💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера

Синхрон - Інгеборг Бахман

Читаємо онлайн Синхрон - Інгеборг Бахман
знервована; і саме того дня, коли ти був такий нервовий, я була неуважна, страшенно неуважна, і мені треба змінитись, будь ласка, Еріху, мені треба навчитися бути з тобою якомога щирішою, інакше немає жодного сенсу, а втратити твою довіру — це найстрашніше, що може бути для мене.

Беатрікс глянула на нігті на ногах, які були вже майже готові, їх треба було ще тільки покрити лаком, і краса, хоч у ній, можливо, й немає нічого особливого, але ноги в неї просто чарівні, і їй аніскілечки не було шкода, що ніхто з чоловіків не має нагоди побачити такі гарні пальці в неї на ногах, а Еріх, на Штроціґасе, коли вона знімала панчохи, щоб його подразнити, взагалі ніколи не дивився вниз на ноги. Їй було досить, що вона сама це знає. Гарні пальці на ногах велика рідкість, і хто-хто, а пані Розі знає, про що каже, але сьогодні пані Розі нічого не каже, а забирає тазка, виносить його геть і повертається з усім приладдям для манікюру. Беатрікс крикнула через плече: Пане Карл, скільки мені сьогодні ще знемагати? Що? Ще десять хвилин, у вас немає серця, і якщо ви кажете «десять хвилин», то це означає всі двадцять. Але я все одно не буду стригти волосся, не дочекаєтесь, краще знемагатиму.

Простягнула пані Розі намочену ліву руку, а праву опустила у воду. А тоді знову взяла журнал. Коли їй було п’ятнадцять, закохався один в її пуловер з високим коміром, зеленого кольору, тоді вона ще не знала, що в неї закоротка шия для таких пуловерів. Чого тільки не навчишся, протягом стількох років! Ніяких пуловерів з високим коміром, жодних сумнівів бути не може.

Яхта «Христина». Курс на грецький острів. На палубі Арі, схожий на того одного, тільки молодший. Був іще страшний репортаж про Африку, ліпше вона скеровуватиме яхту на острови, стоїть на палубі, вітер куйовдить їй волосся, але крім неї більше нікого немає, на яхті немає гостей і немає ніякого Арі, він геть ні до чого. Заради всього святого, закричала Беатрікс, Тоні, куди ж таке гаряче, я ж казала на два, а це не два, це три!

Еріх також був завжди перепрацьований, перевтомлений, бо не вмів боронитися від нового скорочення штатів і до всього робив ще й роботу за якогось звільненого пана Якоба, на нього це схоже, хоча Беатрікс мало що уявляла під «скороченням штатів», тільки додатковий тягар, і що Еріх, який, безумовно, має таке право, не користується безкоштовними квитками для чудових подорожей літаками тих авіаліній, нічого дивного, бо попри його нарікання на дирекцію, для неї цілком зрозумілі, він усе ж ідентифікує себе з тими людьми, які, звісно ж, літають, куди захочуть, і сьогодні вона йому нарешті скаже, щоб він подбав про квитки, так собі, жартома: це ж нескладно для тебе, і тоді ми нарешті зможемо побути самі одне з одним, десь далеко-далеко, в Карачі або в Бомбеї. Принаймні до Стамбула хотіла б вона злітати або ще ліпше на Канари. Ми з тобою, самі, вдвох, на сонці, на розкішному пляжі на Канарах, Еріху, ну невже це неможливо! Хочеться сподіватися, що рейси в усі ті чудові місця відлітають не з самого ранку чи в полудень, мають бути й вечірні, але чи зручно в літаку спати, хтозна. Потеревенити трошки про далекі сонячні краї не завадить, бо треба, щоб Еріх зарухався і пометикував, як податися кудись з нею. Забути про цей сірий Відень і про всі ці зусилля, Еріху, ти тільки в’яви, як я шалено радітиму! А тоді вона нікуди не полетить, бо в її уяві в усіх тих розхвалених місцях страшенно незручно, а Еріх не зможе вибити в директора два квитки задля розваги, зате буде привід, щоб він хоч раз подумав про розвагу, давно вже час.

Ковпак був встановлений на два, втім було відчуття, наче на три, і вона крикнула: Тоні, будь ласка, на один, це неможливо, два я не витримую!

Якщо вона вчасно закінчить, усе тут поробить, то ще встигне в кіно, перед побаченням з Еріхом. Але в дощ, цілою Кертнерштрасе вниз, а тоді назад до кав’ярні, страшна перспектива, а брати таксі — надто дорого. Зітхнула. Тож їй, мабуть, доведеться півтори години чекати на Еріха в кав’ярні. І все-таки, у драмі може виплисти нова деталь, бо не кожний чоловік має таку дружину як Ґуґі, і їй дуже хотілося хоч раз оддалік побачити Ґуґі, зблизька ліпше не треба. Вона в кожному разі ніколи не накладатиме на себе руки, хоч, мабуть, і боїться життя набагато більше, просто страшенно боїться. Подумала, що вона, коли все тут закінчить, залишить Еріхові в кав’ярні записку, а сама поїде додому на Штроціґасе, ляже собі в ліжко, зі свіжою зачіскою. Волосся, власне, найкраще, що в мені є, більше нічого особливого, і ще ноги, звичайно. Вдома вона собі ляже спокійна і щаслива, розкладе волосся, оглядатиме ноги й пальці на ногах, бо в кіно, без сумніву, знову йде один з тих втомливих фільмів, про смерть і вбивства, а інколи й про війну, і нехай навіть те все постава й вигадка, вона все одно надто переймалася, саме тому, що в дійсності все було інакше. В її дійсності була лише одна проблема — Ґуґі, і то несправжня, а така собі позичкова проблема, а Еріх попросту слабак, якому і в офісі сідають на голову, він і сам знає, вона б тому шефові вже давно сказала, що вона про нього думає, а тій навіженій особі вже давно б власноручно поклала перед носом таблетки й леза, саме так, щоб вона принаймні хоч раз прийшла до тями.

Беатрікс витягнула з торбинки пудру й подивилась собі на зуби, не погані, хай трошки й нерівні, їй конче треба сходити до зубного і, до того ж, невдовзі. Та й камінь врешті вартувало б зняти, не цього тижня, але наступного однозначно. Жахливий тягар. Зраділа, що вже зважилась пів-на-пів.

Я — вічно юна жінка. Чи все ж таки радше жінка-дівчинка? Замислилась, занурюючись у напівсон, чи є якісь небезпечні відмінності між обома поняттями, але Еріхові сьогодні вона ліпше скаже щось геть інше, щоб не думав, що все так просто. Врешті ж треба колись сказати. Знаєш, я — жінка, скаже вона, бо це саме те, про що йшлося і чого він не розумів: що вона, попри все, жінка. Demi-vierge звучить гарно, але хай

Відгуки про книгу Синхрон - Інгеборг Бахман (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: