: Себто від бажання самої людини нічого не залежить?

Б. А.: На вищих рівнях бажання людини, так би мовити, не враховується. Все, що збудоване не бажанні, на самопроголошенні, на ідейному пориві — нетривке. Це лише політика, дешеві й минущі ігри влади. Там, де в гру вступає Вічність, людина повинна не прагнути, а молитися, аби вищі сили дали їй розуміння. Якщо буде доречним таке порівняння, то згадайте, як Марії з Назарету було оголошено, що вона стане матір'ю Бога. Вона не прагнула цього, не готувалася для цього. Але її велич відбулася у тому, що вона зрозуміла слова архангела не у формальній покорі, а всім єством, всім своїм людським змістом.


Речення, де згадувалися «предмети сили» і «жезл», були виділені ще й червоним підкресленням. Раптом Мітеликові спало на думку, що для пошуку реліквії через телепатичне бачення Індиго мусить знати, як вона виглядає. Адже для пошуку флешки вона просила її описати.

Індиго якраз закінчила мити посуд. Вона поставила на сушильну поличку останній полумисок і пояснила:

— Я бачила фотку. Мені дядько Слава показував.

— Ти кажеш про те, про що я зараз думаю? — Мітеликові знов здалося, що холодні мацачки бадьоро запрацювали під його черепним куполом.

— Так, — голос у малої був винуватим. Вперше за увесь час їхнього знайомства вона ніби засоромилася того, що бачить думки Валерія Петровича.

— А звідки…

— Ні, не те… Я неправильно сказала. То була не фотка самого того каменя. То була фотка древнього малюнка на стіні гробниці. Там той камінь було намальовано червоною фарбою. Там ще були намальовані різні звірі…

— А що то за гробниця?

— Якась іранська, здається.

— А точніше?

— Не знаю.

— Дядько не казав?

— Ні.

— І не думав?

— Я не бачила його думок про ту гробницю, — Індиго заперечно похитала головою, наче згадуючи. — Камінь дуже давній. Йому тисячі років. Це камінь доброї Богині.

— Якої?

— У неї багато імен.

— А як її називав дядько?

— Матір'ю Дролмою.

— Як?

— Дролма. Матір Дролма.

— Зрозуміло.

Хоча насправді поки що нічого зрозумілого в тому імені для нього не накреслювалося. Він вирішив після опрацювання досьє пошукати про ту «Дролму» в Інтернеті.

Мітелик відкрив черговий файл досьє. У ньому містилися фотографії. Сімейні світлини Адамчуків, групові знімки археологів біля розкопок і кам'яних баб, знімки археологічних знахідок з покладеними поруч масштабними лінійками. Він швидко прокрутив коліщатко на «мишці», шукаючи серед знімків знахідок камінь із дракончиками, і раптом зупинився. Заплющив очі й знов відкрив. Помотав головою. Повернувся назад, до університетських світлин Боба, клацнув на транспарантик «Подивитися в окремому вікні». Фотографія розгорнулася на весь екран. Кольорова постановочна фотографія молодої гарної жінки, рудої, зеленоокої, на повен зріст. Фотографія «рабині з поясом вірності» із Мітеликового еротичного сновидіння. Під світлиною ретельні упорядники досьє підписали: «Подруга Роберта Ірина Маргель, на той час студентка 4-го курсу історичного факультету, фото 2006 року».


11

Одноокий «вів» Діану від будинку, де мешкав Мітелик. Коли дівчина вийшла з під'їзду, найманець світлих сил Ярослав Стеблинський зрозумів, що недарма дочекався її появи. Що недарма насторожився від слів Індиго, коли та повідомила: поряд із старшим консультантом ФПП знаходиться жінка, думки якої затемнені. І недарма боровся зі сном, вдивляючись у темряву. Як він і передбачив, мутна шмара з «непрозорою» свідомістю виявилася зовсім не тою «дєффкою Свєткою», яку він замовив для братана Міти у «Галактиці» і котру завіз на колишню квартиру Новака. Про те, куди ж поділася безталанна Свєтка, він вирішив поміркувати пізніше.

Обпалену щоку Одноокого звело ніби наркозним занімінням. Таке бувало з ним лише у моменти справжнього оперативного просвітлення. «Нарешті, — відчуття тріумфу розгорнулося в ньому дзвінким вітрилом, — нарешті вони себе виявили! ОМ TAPE ТУТТАРЕ ТУРЕ

Відгуки про книгу Богиня і Консультант - Володимир Львович Єшкілєв (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: