Троє у човні (якщо не рахувати собаки) - Джером Клапка Джером
Через три хвилини вони знову опинилися там само.
Після того вони вже взагалі не змогли будь-куди вийти. Хоч би яким шляхом вони йшли, він все одно повертав їх до середини. Це вже набуло такої регулярності, що дехто залишався на місці і чекав, доки всі решта прогуляються довкола і повернуться до них. Врешті Гарріс знову дістав карту. Але сам її вигляд викликав у натовпу лише обурення і гнів, і йому порадили накрутити собі з неї цигарок, Гарріс сказав, що почав відчувати, що його популярність значною мірою похитнулася.
Усі вже просто божеволіли і почали кликати наглядача. Той приставив іззовні драбину і почав гукати до них, даючи вказівки. Але до того часу в їхніх головах все так закрутилося, що збагнути що-небудь було вже не під силу, тож наглядач наказав їм залишатися на місці, а він зараз до них підійде. Вони збилися докупи і чекали. Наглядач зліз із драбини і увійшов досередини.
Як на гріх, наглядач виявився досить молодим хлопцем і цілковитим новачком у цій справі. Увійшовши всередину, він не міг їх знайти, він блукав довкола, намагаючись дістатися до них, і врешті заблукав сам. Він попадався їм на очі то тут, то там, кружляючи по інший бік огорожі, він бачив їх і одразу ж поспішав у їхньому напрямку, вони чекали хвилин зо п'ять, і він знову з'являвся точнісінько в тому самому місці і питав у них, де вони є.
Їм довелось чекати, доки не повернувся з обіду один зі старих наглядачів і не витяг їх звідти.
Гарріс сказав, що, наскільки він може судити, це досить хороший лабіринт, і ми домовились, що на зворотному шляху ми спробуємо завести туди Джорджа.
РОЗДІЛ VII
Річка у недільному вбранні. Одяг для прогулянки річкою. Нагода для чоловіків. Відсутність смаку в Гарріса. Джорджева куртка. День у компанії з модними панянками. Могила місіс Томас. Чоловік, котрому не подобаються могили, надгробки та черепи. Гарріс збожеволів. Його думка про Джорджа, банки та лимонад. Він виконує акробатичні трюки.
Коли Гарріс розповідав мені про свої пригоди в лабіринті, ми саме проходили через Молсейський шлюз. Це трохи забрало в нас часу, оскільки наш човен був єдиним, а це — великий шлюз. Я не пригадую, щоб коли-небудь раніше мені доводилось бачити, щоб у Молсейському шлюзі був лише один-єдиний човен.
Я гадаю, цей шлюз — найбільш пожвавлений на всій річці, більше навіть, ніж Боултерів.
Бувало, я стояв на причалі і спостерігав за ним. За розмаїттям яскравих блузочок, чоловічих капелюхів, вишуканих капелюшків, кольорових парасольок, шовкових накидок, плащів, стрічок та елегантних туалетів не можна було розгледіти навіть води. Здавалося, що це велетенська скриня, в яку накидали квітів усіх кольорів і відтінків, перемішали, а потім цю різнобарвну гору розгорнули по всіх куточках.
За хорошої погоди в неділю таке можна спостерігати протягом цілого дня. Вверх і вниз за течією стоять в очікуванні своєї черги цілі ряди човнів. Човни наближаються і пливуть геть. Від палацу до Гемптонської церкви сповнена веселощів і сонця річка вкрита крапчастим візерунком із жовтих і блакитних, помаранчевих і білих, червоних і рожевих кольорів. Усі жителі Гемптона і Молсі одягаються в літні костюми, ідуть до шлюзу, прогулюються довкола нього зі своїми собаками, спілкуються, курять, спостерігають за човнами. І все це — капелюхи і піджаки чоловіків, красиві барвисті сукні жінок, жваві собаки, човни, білі вітрила, приємний пейзаж, вода, що виблискує на сонці — створює одне з найприємніших видовищ, які тільки можна побачити поблизу старого похмурого Лондона.
Річка надає великі можливості показати себе в одязі. Де ще, крім річки, ми, чоловіки, можемо продемонструвати свої смаки у кольорах. Якщо ви мене запитаєте, я вам скажу: вони у нас досить витончені. Мені завжди подобається, щоб у моїх речах було трішки червоного кольору — червоного і чорного. Річ у тім, що волосся в мене такого золотаво-рудого кольору. Мені казали, що навіть досить гарний відтінок. Тому темно-червоний колір надзвичайно мені пасує. Крім того, я завжди був у цьому переконаний, дуже добре з ним поєднується світло-блакитна краватка. А ще — пара хромових туфель і червона хустина довкола пояса. Хустина виглядає набагато краще за пасок.
Гарріс завжди надає перевагу відтінкам помаранчевого і жовтого або їх поєднанням. Але мені здається, що з його боку це зовсім нерозумно. Як для жовтого — він надто смаглявий. Жовті кольори йому зовсім не до лиця — тут навіть нема про що сперечатися. Я намагаюсь його переконати, щоб він більше одягав блакитного і додавав чогось білого чи кремового. На жаль! Що менше смаку людина має в одязі, то впертішою вона є. Дуже шкода, бо так він навряд чи зможе досягти успіху. А є ж кольори, в яких він виглядав би не так уже й погано. А ще якби одягнув капелюха.
Джордж для цієї подорожі придбав з одягу кілька нових речей. Мене вони досить-таки засмутили. Куртка — просто виїдає очі. Мені не хотілося б, щоб Джордж дізнався про мою думку, але насправді інакше і не скажеш. У четвер увечері він приніс її додому і показав нам. Ми запитали, якого, на його думку, вона кольору. Він відповів, що не знає, і що, схоже, для цього кольору ще не придумали назви. Продавець сказав йому, що це якийсь східний малюнок. Джордж надягнув її і запитав нас, якої ми про неї думки, Гарріс сказав, що якщо це те, що можна було б розвісити навесні біля квітника, аби відлякувати птахів, то досить-таки нічого. Але якщо це вважається предметом одягу для будь-якої людської істоти, окрім хіба що якогось темношкірого з околиць Марґіта, то йому робиться недобре. Джорджа це доволі-таки образило, але, як сказав Гарріс, якщо він не хотів знати його думки, то для чого про це запитував?
Нас із Гаррісом хвилювало те, що його куртка привертатиме до човна занадто багато уваги.
Паняночки, якщо вони гарненько одягнені, також досить-таки непогано виглядають у човні. Як на мене, то немає нічого привабливішого за пошитий зі смаком костюм для прогулянок у човні. Але «костюм для прогулянок у човні» виглядав би ще привабливіше, коли б усі панянки розуміли, що він призначений для того, щоб носити його в човні, а що це не просто взірець для вітрини. Нічого так не
