Троє у човні (якщо не рахувати собаки) - Джером Клапка Джером

Усе на них було просто чудове — шовкова тканина, мережива, квіточки, стрічечки, елегантні черевички, м'які рукавички. Але їхній одяг більше пасував для фотографії, а не для пікніка біля річки. Їхні «костюми для прогулянок» були немов з якоїсь модної французької картинки. Це було смішно. Поряд із живою природою в них вони виглядали просто безглуздо.

З самого початку вони вирішили, що в човні не зовсім чисто. Ми повитирали для них усі сидіння і намагалися переконати їх у тому, що все вже вичищено, але вони нам не повірили. Одна з них тернула пальчиком в рукавичці по подушці сидіння і показала іншій. Вони обидві зітхнули і з виглядом мучениць часів раннього християнства, які намагаються якомога зручніше примоститися на кілку, всілися у човні. Не доведи вас, Боже, щоб із-під вашого весла виплеснулась бодай би краплина води, яка неодмінно впаде на костюм, і його назавжди буде зіпсовано.

На веслах був я. Я старався, як міг. Я піднімав весла на два фути над водою, після кожного гребка, перш ніж змахнути знову, я чекав, доки з них стече вода, і перед тим як занурити, вибирав на воді найспокійніші місця. (За деякий час Бау сказав, що дивлячись на мене, він почуває себе не достатньо вправним гребцем, щоб гребти зі мною, тому, якщо я не заперечуватиму, він просто сидітиме і вчитиметься в мене, як потрібно гребти). Та незважаючи на всі мої намагання інколи бризки води все ж таки попадали на одяг наших панянок.

Панянки не виявляли свого невдоволення. Міцно стиснувши губи, вони лише щільно присунулися одна до одної. Але щоразу, коли якась краплина досягала їх, вони кривилися і сіпалися. Їхні мовчазні страждання викликали порив благородства, але мене вони лише роздратували. Я — надто емоційна людина. Я почав гребти що є сили, з ривками. І що більше я намагався не плескати, то частіше в мене виходило навпаки.

Зрештою я здався. Я сказав, що краще я пересяду на ніс. Бау також вирішив, що так буде краще, і ми помінялися місцями. Побачивши, що я йду, панянки мимоволі зітхнули з полегшенням і на якусь мить навіть проясніли їхні обличчя. Бідолашні дівчата! Зі мною їм було б значно краще. Тепер у них був веселий, легковажний, пустоголовий юнак, у якого здатності до співчуття було не більше, ніж у цуценяти ньюфаундленда. Ви могли годинами буравити його поглядом, а він цього навіть не помітив би. А навіть якби й помітив, його це зовсім не зачепило б. Ні про що не задумуючись, він енергійно взявся до греблі. Немов у фонтані над човном заграли бризки води, змусивши всіх від несподіванки виструнчитись. Виплеснувши добру пінту води на плаття однієї з наших панянок, він лише добродушно засміявся і сказав:

— Я перепрошую, насправді, — і дав їм свою хустинку, аби повитирати воду.

— Пусте, — пробурмотіли у відповідь дівчата, натягуючи на себе покривала та піджаки і намагаючись захиститися своїми мереживними парасольками.

Сніданок для них пройшов вкрай погано. Усі припрошували їх присісти на траву, але вона була в пилюці.

А повалене дерево, яке їм запропонували натомість, схоже, ніхто не витирав протягом багатьох тижнів. Тож вони розстелили свої хустинки і посідали на них, боячись навіть поворухнутися. Хтось, прогулюючись зі своєю тарілкою зі шматком пирога з яловичиною, спіткнувся об корінь, і пиріг вирушив у політ. На щастя, він не вцілив у них. Але сам випадок явив для них ще одну загрозу і змусив їх хвилюватися. Тому, коли після цього хто-небудь вставав і проходив повз них, навіть не маючи нічого в руках, що могло б упасти і забруднити їхній одяг, вони насторожено спостерігали за ним, доки той знову не сідав на місце.

— А тепер, дівчатка, — коли все скінчилося, весело звернувся до них наш приятель Бау, — підводьтеся — потрібно все помити.

Спочатку вони його не зрозуміли. Коли ж вони вловили, що він мав на увазі, то сказали, що вони не знають, як це робиться.

— О, я зараз покажу вам, — вигукнув він, — це досить забавно! Ви лягаєте на… я хотів сказати нахиляєтеся з берега і споліскуєте все у воді.

Старша із сестер сказала, що їхні плаття не зовсім підходять для роботи.

— О, з ними все буде гаразд, — безтурботно сказав він, — ви їх просто підібгайте.

Він-таки змусив їх це зробити. Він сказав, що це і є основною забавою на пікніку. І вони визнали, що їм було дуже цікаво.

Тепер я іноді себе запитую, чи був наш юний приятель таким пустоголовим, як ми про нього думали? Ні, це неможливо. В нього був такий по-дитячому добродушний вираз обличчя.

Гарріс захотів зупинитися біля Гемптонської церкви, щоб піти поглянути на надгробок місіс Томас.

— Хто така місіс Томас? — запитав я.

— Звідки мені знати? — відповів Гарріс. — Це якась пані, в якої дуже красивий надгробок, і мені хочеться поглянути на нього.

Я заперечив. Я не знаю, можливо, в мені щось не так, але чомусь мене особисто ніколи не приваблювали надмогильні пам'ятники. Я знаю, що коли ви приїжджаєте до якогось села чи міста, належить піти на церковне кладовище і насолоджуватись спогляданням могил, але я завжди відмовляю собі в таких розвагах. Мені нецікаво плентатися довкола похмурих і холодних церков слідом за захеканими дідусями і читати епітафії. І вигляд шматка потемнілої міді, приліпленого до каменя, не викликає в мене нічого такого, що можна було б назвати справжнім щастям.

Мій незворушний вигляд, з яким я споглядаю усі ті таблички з написами, та цілковита байдужість до перипетій якогось там місцевого родоводу просто вражають добропорядних причетників, а неприховане бажання якнайшвидше забратися звідти крає їхні серця.

Якось чудового сонячного ранку я стояв, обіпершись на невисоку кам'яну стіну, що огороджувала невеличку сільську церкву, і курив. Я насолоджувався повним спокоєм і гармонією, які панували довкола: обвита плющем стара сіра церква, її охайний різьблений ґаночок, дорога, що звивається вузькою білою смужкою поміж шеренгами високих в'язів, солом'яні стріхи хатин, які видніються із-за старанно підстрижених кущів, річка, що виблискує сріблом, вкриті лісами пагорби…

Краєвид був насправді чудовий, сповнений ідилії і викликав у моїй душі ліричні почуття. Він мене надихав. Я почував себе добрим і благородним. Відчував, що не хочу більше бути грішним і неправедним. Мені хотілося залишитися