Згадай мене - Уляна Пас

- Ми ж наче домовилися, що ти більше не будеш возити мене додому, - швидко наближаюся до Захара і відходжу з ним вбік. 

- Ні про що ми не домовлялися, Ді! - вперто заперечує хлопець. - Сьогодні жахлива погода. Невже ти реально думаєш, що я дозволю тобі мокнути під дощем і незрозуміло скільки стояти на зупинці? 

Хвилювання Захара підкупає, але я однаково не в захваті від того, що він тут. Розумію, що відправити його додому не вийде, тому нічого не залишається, як йти переодягатися. 

- Твій хлопець такий гарний! - мрійливо заявляє Женя, збираючи волосся у хвостик та одягаючи куртку. 

- Він не мій хлопець, - зітхаю. - Раніше ми зустрічалися, але це було в минулому. Зараз я… - замовкаю, тому що шукаю у сумці телефон, на який прийшло повідомлення. Женя вирішує закінчити за мене і говорить те, що змушує мене напружитися.

- Що? Іншого кохаєш? - випалює весело, а от мені чомусь зовсім не смішно. Навпаки, спина покривається липким потом, і заява Жені зовсім не здається мені ідіотською. 

А що, коли я дійсно відчуваю щось до Роми? Але чому тоді раніше нічого подібного не було? Ми завжди були тільки друзями. Тобто, я так вважала… Але ж в той час, коли Рома лежав у лікарні, я дізналася, що у нього були не лише дружні почуття. Виходить, все стало навпаки і тепер я щось відчуваю?

- Ти чого, Діано? Я сказала щось не те? - здається, Женя не може зрозуміти, що зі мною відбувається. Та я і сама не знаю. 

- Ходімо. Мені треба на свіже повітря, а то задушливо тут, - одягаю куртку і зовсім забуваю про телефон, який так і не знайшла, і про повідомлення. 

Але якщо я думала, що ось, зараз вийду на вулицю, зможу вдихнути свіжого повітря і заспокоюся, то сильно помилялася. У залі на мене чекав ще один сюрприз, якого я так боялась. 

- Ого! Цілих два красунчики! - здивовано вигукує Женя, розглядаючи почергово Захара та Рому. 

Так, він таки дотримав слова і приїхав, але чому мені зовсім не радісно від цього? Можливо тому, що просто зараз хлопці розглядають один одного ненависними поглядами, а я між ними, наче між двох вогнів. 

- Поїхали, Ді! - заявляє Захар, виступивши вперед. Рома тим часом не зводить з мене погляду і начебто чекає чогось. Я ж повільно його розглядаю і намагаюсь розвіяти власні припущення про те, що він мені подобається. 

Це все той же хлопець, якого я знаю практично все життя, але чому тоді відчуття зовсім інші? Я хочу, щоб Захара зараз тут не було. Хочу поїхати з Ромою і нарешті нормально поговорити. Підтвердити або ж спростувати власні припущення щодо почуттів і вирішити, що робити далі. 

Тільки от реальність вкотре спускає мене з небес на землю. І робить це так, щоб я не забувала, як інколи буває боляче. Дзвінок на дверях сповіщає про ще одного гостя, а коли бачу Аню, всередині все холоне. 

- Ну так ми їдемо чи ні? - невдоволено питає. - Ми так на сеанс запізнимось! 

- Їдемо! - холодно відповідає Рома і, перед тим, як залишити кафе, оглядає мене злим поглядом, наче це я у чомусь винна. 

Зараз як ніколи хочеться розревітися і не зупиняти гіркі сльози. У мене таке враження, що моє життя котиться у якусь прірву, а я не можу це зупинити. Наче щось дуже важливе тікає крізь пальці і як би я не намагалася врятувати це, нічого не виходить. 

- Ходімо, Ді! Пізно вже, - Захар все ще злий і роздратований, але продовжує стояти тут і чекати на мене. - Твої батьки будуть хвилюватися. 

Прощаюся з Женею і разом з хлопцем залишаю кафе. Погода жахлива, дощ ллє так, наче десь там, вгорі, надлишок води. Захар віддає мені свою куртку і, поки чекаю на ґанку, підганяє авто до самого входу, щоб я не промокла. 

Їдемо мовчки, тому що не знаю, що говорити. Здається, Захар дійсно змінюється, і це помітно. Але я однаково нічого до нього не відчуваю. Принаймні тепер знаю, чому так відбувається. Моє серце належить іншому, а я тільки сьогодні це зрозуміла.

Відвертаюся до вікна, щоб Захар не бачив, як моїми щоками течуть сльози. Я не можу пояснити йому, що зі мною відбувається. Ще сама не до кінця це розумію. Та коли автомобіль зупиняється біля мого будинку і я не бачу машину Роми на подвір'ї його дому, серце знову боляче стискається. 

Зараз він з Анею, і цей факт сильно чіпляє. Принаймні тепер я знаю чому. Клята ревність! Я ж знаю, що Аня не відступить, адже Рома давно їй подобається. І головне, на відміну від мене, її він не забув.