Трістрам Шенді - Лоренс Стерн

до особливого типу «почуттєвого мандрівника» («the sentіmental traveler»), інтереси й спостереження якого цілком відмінні. Він задовольняється «клаптиком життя», «в його серці все знаходить відгук», він «придивляється до кожної дрібниці, яку на його шляху поміщають час і випадок». І «якщо з однієї з них я нічого для себе не видобуваю, то видобуваю з іншої, – все одно я роблю проби людської природи», – говорить він. У цьому й полягає глибинний філософсько-етичний сенс цих занять «сентиментального мандрівника», який залишається спостерігачем і аналітиком людської природи.

Посилений інтерес Стерн виявляє до національної своєрідності й проявів національного характеру народів. Спостереженнями й міркуваннями про національну своєрідність і характер французів пересипаний увесь твір, причому автор часто вдається до зіставлень їх зі своїми співвітчизниками, англійцями. Тим матеріалом, на якому все це здійснюється, служать ті ж дрібниці життя. «Мені здається, – проголошує письменник, – що чіткі відмінні риси національних характерів можна спостерігати скоріше в подібних недоладних mіnutіae (лат. дрібницях), аніж найважливіших державних справах», та при цьому головне завдання Стерна полягає в тому, щоб за зовнішніми відмінностями національних характерів знаходити спільні загальнолюдські риси і вчитися «взаємної толерантності» й взаємної любові.

Цей твір Стерна невипадково дав назву цілому літературному напрямку: в ньому виведено завершений образ сентиментального героя. Подібно до ліричного героя сентименталістської поезії, Йорик герой споглядальний, зайнятий спостереженнями, роздумами, переживаними, які не переходять в дію. Йому притаманна довіра до почуттів, до «поривів» та «рухів серця», він до них прислухається і постійно готовий їм скоритися. Йорик охоче віддається сентиментальним переживанням у всіх їх різновидах (розчуленості, меланхолії, замилування тощо) і комплексах, не втрачаючи, однак, стернівського гумору й іронії, розуміння релятивності людських якостей і проявів. Цього бракує чисельним наслідуванням стернівського героя в європейській літературі останньої третини XVІІІ – початку XІX століття, які стали серйозними, патетичними й одноманітними в своїх сентиментальних почуттях і звіреннях.

Загалом можна сказати, що ці два знамениті твори Стерна, «Трістрам Шенді» й «Сентиментальна подорож Францією та Італією», були вищим злетом англійського сентименталізму та воднораз вони знаменували його завершення й несли у собі, у певному сенсі, його заперечення, хоча після них ще тривалий час продовжували з’являтися сентименталістські романи і повісті як в Англії, так і в усій Європі.

Н. Д. Білик

Примечания

1

Людей страшать не справи, а тільки думки про ці справи (грецьк.).

2

Вільям Пітт Старший (1708–1778) – британський державний діяч.

3

У ХVІІІ ст. «життєві духи» розуміли як дуже тонку, майже духовну рідину (її ж називали нервовим соком), яка виробляється у головному мозку із крові, яка туди доходить, а нерви доставляють її до усіх частин людського тіла, тим самим викликаючи у ньому чуття, рух і зростання.

4

Тулій – Марк Тулій Цицерон (103 – 42 до н. е.) – римський політичний діяч, у новий час відомий передусім як оратор і автор риторичної прози.

5

Пуфендорф, Самуїл (1632–1694) – німецький юрист та історик.

6

«Шлях паломника» – алегоричний твір англійського письменника-пуританина Джона Беньяна (1678).

7

Монтень, Мішель (1533–1592) – французький письменник-мораліст. Мається на увазі його знаменита книга «Есеї», яка у російському перекладі виходила під назвою «Опыты», в українському – «Проби».

8

Ab ovo (лат.) – від яйця, тобто від самого початку.

9

Навпаки (лат.).

10

Локк, Джон – англійський філософ (1632–1704), один з основних представників емпіризму (див. післямову).

11

Вестмінстерська школа – аристократичний навчальний заклад.

12

О славний день! (лат.)

13

Дідій – під цим іменем Стерн виводить юриста, який вів справи йоркського духовенства і з яким він мав сутички.

14

Кунастрокій – відомий англійський медик Річард Мід (1673–1754).

15

У кожного свій смак (лат.).

16

На всьому в цілому (фр.).

17

Додслі – лондонський книговидавець і книготорговець, який видав перші два томи «Трістрама Шенді».

18

Кандид і Кунігунда – герої філософської повісті Вольтера «Кандид» (1759).

19

Пригода з янгуаськими погоничами – з ХV розділу першої книги «Дон Кіхота» Сервантеса.

20

Із золотою ниткою (фр.).

21

Про суєтність світу і швидкоплинність життя (лат.).

22

Протягом року в середньому (лат.).

23

Саксон Граматик – данський історіограф ХІІ ст., з багатотомної праці якого «Діяння данців» був узятий сюжет «Гамлета».

24

Флегма – слиз, холодна рідина – ще з часів Гіппократа вважалася одним з чотирьох елементів (соків) тіла людини.

25

Норовливості (фр.)

26

Сум’яття (фр.)

27

Мається на увазі французький письменник Ф. Ларошфуко (1613–1680), автор «Максим», далі наводиться зміст 267-ї максими.

28

Дотепом (фр.).

29

Євгеній – Джон Холл-Стівенсон, друг Стерна (див. післямову).

30

Фартинг – найдрібніша англійська монета того часу.

31

«Леле, бідолашний Йорик!» – слова Гамлета над черепом Йорика.

Шекспірівська інтертекстуальність є однією з основних у романі Стерна, просякнутому різноманітними літературними (і не лише – див. післямову) алюзіями, цитатами, пародіями тощо. Багато також інтертекстуальних посилань на «Гаргантюа і Пантагрюеля» Рабле, «Дон Кіхота» Сервантеса, Локка, «Анатомію меланхолії» Бертона тощо. У примітках усі намарно відстежувати, зрештою, вони розраховані на знання читачами цих текстів, без чого ця інтелектуальна «гра» Стерна втрачає свій сенс.

32

Рапсодичний – прикметник, похідний від давньогрецького слова «зшивати», «складати». Рапсодами, у буквальному сенсі «зшивателями пісень», називали у Стародавній Греції виконавців поем, до яких відносили і Гомера.