Історія світу в 10 1/2 розділах - Джуліан Патрік Барнс
Наскільки відомо нам, уся ця історія з Плаванням почалася, коли всім було сказано з’явитися в певному місці в певний час. Тоді ми вперше почули про ці плани. Яка політика за ними стояла — ми не знали. Гнів Бога на власне творіння був новиною для нас — він захопив нас зненацька. Ну вже на нас ніякої вини не було (ви ж не вірите в цю історію зі змієм, правда? То був просто наклеп Адама, звичайна антипропаганда), але наслідки виявилися все одно тяжкими: кожен вид мав бути стертий з лиця землі, крім одної здатної до розмноження пари, — і та пара мала перебути морське ув’язнення під орудою старого питущого негідника, якому пішло вже сьоме століття.
Отже, новина пішла між звірів — але, що характерно, ніхто нам не сказав правди. Ви ж не гадаєте, що поблизу палацу Ноя (він же не був бідняком!) жили підхожі екземпляри всіх видів Землі? Ну що ви, я благаю. Ні, всім було дано наказ поширити новину та обрати з-поміж себе найкращу пару, котра й мала з’явитися до палацу. А оскільки загальної паніки ніхто не бажав, то новина звучала так: оголошується конкурс пар, щось ніби змагання в красі, розумі, вірності до гробу тощо — і майбутнім конкурсантам було сказано з’явитися до брами Ноєвого палацу протягом певного місяця. Почати з того, що не всі істоти були охочими до конкурсів, так що прийшли найбільш пролазливі. Деякі тварини, яким бракувало кебети прочитати між рядків, розважили, що розкішний морський круїз на двох (усе включено) їм не надто й треба, дякуємо красненько. Та й Ной зі своїми не надто зважав, що деякі види певний час року перебувають у сплячці, не кажучи про більш очевидну річ: деякі істоти пересуваються повільніше за інших. Ось, наприклад, жив тоді дуже спокійний, безтурботний лінивець — дивовижної витонченості створіння, я готовий засвідчити особисто — який і з дерева навіть злізти не встиг, як його накрила хвиля Божого гніву. І як ви б це назвали: невже природним добором?! Та це непрофесіоналізм!
Та й організовано все було, по правді, через пень-колоду. Ной із будівництвом ковчегів відставав (майстри помітили, що для них на борту особливих місць не передбачено, і це погано позначилося на процесі); отже, тварин добирали не надто уважно. Скидалося на те, що все робилося так: прийшла перша-ліпша нормального вигляду пара — кивнули, впустили. На родовитість ніхто ані найменшої уваги не звертав! Ну і, звісно, хоча оголошувалося, буцімто беруть по одній парі кожного виду, але коли дійшло до діла… декого просто НЕ ХОТІЛИ БАЧИТИ НА БОРТУ. Наприклад, нас — тому ми й пробралися на Ковчег таємно. Ну й доволі багатьом тваринам, котрі мали законні підстави вважатися окремим видом, було відмовлено: мовляв, ні, пара таких у нас уже є. Ну і що, що у вас більше смужок на хвості чи грива на хребті пухнаста росте, — такі в нас уже є. Вибачте.
Були прекрасні створіння, які прийшли без пари, — і їх не пустили. Були сім’ї, які відмовилися залишати дітей і воліли загинути разом; були медогляди, часто брутальні; і всю ніч навколо Ноєвого будівництва стояв плач недопущених. Можете уявити собі атмосферу, коли стало відомо, для чого, власне, проводилось оце загадкове змагання. Деякі благородніші види просто розвернулися й пішли назад, до лісу, не згодні виживати за принизливих умов, які їм пропонували Бог і Ной, ладні краще загинути у хвилях. Про риб звучало багато грубих і заздрісних слів, амфібії виразно пишалися, птахи вчилися якомога довше триматися в польоті. Деяких мавп бачили за спробами збудувати якісь свої грубі плоти. Одного тижня в Таборі Обраних стався масштабний випадок харчового отруєння — від чого з менш стійкими видами довелося починати все спочатку.
Іноді Ной і його сини впадали в якусь істерику. Це не поєднується з вашими відомостями? Вам весь час навіювали, що Ной був мудрецем, праведним і богобоязним, а я тут описав вам його як істеричного пияка і взагалі малосимпатичну особу? Ці два погляди не такі вже й непоєднувані. Висловлюся так: Ной був нехороший чоловік — але бачили б ви всіх решту! Для нас не було великим дивом, що Бог вирішив почати з чистого аркуша; тільки от геть не розумію, чого він вирішив зберегти бодай кого-небудь із цього виду, який вдався не надто схожим на свого творця.
Іноді Ной був просто на межі. Будівництво затримувалося, будівельників треба було шмагати, навколо отаборилися сотні нажаханих тварин, а коли мають початися дощі, не знав ніхто. Бог йому навіть дати не назвав. Щоранку ми дивилися на хмари: чи дощ прийде, як завжди, із західним вітром, чи Бог пошле свою зливу з якогось іншого, більш рідкісного боку? Хмари купчились, і разом з ними назрівав бунт. Деякі з недопущених хотіли захопити Ковчег і врятуватись, інші хотіли взагалі його знищити. Більш метиковані тварини схилялися до того, щоб запровадити інші принципи добору, засновані на розмірах і користі, а не просто на кількості — але Ной зверхньо відмовився їх слухати. Він був чоловік із власними теоріями і чужих не хотів.
Коли флотилія була майже завершена, її доводилося стерегти цілодобово. Спроб таємно пробратися на борт було безліч. Якось виявили, що один з будівничих намагався вирубати для себе криївку в нижчих ярусах судна-складу. Від деяких картин сльози наверталися: молодий лось висить на поруччі ковчега Сима, птахи кидаються на захисну сітку, натягнуту навколо судна, — і так далі… Незаконних пасажирів, якщо виявляли, страчували на місці — але ці видовища все одно
