Мобі Дік або Білий кит - Герман Мелвілл
63
Кольрідж Семюель Тейлор (1772–1834) — англійський поет-романтик, автор знаменитої «Поеми про старого моряка», в якій він змалював альбатроса.
64
Я пам’ятаю, як уперше в житті побачив альбатроса. Це було під час одного тривалого шторму у водах, суміжних з антарктичними морями. Звільнившися з передобідньої вахти в трюмі, я піднявся на сповиту в туман палубу і там побачив кинуте на ляду головного люка якесь царствене пернате створіння: незаплямлено біле, з гордим гачкуватим римським дзьобом. Час від часу воно розгортало величезні крила архангела, немов хотіло обняти ними якийсь священний ковчег. Тіло його стрясав дивний трепет і дрож. Хоча зовсім не зранене, воно скрикувало, немов дух короля, охоплений нестерпною, нелюдською мукою. Мені здавалось, наче крізь його дивні, невимовно виразисті очі я заглядаю в таємниці,· владні над самим богом. Я схилився перед ним, як Авраам перед ангелами, — таке біле було те створіння, такий широкий розмах його крил; і в тих одвіку безлюдних, вигнанницьких водах я вмить забув жалюгідні, викривлені спогади про давні звички, про міське життя. Я довго дивився на те пернате чудо. Не можу й висловити все, що промайнуло тоді в моїй голові. Та врешті я прокинувся з того остовпіння, обернувся до одного з матросів і спитав, що це за птах. «Це гоні», — відповів матрос. Гоні! Я ніколи доти не чув цієї назви. Чи можливо, щоб таке чудовне створіння було зовсім невідоме жителям суходолу? Ні, ніяк! Аж згодом я довідався, що «гоні» — це поширена серед моряків назва альбатроса. Отже, ніяким чином пристрасна Кольріджева поема не могла навіяти того містичного трепету, що охопив мене, коли я побачив птаха на палубі. Адже тоді я ще й поеми не читав, та й взагалі не знав, що переді мною — альбатрос. Та цією згадкою я, хоч і непрямо, додаю ще трохи яскравого блиску славі прекрасної поеми і прекрасного поета.
Отже, я запевняю, що в чудесній фізичній білості птаха головним чином і таїться загадка його чару, і цю істину ще виразніше доводить той факт, що існують птахи, яких через мовну похибку називають «сірими альбатросами»; їх я бачив дуже часто, але ніколи вони не викликали в мене таких почуттів, як отой антарктичний птах.
Але як же спіймали те дивовижне створіння? Не викажіть мене, і я вам відкрию: зрадливим гачком і шворкою, коли воно відпочивало на хвилях. Урешті капітан зробив з нього гінця: надівши йому шкіряний нашийничок, на якому записали нашу довготу та широту і годину за корабельним часом, відпустив його на волю. Але я певен, що той шкіряний лист, призначений для людей, попав на небо, коли білий птах знявся ввись, щоб приєднатися до херувимів з молитовно складеними крильми.
65
Фруассар Жан — французький історик і поет XIV сторіччя.
66
Білі Каптури — народна партія в Генті, що 1381 року підняла повстання проти графа Фландрського.
67
Вершник на білому коні — образ смерті в євангельському Одкровенні Іоанна Богослова.
68
Блоксберг, чи Брокен — найвища гора Гарцу, на вершині якої, за німецькими народними повір’ями, на початку травня, в так звану Вальпургієву ніч, відбувалися відьомські шабаші.
69
Уже після того, як написано ці рядки, сама ідея була щасливо підтверджена офіційною заявою лейтенанта Морі з Вашінгтонської національної обсерваторії від 16 квітня 1851 року. З цієї заяви випливає, що складання якраз такої карти вже наближається до завершення, а її окремі частини опубліковано в самій заяві. «На цій карті океан поділено на квадрати розміром п’ять широтних градусів на п’ять довготних; по кожному з цих квадратів проходять вертикальні колонки, відповідні дванадцяти місяцям року, і три горизонтальні лінії: одна показує число днів, пробутих у тому квадраті протягом кожного місяця, а дві інші — число днів, коли там бачено кашалотів або справжніх китів».
70
Рінальдо Рінальдіні - розбійник, герой однойменного роману німецького письменника Крістіана Вульпіуса (1762 - 1727).
71
"Королем Філіппом" білі поселенці прозвали Метакомета, вождя індіанського племені вампаноагів у теперішньому штаті Род-Айленд, що 1675 року повстав проти колонізаторів.
72
Ось кілька уривків із книжки Чейса: «Усе, що я бачив, тільки доводило, що його діями керувала аж ніяк не сліпа випадковість: він двічі, з невеликою перервою, нападав на корабель, і обидва рази напрям його ударів був розрахований так, щоб завдати нам якнайбільшої шкоди; бо він заходив спереду, щоб швидкість його складалася зі швидкістю корабля й удар виходив сильніший, і з великою точністю виконував потрібні для цього маневри. Вигляд у нього був страхітливий і свідчив про люту ненависть. Він підплив до нас просто від табуна, який щойно наздогнали наші вельботи і в якому вже загарпунили трьох його товаришів, — достоту так, ніби палав жадобою помсти за їхні страждання». І далі: «В кожному разі, як узяти до уваги все, що скоїлось у мене перед очима і справило на мене враження рішучого й розрахованого акту злої волі з боку кита (хоч багато чого з тих вражень я вже не можу пригадати), — в кожному разі це схиляє мене до певності, що я не помиляюсь».
А ось його міркування невдовзі після того, як «Ессекс» потонув, — у відкритому човні, серед темної ночі, майже без надії допливти до якогось рятівного берега: «Темний океан, високі хвилі — то все була для мене марниця: страх перед тим, що нас потопить якийсь жахливий шторм або ж ми розіб’ємось об підводні скелі, та й усі інші страхи, звичайні в такому становищі, в ту хвилину здавалися мені не вартими й згадки: мої думки цілком заполоняв образ розбитого судна та жахливий вигляд мстивого кита, аж поки не настав світанок».
І ще в одному місці — на с. 45 — він говорить про «незбагненний і згубний напад кашалота».
73
Савл із Тарса — євангельський апостол Павло; історія його навернення описана в Діяннях Апостолів.
74
Демп'єр Вільям (1651?-1715) — англійський мореплавець і корсар.
75
Ткацький верстак
76
«Викажчиком» називають каютний компас, бо по ньому капітан, не виходячи з каюти, може перевірити,
